Газета «Наш вибір»: 5 років з вами і з нами

0

Я добре пам’ятаю багатокультурний Святвечір в перші дні 2010 року, що його влаштував Центр привітання у Варшаві. Цей центр щойно відкрили і спільно вели молоді організації, які займалися мігрантськими справами в Польщі. Пізніше вони «роз’їдуться», бо розширюватимуться і конкретизуватимуть свою діяльність. А я на Святвечорі вперше зустрів голову Фонду «Наш вибір» Мирославу Керик. І з’явилась ідея видання газети для мігрантів українською мовою.

З цим проханням тими днями до Мирослави звертався не лише я. Ідея здавалася очевидною: бо газета – це не тільки інформація, але й гуртування людей навколо видання. Мирослава говорила, що ідея добра, проте «Наш вибір» як організація ще не має фінансової історії, а в такому випадку зголошуватися по дотації досить важко.

– Ми починали з інформаційних зустрічей, – наголошує вже сьогодні Мирослава Керик, головний редактор газети, що виходить п’ятий рік. – Тоді діяли як волонтерська ініціатива, адже бачили потребу українських громадян у доступі до інформації.

Ініціатива «Наш вибір», яка зав’язалася у Варшаві ще за часів Помаранчевої революції (власне, звідти назва та помаранчева частина логотипу), зареєструвалася як фонд за рік до моєї зустрічі з Мирославою – 25 листопада 2009 року.

Від волонтерської ініціативи – до газети

На початку 2010 року ми вирішили податися на проект газети – я добре пам’ятаю, як писали його кілька днів поспіль, зустрічалися пізніми вечорами. Серед «першопочатківців» були люди, що до сьогодні співпрацюють із «Нашим вибором» – Ольга Попович, Олена Литвиненко, Мирослава Керик і я. Однак тоді проект не пройшов. Більшість із нас мала перед собою бачення непоганої ідеї, проте ніколи досі не писала проектних заявок.

– Після цього проект нам допомогли переробити люди, які зналися на цій справі, – Катажина Ґмай, Івона Трохімчик-Савчук, – продовжує М. Керик. – І наш проект виграв конкурс.

Допомагав теж багаторічний партнер проекту, тижневик української національної меншини в Польщі «Наше слово».

– Уже тоді ми в редакції почали вести окрему сторінку для мігрантів з України, – згадує тодішній головний редактор «Нашого слова» Ярослав Присташ. – Там було немало матеріалів про працевлаштування громадян України. Коли «Наш вибір» з першого разу не отримав гранту, ми вирішили подаватися спільно. І це подіяло. Ми були офіційними партнерами проекту. Наша редакція надавала на потреби проекту технічну базу та редакторів.

Відтак у серпні 2011 року світ побачив перше число газети «Наш вибір».

Тетяна Роднєнкова презентує перший номер газети «Наш вибір» під час святкування 20 річниці Незалежності України у Монастирі ОО. Василіан у Варшаві.

Тетяна Роднєнкова презентує перший номер газети «Наш вибір» під час святкування 20 річниці Незалежності України у Монастирі ОО. Василіан у Варшаві.

Тем номера фактично було дві: прийняття Сеймом закону про аболіцію (у 2011 році боротьба за аболіцію для мігрантів з неврегульованим статусом стала такою, що немало активізувала громадян України в Польщі, незалежно від статусу їхнього перебування) та 20-річчя незалежності України. Таким чином, «Наш вибір» став на 20 років молодший від неньки. Тобто – рівно на одне покоління.

«Нині для більшості поляків українець буде асоціюватися в першу чергу з працівником у галузі будівництва, а українка – з прибиральницею або домогосподаркою», – писала на першій шпальті 2011 року в редакційній статті «Польща по-українськи. Двадцять років міграції українців до Польщі» М. Керик. – «Та численною групою серед українських мігрантів є професіонали й студенти. Вони обіймають посади, які вимагають вищої освіти та високої кваліфікації: працюють у фінансовому секторі, медичному обслуговуванні, є посередниками чи інформатиками».

Ці слова, написані п’ять років тому, досі звучать актуально, хоча інтенсивність і структура міграції з України до Польщі значно змінилися.

Від початків – до революції

Спочатку газета мала 12 сторінок, і її головним редактором була Тетяна Роднєнкова (нині вона відома членкиням Клубу українських жінок, що теж діє при Фонді «Наш вибір»). Видання найбільше уваги приділяло питанням легалізації, пояснювало загалом такі речі, як-от PESEL чи PIT. Редактором порталу www.naszwybir.pl стала Олена Литвиненко, пізніше ним займалась Ірина Полець, а тепер Оксана Кузьменко. Портал, що спочатку дублював паперове видання, нині став важливим ЗМІ, де подаються не лише матеріали щомісячника (зазвичай у поширеній версії), але й свіжа інформація про події. Від початків портал уже має понад 600 тис. унікальних користувачів. Тільки для 2015 року цифри такі: 1 609 190 входів на портал, виконані 296 814 унікальними користувачами. Важливо для порталу й те, що крім української, існує його польська версія, завдяки чому особи, які не знають української мови, дізнаються більше про мігрантів з України.

Редколегія вже тоді бачила важливу роль тем, що не пов’язані безпосередньо з легалізацією перебування. У щомісячнику від перших чисел можна знайти спортивну сторінку, дошку оголошень про культурні події, вісті з України, публіцистику. Нині газета – це 20 сторінок, 3000 примірників щомісяця, близько 80 точок, де «Наш вибір» можна отримати в Польщі та поза її межами, у виданні загалом стало більше «лайфстайлу», тобто інформації про подорожі, кухню чи польську специфіку. Проте це не йде коштом даних про легалізацію.

nasz wybir

– Ми дуже детально описували й описуємо весь процес, нам це потрібно для звітності, – зазначають у редакції.

Отже, статистика першого року «Нашого вибору», порівнюючи з поточним, така: спершу у виданні працювало 12 журналістів (нині 19), газету розповсюдили в 16,5 тис. примірників (зараз 27 тис.), провели 12 інформаційних зустрічей. На початку намагалися проводити зустрічі щомісяця, проте з появою постійного осідку редакції і Фонду «Наш вибір» – в Українському домі у Варшаві, – зустрічі стали частішими. У теперішньому проекті тільки до кінця травня відбулося 18 таких заходів.

– Ми весь час вчимося і стаємо більш професіональними, – коментує М. Керик. – Адже починала газету група соціологів і гуманітаріїв, які до того моменту не займалися журналістикою. Ми вчилися багатьох нюансів, а зараз найбільш певні мети. Проте наші початкові ідеї і цілі видавання газети, особливо легалізація перебування громадян України в Польщі, – вони й далі лишаються актуальними.

– Від початку співпраці з «Нашим вибором» так само наші журналісти на редколегіях подавали теми, що стосувалися мігрантів, – додає Я. Присташ з «Нашого слова». – Ця співпраця є цікавою. Ми поєднували досвід і мігрантський, і наш. Також оцінювали проект «Нашого вибору», писали рекомендації щодо кожного номера, які містили також зауваження, загалом технічні.

Перспективи

Теперішній проект «Нашого вибору» – дворічний. Досі газета, яка розповсюджувалася безкоштовно, отримувала фінансування максимум на один рік. В історії видання було кілька періодів, коли воно не мало фінансування.

– У 2013 році півроку газета не видавалася, – підказує М. Керик. – Ми теж тоді видали волонтерський номер, перед Євромайданом.

Саме такі волонтерські дії Фонду в ситуації відсутності фінансування були важливими під час подання чергової заявки. Грантодавці – спочатку Європейський фонд для інтеграції громадян третіх країн, а відтак Європейський фонд притулку, міграції та інтеграції, – звернули увагу на втягнення «Нашого вибору» у видавання газети та минулого року визначали дворічне фінансування.

– Ми існуємо в грантовій системі, – зазначає М. Керик. – Позитивне те, що за п’ять років співпраці грантодавець вважає нас сумлінним партнером. Нас сприймають як професіоналів. Окрім фінансування газети, ми подали заявку на діяльність Українського дому у Варшаві – це інтеграційний проект. Проте ще побачимо, як нас бачитиме грантодавець.

Те, на що звертає увагу М. Керик, – у кожному проекті Фонд мусить мати власні кошти: від грантодавця заявники отримують лише 75 відсотків фінансування, плюс 10 відсотків – від польської держави. Отже 15 відсотків вартості проекту – це власні кошти Фонду. Тому, як закликають його члени, важливо для продовження проекту переказувати пожертви на діяльність організації.

Як зазначає голова Фонду, «Наш вибір» виконує всі статистики понад норму, будує свій позитивний імідж. Однак газета є дуже вразлива, оскільки залежна від зовнішнього фінансування. «Наша місія – допомагати українцям у Польщі, а газета є одним із таких знарядь, тому ми і надалі будемо робити все, щоб видання виходило і приносило користь нашим читачам», – завершує М. Керик.

Ігор ІСАЄВ

Share.