Не казкова Попелюшка, а справжня сильна українська Жінка – Наш вибір — інформаційний портал для українців у Польщі

Не казкова Попелюшка, а справжня сильна українська Жінка

30 Грудня 2012
Не казкова Попелюшка, а справжня сильна українська Жінка

Важкою працею можна собі влаштувати життя і досягти успіху – переконана сьогоднішня героїня нашої рубрики «Людські історії» Оксана Ярема. Оксана є прикладом успішної української бізнес-леді, яка пройшла нелегкий кар’єрний шлях поза межами своєї країни. Саме у Варшаву вона приїхала на заробітки в кінці 90-х, а тепер може пишатися численними успіхами. Усі її здобутки – результат важкої праці, де в центрі завше залишалася людська гідність. Наша героїня готова поділитися власним досвідом, адже переконана, що її приклад зможе надихнути людей, які приїхали до Польщі шукати кращого майбутнього для себе і своїх дітей.

«НВ»: Скажіть, коли Ви вперше приїхали сюди, як доля привела Вас до Варшави?

Оксана ЯРЕМА: Я приїхала сюди в 1999 році. Була одружена і мала сина. Сама я зі Стрия. У Львові закінчила «Політехніку» – факультет економіки і менеджменту. Проте в Україні з роботою не щастило. Врешті позичила у подруги 100 доларів, зробила закордонний паспорт і приїхала сюди на заробітки.

Яка була Ваша перша робота? Як Ви починали?

Я з жахом згадую свої початки у Варшаві (усміхається). Жили ми з товаришкою біля П’ясечно. Кожного ранку чекали там на місцевому ринку поки приїде мікроавтобус і забере нас на роботу. Так почала ходити на прибирання. Пощастило – мене почали рекомендувати заможним людям, і досить швидко в мене вже був повний робочий графік на весь тиждень. Мені вдавалося заробляти чималі гроші. Мої роботодавці мене шанували й поважали. Згодом вдалося купити більшу квартиру на Україні. Так тривало десять років, поки все не змінилося.

Що сталося, що змусило Вас офіційно працевлаштуватися і змінити рід діяльності?

Мушу сказати, що мої працедавці поважали мене не лише за чесність і сумлінність, а також за те, що в мене була вища освіта. Вони мене завжди питали: чому я з цим щось не зроблю у Польщі і не почну шукати роботу за фахом? Тоді я не вірила, що мої зв’язки, які я здобула за роки прибирань, допоможуть мені в майбутньому в бізнесі. Тоді я ще не знала як шукати роботу, на яких сайтах, і навіть як елементарно написати своє резюме.

Однак у мене стався приступ апендициту. Мене везуть у лікарню на операцію, а я дзвоню до свого тодішнього працедавця (заможного бізнесмена і порядної людини), літак якого якраз сів у Парижі. Я телефоную, пояснюю ситуацію і питаю про можливість мене працевлаштувати, щоб я могла мати медичне страхування. Я не знаю, яким чином, але за 2 години всі мої документи були готові. Звісно, що в документах мені не вписали прибирання, а посаду з торговими зв’язками зі Сходом. Мене прооперували і з того часу все кардинально змінилося. Після того, як я видужала, мої знайомі бізнесмени допомогли мені написати резюме. Кожен з них пише мені рекомендації, і я офіційно починаю шукати роботу вже за фахом. Особисте життя на Україні не склалося. Я хотіла знайти стабільну роботу, щоб мати можливість забрати сина до Польщі. Розуміла, що можу розраховувати лише на себе.

Де і як шукали роботу?

Спочатку мені допомогла подруга влаштуватися в «Nordea Bank», у відділ кредитів. Ви не повірите, проте, я все ще не відчувала себе в безпеці і продовжувала після робочого дня перевдягатися, їздити на прибирання! Так, це були мої гроші, але чесно зароблені, власними руками.

Я продовжувала шукати роботу, оскільки прагнула кращого. Загалом весь процес тривав 3 місяці. Шукала через портал Pracuj.pl, ходила на співбесіди. Врешті потрапила до банку «Polbank». Там відразу набрали групу нових працівників, і нам спершу проводили навчальні тренінги. Наприкінці тренінгів потрібно було здати іспит. За результатами я набрала найбільший бал у групі. Мене призначили головою відділення по кредитах. За хороші результати праці мене нагородили поїздкою до Дубаі як найкращого гіпотечного дорадника (з усієї Польщі було обрано 8 людей, яким присудили цю премію).

Як сприйняли це Ваші польські колеги?

Сприйняли по-різному. Усе залежить від людей, звісно деякі були обуренні – як то так, що українці дали керувати! Проте я знала свою роботу і вміла її чітко та послідовно виконувати. Згодом я купила собі машину. Взяла кредит на квартиру в центрі Варшави в престижному будинку. Після розлучення сама виховую сина й роблю усе, щоб у Польщі він отримав вищу освіту. Тепер мій син ходить тут до польсько-української школи.

Я заснувала власну фірму, де раджу в справах кредитування. Тепер додатково розпочинаю власну справу, спільно з людьми, з якими я познайомилася під час своєї роботи в банку. Дивно: до мене тепер самі дзвонять з різних банків і пропонують роботу. Проте, своя справа мені цікавіша.

Хочу підкреслити, що інколи ми не віримо у власні сили. Мій досвід показує, що це не так! Важкою працею можна влаштувати свій добробут. Я здобула чимало за останні 5 років від моменту легального працевлаштування. Дуже шкодую, що не подумала про це раніше і не змусила себе піти десь вчитися ще у Польщі, щоб здобути додатковий диплом. Розвиватися і вкладати у знання варто, бо згодом це призводить до більших результатів.

Що би Ви побажали наостанок нашим читачам?

Я б хотіла, щоб люди більше приділяли увагу своїй освіті й освіті дітей. Також варто пильнувати офіційного працевлаштування, платити податки і внески на медичне страхування, бо це дає впевненість у тому, що в непередбачуваних ситуаціях Ви матимете захист.

Ірина ПОЛЕЦЬ

Новини від “Нашого вибору” в Телеграмі
підписатись