Катажина Квятковська-Москалевич: «Поляків ніхто зараз у світі так не любить, як українці»

0

В Українському домі у Варшаві відбулася зустріч з авторкою книги «Вбити дракона. Українські революції» (пол. Zabić smoka. Ukraińskie rewolucje) Катажиною Квятковською-Москалевич.

Польська журналістка вже понад десять років займається східною тематикою, пише не тільки про Україну, а також про Білорусь та Росію. Ідея написання книги «Вбити дракона» народилася у неї в результаті неодноразових поїздок та спілкувань з українцями як у мирний час, так і у період трагічних подій на Майдані.

Катажина Квятковська-Москалевич пригадала, що Україна «увійшла стрімким потоком у польський дискурс» ще у час Помаранчевої революції. Тоді країною зацікавилася у першу чергу польська молодь, у тому числі авторка книги. Тим не менше, у книзі «Вбити дракона» Катажина Квятковська-Москалевич прискіплива до України. Як пояснила вона, це тому, що Україна їй «дуже близька».

«Це така ніжна прискіпливість, що є результатом близькості. У схожому тоні я писала б і про Польщу. Це не повчання, а писання із глибокими почуттями до України», — відзначила авторка.

«Мене завжди цікавила людина. Як журналістка я часто писала про політику, оскільки вона завжди є найголовнішою внутрішньою чи зовнішньою темою. На прочитання цих коротких публікацій треба витрати не більше 5-10 хвилин, аби дізналася щось нове. На щастя книжки живуть за іншими законами. Я вирішила написати цю книжку не так, як робила більшість своїх публікацій: вирішила зосередитися на людині, яка є центром і найважливішим місцем, куди я намагаюся зазирнути і спостерігати за тим, як важливі події, про які я писала щодня, впливають на звичайних людей», — відзначила вона

Початково центральною темою книги мала бути Помаранчева революція і розчарування людей, пов’язані з недотриманими обіцянками політиків. Здавалося, що 2004 рік був найважливішою подією останнього десятиріччя в Україні. Однак наприкінці листопада 2013 року історія почала швидко набирати нових революційних обертів.

Вцілому, «Вбити дракона» Квятковської-Москалевич — дуже емоційний текст про Україну. Основне відчуття, що може скластися після прочитання книги, це те, що Україна — дуже несправедлива країна. Однак, за словами авторки, в Україні просто більше помітні негативні явища, що притаманні як на регіональному, так і на світовому рівнях.

vbyty-drakona-ud3

«Я спробувала написати книгу, що дуже загально порушує проблему поганої влади, яка завжди відроджується. Це не тільки українська проблема. Я намагаюся аналізувати своїх героїв, які, що є також загальнолюдською проблемою, з одного боку є жертвами цієї системи, а з іншого — її частиною, цеглинками усього механізму, що пізніше завдає їм кривди. Я намагаюся зрозуміти, чому цей дракон сидить у нас, чому його так складно перемогти. У зв’язку з тим, що останнє десятиріччя в Україні було такими драматичними, ці регіональні та світові негативні явища на рівні усіх людей там більш гострі та помітні», — зауважила журналістка

Те, що захопило Катажину Квятковську-Москалевич — це здатність українців «сміятися крізь сльози та кепкувати з самих себе».

«Історії у моїй книзі драматичні, навіть трагічні. Але у них з’являється щось гоголівське, якийсь спалах гумору, хоча він дуже ситуативний. Мене вражає в українцях вміння зберігати дистанцію до самих себе. У росіян і поляків здебільшого відсутня ця риса. У нас все дуже серйозно, ми не любимо, коли над нами сміються. Натомість українці самоіронізують, кепкують самі з себе. Завжди можна вловити у них оте підморгування та посмішку. Це мені дуже подобається, адже нагадує мені власне вміння триматися на відстані до своєї національної ідентичності. Саме тому я люблю писати про Україну, люблю там бувати і сприймати цей гумор», — розповіла авторка.

Катажина Квятковська-Москалевич розповіла, що у певний момент написання книги у неї склалося враження, що вона пише також про Польщу. Певні негативні явища, що так помітні в Україні, вона почала зауважувати і у Польщі. У деяких відгуках на її книгу польські читачі знаходили для себе якісь окремі відповідності до українських реалій.

vbyty-drakona-4

«Ця книга про псування держави. Складається враження, що у Польщі частково теж так відбувається, щоправда дещо підкилимно. Можна зауважити, що у деяких місцях опори держави почали підгнивати. Цей процес триває вже певний час. Це не стосується тільки якоїсь однієї правлячої еліти», — підкреслила Квятковська-Москалевич.

Водночас вона звернула увагу, що «Вбити дракона» — це не журналістська книжка, у ній немає розслідування та конкретних висновків. Натомість є бажання зрозуміти реакцію держави та суспільства на людські трагедії.

«У першу чергу, мене цікавило те, яким чином трагічні події на Майдані закарбувалися у колективній пам’яті і пам’яті окремих людей. У книзі немає висновків, адже ця історія продовжується і зараз. Для мене важливішою була атмосфера і колорит тих подій. Я розмовляла із багатьма родичами Героїв Небесної сотні. Матері закатованих і вбитих молодих людей несуть у собі не тільки розповіді невимовних страждань через велику втрату. Вони говорили про щось більше, бо в них видно як держава і суспільство на різних рівнях реагують на ці трагедії», — додала публіцистка.

Нині, як звернула увагу Квятковська-Москалевич, багато українців у спілкуванні з нею знову висловлювали розчарування. Як і після Помаранчевої революції. Адже схоже, що «влада в Україні вкотре не засвоїла уроку, а тому багато помилок післяпомаранчевого періоду повторюються».

Водночас вона вважає, що багато поляків, попри численні публікації про події в Україні, насправді не розуміють, що саме зараз відбувається в Україні. Натомість, вони зосереджені на тих польських темах, що не змінюються десятиліттями і хочуть закрити їх, аби побачити справжню дійсність. Одна з таких тем — це український націоналізм, про який останнім часом так голосно говорять у Польщі.

«У Польщі хочуть бачити в Україні той націоналізм, якого насправді там немає. Український націоналізм у традиційному розумінні насправді не відроджується. Він рухається у цілком іншому напрямку. Я скоріше назвала би це патріотизмом. Націоналізм в Україні — це щось зовсім інше, ніж, наприклад, націоналізм у Польщі. Ми часто не розрізняємо самі визначення. Вважаю, що нам потрібний такий спеціальний словник для країн Центральної Європи, завдяки якому можна би було пояснити окремі визначення. Лиш після цього можна говорити на складні теми. Бо зараз, на мою думку, мови та визначення змішуються. І тому ми не можемо порозумітися, бо ці теми просто не накладаються одна на одну. Якщо націоналізм і відродився в Україні, то зовсім в іншій формі, ніж про це говорять в Польщі. Націоналістичні гасла в Україні і справді можуть бути співзвучними з традиційним західноукраїнським націоналізмом. Але на Майдані вигуки „Слава Україні!” піддалися впливу громадянського суспільства. Ці гасла у свідомості українців асоціюються не з минулим, а з подіями на Майдані», — зазначила авторка книги.

vbyty-drakona-ud

Квятковська-Москалевич звернула увагу, що у Польщі складно знайти хоча б одну родину, яка б не чула якихось застережень щодо українців, у зв’язку з чим серед поляків зберігається багато упереджень України  і до нині.

«Це прикро, бо мені здається, що впродовж вже тривалого часу поляків ніхто так зараз у світі не любить, як українці. В Україні я всюди зустрічалася із симпатію до поляків. Українці із заходу на схід просили мене передати велику подяку полякам за ту допомогу і підтримку, яку вони дали Україні», — наголосила авторка книги «Вбити дракона».

Тарас АНДРУХОВИЧ

Share.