Брак доказів. Чому заява про напад на ґрунті ненависті не дорівнює покаранню агресора? – Наш вибір — інформаційний портал для українців у Польщі

Брак доказів. Чому заява про напад на ґрунті ненависті не дорівнює покаранню агресора?

Олена Бабакова
26 Жовтня 2017
Брак доказів. Чому заява про напад на ґрунті ненависті не дорівнює покаранню агресора?
Олена Бабакова
Олена Бабакова

Юля приїхала до Варшави з Костополя 15 років тому. Закінчила університет, працює проєктанткою одягу, винаймає квартиру в центрі міста, подорожує. Хоч зустрічалася в Інтернеті з хейтом проти українців, її щоденне життя не приносило прикрих випадків. Поки її як «бандерівку» не побила в центрі Варшави… інша жінка.

Це сталося в січні. Моя подруга запросила мене на день народження. Аґнєшку я до того не знала, поспілкуватися на вечірці ми не встигли. Моє таксі не приїхало, то ж ми з подругою вирішили приєднатися до неї з партнером. У машині Аґнєшка почала розмову про історію, що її дідуся вбили українці. Вона була п’яна, агресивна, я сиділа мовчки. Та ж провокувала: мовляв, ви, українці, нас вбивали, рубали, четвертували. Її партнер запитав, як мені живеться в Польщі, я сказала, що добре. Тут таксист згадав, що в нього жінка з України, але «така кепська кобіта».

Коли ситуація з неприємної перетворилася на неприйнятну?

Полька все більше заводилася, почала говорити, що Україна не повинна існувати. Я з нею дискутувати не хотіла, але не втрималася і сказала, що поляки також убивали українців. Вона тоді: «Я тебе вб’ю!» Ми як раз проїжджали площу Конституції, і я вирішила, що не хочу продовження цієї «розмови». Таксист зупинився, я вийшла. Аґнєшка вискочила, наздогнала мене й схопила за волосся. Я намагалася затулитися руками, а вона тягла мене з криками «бандерівка», «українська к..ва». Шарпанина тривала кілька хвилин, поки її партнер та моя подруга не вибігли з машини і не почали нас рознімати. Я кричала, просила викликати поліцію, поряд навіть проходила якась молодь, але не реагувала. В результаті партнер затягнув Аґнєшку назад до таксі, я на автоматі пішла додому.

Ти одразу вирішила йти до поліції?

Перше, що я пам’ятаю, – це відчуття шоку. У мене істерика почалася. Вульгарно порушено мої межі безпеки, з цим щось треба зробити, але я була настільки схвильована, що не могла думати чітко. Піти до поліції першим запропонував мій партнер, та я сама була внутрішньо готова до такого кроку. Вранці пішла до відділку. Там записали мої показання… і на тому все. Мене ніхто не оглянув. Сказали чекати на контакт із їхнього боку.

А було очікування більш оперативних дій?

Було очікування, що мене принаймні одразу оглянуть, бо я ж зголосила побиття. Але до криміналістів мене запросили лише на 4-й день. Тоді зробили фото, оглянули голову. Я мала від початку набряки, але за кілька днів вони майже зійшли. Коли хотіла сама показати, де мене били, працівник поліції сказав: «Не хочу до пані торкатися, бо потім скажете, що то я вдарив». Це, мабуть, єдине, що мені не сподобалося в діях поліції. Решта процедур відбувалася дуже спокійно; від офіцера, який приймав зізнання, я навіть відчувала емпатію.

Чи доводилося чути раніше про подібні випадки від знайомих?

Серед моїх знайомих нікого таке не спіткало. Звісно, читала у ЗМІ, що мали місце випадки насильства проти українців. Бачила, як праві накручували істерику довкола Волині, що піднялася хвиля ненависті проти українців. Я навіть сперечалася зі своїм партнером, бо він казав, що я все перебільшую. А я йому казала, мовляв, от подивишся, ще мене поб’ють через те, що українка! Виходить, що наврочила. Хоча я особисто до цього випадку не потрапляла в подібні ситуації. Бувало, мені залишали найгіршу роботу чи платили менше грошей, ніж полякам, але прямо мене ніхто не ображав і тим більше не бив.

Як далі поточилася справа в поліції?

Спочатку поліцейські перевірили камеру на площі Конституції, на ній нічого не було видно. Потім я сама туди пішла, побачила більше камер, попросила перевірити їх – поки без реакції. За кілька тижнів почали викликати свідків. Партнер Аґнєшки заперечував, що була якась штурханина. А вона сама зізналася! Підтвердила, що тягнула мене за волосся, тільки не визнала, що через моє українське походження. Як дізнався мій адвокат, на неї вже заводили справу через побиття. Моя подруга підтвердила мою версію. Критичне значення мали свідчення водія, але він став на бік Аґнєшки. Сказав, що я сама до неї чіплялася. Було таке відчуття, що виконував свій патріотичний обов’язок – захистив співгромадянку від «понаїхавшої». А нещодавно прийшов лист, що справу закрито за браком доказів. Правда, мій адвокат уже склав оскарження цього рішення. Не порадився він зі мною; якби порадився – я б відмовилася.

Не бачиш шансу на успіх? Чи втомилася?

Не бачу. Раз інші камери одразу не перевірили, то тих записів уже немає. Показання свідків – слово на слово. Я не шкодую, що пішла до поліції. Навіть якщо справу закриють, все одно такі заяви десь у статистиці осідають. Хай люди знають, що іноземці скаржаться. Для мене ж ця війна з вітряками – занадто дороге задоволення. Огляд криміналіста – 300 злотих, адвокат – ще 2000.

Що можеш порадити іншим іноземцям, які стають жертвами образ чи нападів через їхнє національне походження?

До поліції йти обов’язково, якщо є можливість – одразу. Знайти адвоката, який спеціалізується саме на таких справах. Зараз думаю, можливо, варто було звернутися до нашого посольства? Щоб у поліції зрозуміли вагу ситуації, а не трактували її як із серії, що дівчата понапивалися на вечірці, то й посварилися собі трохи. Я не хочу, аби Аґнєшку посадили до в’язниці. У неї, виявляється, четверо дітей і вік нестудентський. Але мені неприємно, що такі люди залишаються безкарними. Хоч би штраф призначили – заплатила б на рахунок якогось українського фонду в Польщі.

Варто нагадати, що факт вчинення злочину з причин расової, національної чи релігійної ненависті може зголосити жертва цього злочину, свідок чи особа, котра виступає від імені жертви. Заяву варто занести до відділку поліції чи прокуратури. Додатково можна також поінформувати Групу у справах захисту прав людини при МВС та НУО. Те саме стосується мови ненависті. Публічне вживання мови ненависті є злочином, повідомлення про вчинення якого у Польщі можна скласти до поліції або прокуратури. Якщо не хочеться самим іти на контакт із правоохоронцями, можна скористатися допомогою однієї з НУО, наприклад zglosnienawisc.otwarta.org.

Розмовляла Олена Бабакова

Новини від “Нашого вибору” в Телеграмі
підписатись