Хоч у мандрівках українськими місцями у Польщі ми почали пересуватись у північному напрямку, то мусимо (і певно робитимемо це не раз), повернутись на південь. Цього разу завітаємо до Кракова, де українці, з огляду на близькість етнічних земель, також жили віддавна.
Найдавніших українських слідів у Кракові не бракує – через давні зв’язки міста з Галичиною. У стародавньому Кракові русини-українці не тільки торгували, мали ділові контакти та творили своє культурне середовище. Саме в Кракові були надруковані перші кириличні книги: це зробив у 1491 р. Швайпольт Фіоль, а серед виданих церковнослов’янською мовою книжок були «Осьмогласник» (1491) з дереворитом «Розп’яття», «Часословець» (1491), «Тріодь пісна» і «Тріодь цвітна» (1491). У відомому Краківському університеті тоді ж працював Юрій Дрогобич – перший український автор друкованої книги. У цьому університеті постійно навчалося й працювало чимало вихідців з українських земель. Ближче до наших часів у Кракові жили і творили Петро Лодій (філософ, письменник), Богдан Лепкий (поет, літературознавець, громадсько-культурний діяч), Володимир Кубійович (історик, географ, громадсько-політичний діяч) та інші. У 1939 році, коли більшовики зайняли Західну Україну, чимало національно свідомих українських інтелектуалів втекло на Захід, у тому числі до Кракова. Там вони організували свій політичний осередок – Український Центральний Комітет, який діяв до 1945 р. і був єдиною суспільно-громадською установою для українців у Генеральному Губернаторстві (нацистська територіальна одиниця з центром у Кракові – ред.).
Осередків українства не бракує у Кракові й сьогодні. У згадуваному вже Краківському університеті (Яґеллонському) існує кафедра україністики та українознавства, у місті діє Генеральне консульство України, час від часу тут організовуються українські фестивалі, а навіть проводиться орфографічний конкурс з української мови. Якщо відвідати відомий місцевий Раковецький цвинтар, то можна віднайти там не лише могили Богдана Лепкого чи Степана Смаль-Стоцького, але й вояків Української галицької армії, які після поразки у польсько-українській війні 1920 року були інтерновані та вмирали у концтаборі в містечку Домб’є (нині в межах Кракова). Про сучасний український дух цього міста напевно важко говорити, не згадуючи про Фонд святого Володимира, хрестителя Київської Русі. Головою фонду, створеного ще у 1989 році, є відомий український діяч Польщі, колишній депутат польського Сейму проф. Володимир Мокрий. Мета фонду – популяризувати науку та українську культуру у Польщі, а також працювати задля польсько-українського зближення. Там знаходиться видавництво «Нестор», яке видає, зокрема, «Краківські українознавчі зошити» і журнал «Краківські горизонти», що популяризує культуру національних меншин. У Фонді св. Володимира свої доповіді читають польські та українські науковці, діє бібліотека, реставраційна майстерня ікон, Галерея українського мистецтва та кафе-ресторан «Український смак». Увінчанням цілості є каплиця перших мучеників Київської Русі – св. Бориса і Гліба, проект, який створив Юрій Новосільський (художник українського походження, графік, філософ, православний теолог, помер 2011 року). У Кракові діє лемківська радіопередача «Кермеш», а в місцевій Педагогічній академії можна вивчати лемківську філологію.
Отже, поїздка до Кракова не повинна закінчитися за один день, якщо враховувати не лише його український характер, але й старовинність та красу міста – а його історичний центр знаходиться в списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Веб-сайти краківських українських організацій:
Кафедра українознавства Яґеллонського університету:
Кафедра україністики Яґеллонського університету
Генеральне консульство України у Кракові
Фонд св. Володимира Хрестителя Київської Русі:
Григорій СПОДАРИК