Більськ-Підляський – це головний міський центр Північного Підляшшя та водночас осередок громадсько-культурного життя підляських українців. Місто, початки якого історики пов’язують із князем Ярославом Мудрим, у 1980-х роках стало центром відродження українського національного життя в регіоні.
Руське минуле
Більськ зараз – це невеличке містечко в Підляському воєводстві, яке привертає увагу своїми пам’ятками та… великою кількістю велосипедистів. Прогулянку ним варто почати біля середньовічного городища ХІІ ст., яке пов’язує місто з історією Київської Русі.
«Перша згадка в Галицько-Волинському літописі походить з половини ХІІІ ст., – пише про історію Більська підляський історик Юрій Гаврилюк. – Вступні археологічні досліди вказують на XII ст. як час заснування оборонного граду. Дехто пов’язує цей факт із періодом ще давнішим і особою князя Ярослава Мудрого, який в 1038 році воював з ятвягами, що заселювали території на північ від ріки Нарви. З другої половини ХІІІ ст. маємо в Галицько-Волинському літописі згадку про обдарування більської церкви волинським князем Володимиром Васильковичем книгами і іконами. В половині XIV ст., після падіння Галицько-Волинської держави, Більськ разом з цілою Берестейщиною потрапив під владу литовських князів».
Цікавим фактом з історії міста є те, що замок на городищі мав стати місцем підписання польсько-литовської унії. Однак він згорів, а відому унію підписано в 1569 році в Любліні.
Перебуваючи біля Замкової гори, варто прогулятися вулицею Замковою, де можна ще побачити зразки традиційної підляської архітектури.
Більськ привертає увагу перш за все своїми сакральними спорудами. Саме там знаходиться найстаріший дерев’яний храм Підляшшя – Пречистенська церква з ХVІ ст. На увагу заслуговують також Михайлівська і Воскресенська церкви та Пречистенський костел. Будучи в центрі, не можна не відвідати міську ратуш ХVІІІ ст., в якій зараз знаходиться місцевий музей.
Більськ – центр білоруського й українського життя
Хоча Більськ знаходиться поміж селами, в яких люди користуються північноукраїнськими говірками, та після Другої світової війни він став осередком не українського, а білоруського національного життя. Це спричинено політично-ідеологічними чинниками – у місті могли діяти лише білоруські організації та в школах велося навчання лише білоруської мови як рідної. Донині, зрештою, Більськ є важливим осередком білоруської меншини – там діє так званий білоруський ліцей і проходить багато білоруських заходів.
Українське національне життя почало розвиватися щойно на початку 1980-х років. У 1987 році виник у місті гурток Українського суспільно-культурного товариства, в 1990 році – Підляський відділ Об’єднання українців у Польщі, в 1992 році – незалежна організація «Союз українців Підляшшя». Початок 1990-х – це також перші демократичні вибори до самоуправлінь, які для українського середовища міста закінчилися великим успіхом – українці ввели своїх представників до місцевих структур влади.
Завдяки великій громадській, культурній і політичній активності української молоді в 1990-х роках Більськ перетворився на центр українського національного життя в регіоні – в місті не лише існували організаційні структури, але й почав виходити двомісячник «Над Бугом і Нарвою», стали відбуватися різні культурні заходи, організовано навчання української мови у двох початкових школах і садку. Зараз візитками українського середовища та самого міста є Фестиваль української культури «Підляська осінь», конкурс української пісні «З підляської криниці» та визнаний Український ансамбль пісні і танцю «Ранок». Варто також згадати, що у двох шкільних установах Більська – садку № 9 «Лісова поляна» та початковій школі № 4 (донедавна – Комплекс шкіл ім. А. Міцкевича) українську мову як рідну вивчають понад 300 дітей і молодих людей.
Хто в Більську почувається українцем?
Хоча українці в Більську дуже помітні, важко сказати, скільки їх там проживає. Під час перепису населення 2002 року в цьому майже 26-тисячному місті українську національну ідентичність заявило всього… 308 осіб. Це парадокс Підляшшя – люди розмовляють українськими говірками, співають українських пісень, ходять у церкву, але не кажуть про себе, що вони українці. Зараз, здається, національно свідомих українців у Більську більше, про що свідчать число дітей, які вчаться української мови, та велика кількість учасників українських заходів.
Ким є більські українці? Це переважно православні вихідці або нащадки вихідців з підляських україномовних сіл, які не втратили зв’язку з сільською традицією, мовою і православ’ям. Українських мігрантів та представників інших регіонів у Більську майже немає. Ті, хто відверто кажуть про себе, що вони українці, – найчастіше це молода місцева інтелігенція: учителі, журналісти, а також підприємці – власники найбільших більських фірм. Дякуючи їхній заангажованості український голос у цьому місті звучить голосно й виразно.
Людмила ЛАБОВИЧ