Артполе: мистецтво в часи війни

0

12 квітня в Українському домі ми говорили з Мирославою Ганюшкіною та Олею Михайлюк з Агенції “Артполе” про те, чому культура є особливо важливою під час війни, а також чому необхідно підтримувати зв’язок із окупованими територіями.

Artpole

Перша асоціація, коли говоримо про Артполе – це, звичайно ж, однойменний фестиваль, що став став вже культовим місцем для любителів літнього відпочинку зі змістом. За ці роки навколо Артполя утворилася специфічна творча тусовка: це і ті, хто з фестивалем ще з Шешорів, і ті, хто був на там лише раз, але відразу став своїм. Це люди різного віку, різного роду занять та з різних країн.

Фестиваль Артполе у с. Уніж у 2012 та 2013 роках.

Фестиваль Артполе у с. Уніж у 2012 та 2013 роках. Фото Оксани Кузьменко

Після подій на Майдані, в Криму та початку війни на Донбасі, дівчата вирішили не проводити фестивалю, а зосередити свою увагу на тих регіонах, де, здавалося б, “не до культури”, але, де вона конче потрібна, щоб вижити, не збожеволіти, не здатись.

Агенція Артполе почала реалізовувати свої проекти на Сході України, де мистецькі події були чи не єдиною можливістю втечі від реальності. Таким чином, фестиваль виеволюціонував у щось значно більше, що включає у себе ті ж елементи та цінності, але є мобільним та соціально забарвленим, реагує на зміни та проблеми сучасності.

Artpole.lu

Першою була творча лабораторія Артполе.лу, що відбувалася в Садибі Мсциховського – старовинній віллі під Алчевськом. Традиційно, це були тексти, звуки та дії у просторі, що творилися тут же. Саме в Садибі повстав проект “РоздІловІ”, що почався ще задовго до політичних подій в Україні, але свого кінцевого вигляду, значення (чи то: при-значення) набув саме тут, на території під обстрілами. Це було поєднання тексту, звуку і танцю. Тоді участь в проекті взяли письменник Сергій Жадан, електронний музикант з Донецька Влад Креймер та віденьська танцівниця Андреа Марія Хандлер. Зараз “РоздІловІ” змінюються до кожного нового показу. Цей безкінечний процес творення і є, кажуть Мирослава та Оля, основною концепцією проекту.

Проект РоздІловІ. http://rozdilovi.org/

Проект “РоздІловІ”.
http://rozdilovi.org/

На їх заходи приходили люди різного віку, соціального статусу і мистецького смаку, їм всіляко допомагали місцеві мешканці з села неподалік Садиби Мсциховського, їх україномовний проект з вдячністю приймали російськомовні місцеві, вони організовували вечори для військових.

Інші

Пізніше дівчата повезли гостей із Донбасу до Івано-Франківська, звідки вони вже не повернулися, бо почалися активні бойові дії. А далі були проекти Just-in-Between та Вхід-на-Схід, де організатори дали учасникам змогу для дискусії, для аналізу ситуації, що склалася та спроби тих, кого прийнято називати “Іншими”.

Оля та Мирослава зізнаються, що було небезпечно, було страшно, але бажання поїхати і зробити було сильнішим. “Не дивлячись ні на що. Всупереч усьому.” Багато із запрошених гостей відмовлялися їхати на Схід, деякі гості з інших країн боялися їхати навіть до Івано-Франківська, але проекти відбулися, а на початку цього року відбувся навіть тур “РоздІлових” такими містами, як Бердянськ, Маріуполь, Краматорськ, Слов’янськ, Бахмут (Артемівськ) і Сєвєродонецьк.

Зустріч в Українському домі. Фото з фейсбук-сторінки події

Зустріч в Українському домі. Фото з фейсбук-сторінки події

“Необхідно постійно підтримувати зв’язок з людьми, які залишились “там”, – кілька разів за вечір повторювала Оля Михайлюк. Необхідно, щоб вони бачили, що їх не забули по цей бік штучно створеного кордону, аби не зламатися. Потрібно про них пам”ятати, бо це важливо і для них, і для нас.

Юлія Лащук

Share.