Клопотання про статус біженця – це некороткий шлях до комфортного життя на Заході. Ця процедура «зарезервована» для людей, чиє життя та здоров’я на батьківщині насправді опинилися під загрозою. Тим більше, що порядок надання цього статусу – досить виснажливий. Часом можна почути думку, що в Європі отримати статус біженця простіше, ніж проходити через традиційні процедури для трудових мігрантів. І що на грошову допомогу, яку уряд надає біженцям, прожити можна не гірше, ніж на мінімальну зарплатню. Але чи це дійсно так? Про те, як у Польщі проходить процедура надання статусу біженця, я запитала Ніну Мочор, експертку з питань міграції та перекладачку, яка працює у варшавському Фонді допомоги Сомалі.
Пані Ніно, скільки біженців зараз перебуває у Польщі? Представники яких країн найчастіше просять про надання статусу біженця?
Якщо ми говоримо про біженців, то мусимо мати на увазі дві групи людей: ті, які подають заяви на статус біженця, та ті, хто вже цей статус отримав. У 2013 році в Польщі про надання статусу біженця просили майже 15 тисяч осіб. Позитивне рішення отримали лише 400–500 осіб. Майже 6 тисяч заявників – це громадяни Росії, переважно чеченці. Великою також є кількість біженців з Сирії.
Чому ці люди їдуть до Польщі? У випадку чеченців ситуація зрозуміла, Польща – це європейська країна, географічно близька до кордону з Росією. А чому сирійці, чи мешканці, наприклад, африканських та південноазіатських країн їдуть сюди, а не до Німеччини чи Франції?
Часто, коли людина хоче втекти зі своєї країни, вона купує візу на чорному ринку. Польська віза, порівняно з іншими шенгенськими, – найдешевша. Люди, які її купують, хочуть прилетіти до Польщі, а потім автобусом або іншим транспортним засобом їхати далі на Захід. Але польські прикордонники ідентифікують таких людей. Тоді право наказує клопотатися про статус біженця у першій безпечній країні, тобто в нас. Те саме з нелегальним переходом кордону – якщо людину затримали на нашому кордоні, вона вже «приписана» до Польщі і процес надання статусу біженця вже розглядатиметься тут.
Людина, яка планує просити про статус біженця і намагалася нелегально перейти через кордон, була затримана. Що далі?
Кожна людина має право просити про притулок. Її справа має бути розглянута, проаналізована, повинно з’явитися рішення. Це – реалізація основних прав людини. Якщо така людина не має документів, то обов’язком польської держави є транспортувати її до закритого осередку. Санкція за нелегальний перехід кордону – це розміщення в осередку під вартою. Якщо така людина вже колись жила у Польщі, то вона може просити надати їй статус біженця і не йти до осередку. Так що багато людей, які вже подали заяви, живуть у Варшаві та очікують на рішення. Далі – чекання. Польська процедура надання статусу біженця є дуже складною. На жаль, є випадки, коли люди чекали на рішення про надання статусу біженця по три роки.
Поза Європою існує стереотип, що варто тільки сюди потрапити й отримати статус біженця, як держава повністю бере на себе турботу про твою безпеку та комфорт, у тому числі фінансовий. Як реально виглядає життя тих людей, яких вже офіційно визнано біженцями у країні над Віслою?
Якщо йдеться про юридичні норми, які регламентують перебування біженців, Польща є якимось рудиментом серед країн ЄС. Наше законодавство відповідає лише мінімальним стандартам міграційного права Євроспільноти. На жаль, наші закони – дуже неприязні до іноземців, а для біженців – ще гірше. Люди, які хочуть потрапити до Польщі як біженці, часто не знають, що це означає кілька років очікування на рішення. Що коли вони отримають цей статус, то вони зобов’язані жити у Польщі і не можуть їхати далі на Захід. Не хочеться так казати, але біженці, якщо вже потрапили до Польщі, стають на неї приречені. Матеріальна допомога, яку Польща платить біженцям, є набагато нижчою, ніж середня європейська.
Тобто біженцям у Польщі не дуже комфортно. У чому причина? Це занадто жорстке право чи йдеться про загальне ставлення суспільства до іноземців?
Якщо говорити про поділи «свій-чужий», то українців, білорусів, чеченців поляки ще сприймають як більш-менш близьких сусідів. Гіршим є ставлення до мігрантів з Азії та Африки. Щодо законодавства, Польща вже чимало зробила для його реформування, але ще більше не зробила. Поляки зараз приглядаються до Франції, Великобританії, де існує мультикультурне суспільство, яке має безліч проблем. І нам все частіше говорять про ці проблеми. А поляки після років комунізму доволі пасивні і вважають, що краще не мати таких проблем, ніж їх розв’язувати. Так і з мігрантами – краще в нас їх не буде, ніж будемо вигадувати якісь рішення для їхньої інтеграції.
Цього року набирає чинності новий закон про іноземців. Що він змінить для біженців та потенційних кандидатів на цей статус?
Змін буде дуже мало. Коли неурядові організації дискутували над проектом цього закону, то вони вносили багато поправок. Вдалося поліпшити ситуацію з депортацією мігрантів, які знаходяться в процесі легалізації свого перебування у Польщі. Але ситуація біженців не поліпшилася – якщо раніше кандидати на статус біженця максимально могли перебувати у закритому осередку рік, то тепер це 18 місяців. Збільшилася кількість підстав, аби тримати іноземця в осередку під вартою. Наче стало легше оскаржити рішення про депортацію з країни, але стало більше приводів, аби цю депортацію призначити. Так що є декларації політиків – треба поводитися добре і зробити право, подібне до європейського, а на практиці виходить інакше.
Я чула думку експерта, що чимало людей, які просять статус біженця у Польщі, роблять це тільки тому, що традиційна процедура видання мігрантам дозволу на проживання є занадто складною, а біженство – це, на перший погляд, простіший шлях. Чи Ви поділяєте такий погляд?
Навпаки. Польська бюрократія часто перетворюється на абсурд. Для іноземця легалізація перебування у Польщі – це, як на мене, майже тортури. До вад законодавства додається брак співчуття з боку працівників міграційних служб. Отримання статусу біженця – це екстремальне розв’язання, воно призначено для людей, які не можуть інакше гарантувати собі безпеку та здоров’я. Так що для людей, які мають підстави інакше легалізувати своє перебування у Польщі, набагато легше пройти ординарну процедуру для трудових мігрантів. Вона досі складна, однак все ж простіша.
Олена БАБАКОВА
Фото: Ніна Мочор під час однієї з лекцій, з сайту www.chsch.pl