Янусове обличчя Одеси

0

Charles King, Odessa. Geniusz i śmierć w mieście snów. Przeł. Hanna Pustua-Lewicka, Wydawnictwo Czarne, Wołowiec 2016.

Книги про Східну Європу, написані американцями, німцями чи французами, завжди відрізняються оригінальним поглядом на наші справи. Автори зазвичай приймають перспективу погляду з висоти пташиного польоту, недоступну для мешканців східної частини Європи, які безпосередньо «вплутані» в історичні події. Саме так спробував описати історію чорноморського порту американський дослідник Чарльз Кінг у книзі «Одеса: дух і смерть міста мрій».

Уже на рівні назви можна зробити висновок про світогляд письменника, що поєднує в собі дуалістичне розуміння реальності та схильність до поетичних метафор. Ч. Кінг виділяє два періоди розвитку Одеси – аркадійської ідилії, яка тривала з часу заснування міста до 1905 року, та маргіналізації його значення, яка настає після цієї дати.

Щиро кажучи, я не є прихильником дуалізму. Історія часто складається з явищ причинно-наслідкових, а не антиномії. Кінг із легкістю дозволив піддатись імперським міфам. Передусім сумнів будить його концепція «євроазійського степу», де домінують варварські орди – козаки й татари, а «освічені»  російські правителі нарешті наводять раціональний порядок. Здається, тут автор потрапив під вплив помилкової аналогії зі Сполученими Штатами Америки і долею індіанців. Невипадково він порівнює Одесу з Вашингтоном – містом, теж ніби заснованим на «нічиїй землі». Натомість, варто підкреслити, що козаки мали високий рівень військової організації, провели багато переможних битв та вважаються протопластами сучасної України. Звісно, імперія воліє представлятись як універсальна понадчасова форма буття, але за цією ширмою приховується насилля та колонізація підкорених народів. Ще Чеслав Мілош розглядав цю моральну дилему: «Справжній митець не повинен бути співцем сили влади, але до його обов’язків належить надання голосу забутим жертвам імперської експансії». Так, долі євреїв у Російській імперії, по-звірячому вбитих під час погромів, не були наслідками зовнішніх явищ – зростання кількості мігратів у Одесі чи занепаду торгівлі, – як пропонує Кінг. Вони стали логічним продовженням імперської ідеї, яка у хвилину загрози інстинктивно звернулася до націоналізму титульної нації. На мою думку, імперіалізм – це просто закамуфльований націоналізм, що одягнувся в шати прогресивної ідеології. Щиро кажучи, американський автор спробував окреслити утопічне бачення  Одеси в XVII i XVIII ст. – багатокультурного міста, економіка якого була обумовлена підприємливими мігрантами, забуваючи, що зосереджена в цьому місті торгівля зерном та худобою опиралася на рабський труд кріпосних селян. Таким чином, пригнічування Російською імперією мало місце не лише на національному рівні, а й на соціальному. Більше того, Кінг не бере до уваги різниці між європейським просвітництвом і Росією. Але в першому випадку відбувалась емансипація мас, у другому – просвітницькі лозунги служили прикриттям тиранії.

Ч. Кінг демонструє також інше, темне обличчя Одеси, яке проявляється у трагічній долі єврейської спільноти, що була знищена під час ІІ світової війни. Ця книжка буде надзвичайно пізнавальною передусім для українського читача, який лише починає відкривати «білі плями» своєї історії.Із наростанням кризи в Російській імперії зростала ненависть до євреїв, яка зрештою вибухнула в погромах 1871 і 1905 року. Автор підкреслює: відповідальність за неї через свою бездіяльність несе царський уряд. У розділі книги під назвою «Поля Трансністрії» знаходимо невідомі факти участі румунських окупаційних військ у Голокості. Євреїв спочатку винищували в Одесі як «криптокомуністів», а згодом заганяли в трудові табори, розташовані біля міста, де так само масово страчували. Цій темі, з огляду на приналежність Румунії до соціалістичного табору, ніколи спеціально не приділяли належної уваги.

Автор книжки торкається культурного міфу Одеси, який детально розвинув, описуючи період СРСР. Він згадує в цьому контексті прозу Ісаака Бабеля, фільм Сергія Ейзенштейна «Броненосець Потьомкін» (побудований зрештою на вигаданих фактах), пісні Леоніда Утьосова та Марка Бернса. Яке буде місце Одеси в сучасній Україні? Чи має шанс повернутися до періоду своєї краси?  Ці тривожні питання Ч. Кінг ставить у кінці книжки.

Євген СОБОЛЬ

Share.