1 листопада – Свято всіх святих

0

1 листопада поляки вшановують пам’ять померлих.

Традиція святкування в Польщі 1 листопада – Свята всіх святих – є, напевно, одним із найсильніших вражень для тих, хто приїхали сюди як зі Сходу, так і з Заходу Європи. В інших католицьких країнах це свято також відзначають, але, мабуть, ніде приготування й саме святкування не набуває таких всехопних розмірів, як у Польщі.

У переддень свята, 31 жовтня та до обіду в День Всіх Святих мало не все населення країни закуповує квіти та znicze – лампадки. Протягом трьох днів (напередодні, в день свята та день по ньому) на дорогах тісно – всі або їдуть на кладовище, або повертаються з нього. Люди приходять на могили своїх близьких, прибирають їх і моляться за душі померлих. Навіть у часи Польської Народної Республіки це був вихідний день – тоді офіційно свято стало називатися Днем усіх померлих, одначе згодом повернулася стара назва. Скрізь панує урочистий настрій, особливо на кладовищах, що буквально всипані квітами, вінками й гірляндами, а в надвечір’я цвинтарі виглядають містично: все довкола, скільки сягає око, залито світлом маленьких вогників. Це горять міріади принесених на могили лампад.

Chicago Rewia

Участь у цьому цвинтарному дійстві часто беруть не лише католики, але й представники інших конфесій, агностики та навіть невіруючі. Відтак День всіх святих набуває загальнонародного значення. Вихідців із країн, де домінує православ’я польський День усіх святих може вразити не так своїм змістом і формою, як розмахом, адже в Україні, Білорусі та Росії вшанування померлих відбувається за тим же порядком, одначе традиція розподіляється між близько десятьма поминальними днями на рік. Втім, православне та греко-католицьке духовенство й миряни в Польщі не нехтують місцевим звичаєм, вони також вшановують пам’ять своїх православних одновірців 1 листопада, беручи участь в урочистостях.

На деяких кладовищах, зокрема на Вольському цвинтарі у Варшаві, у цей день відбуваються спільні процесії – православний священник разом із католицьким святять могили й моляться за душі покійних. Адже за останньою межею вже немає ніяких розмежувань – “ні еліна, ні юдея”.

Тарас ШУМЕЙКО

Share.