Дипломати без краваток – Наш вибір — інформаційний портал для українців у Польщі

Дипломати без краваток

9 Травня 2015
Дипломати без краваток

Вони стали платити півторавідсотковий податок на війну і пригощати в соцмережах польськими яблуками. Вони вітають зі святами друзів-поляків і хваляться своїм відомим у всьому українському світі начальником. Тепер намагаються представити себе не тільки в офіційному, але й у неформальному стилі. Вони – це посольство України в Польщі. Ми, тобто «Наш вибір», вирішили перевірити, як дипломатична установа виглядає з середини після зміни на початку року майже цілого її складу.

Консульська пам’ять

– А Ви вже знаєте, що я за паспортом прийшла? – питає хтось з-за віконечка консула Світлану Крису.

– Звичайно знаю, я ж усі документи збираю, а потім ще й у систему вводжу, – відповідає пані Світлана. Каже, що знає майже всі біографії громадян України, які проживають на території варшавського консульського округу і які звертаються до консульства. І це щира правда: пані Світлану я пам’ятаю ще з попередньої каденції у Варшаві, вона саме й звернула увагу феноменальною пам’яттю. На кожних виборах, що проводилися в приміщенні посольства, пані консул знала, кого і як звуть і що в цієї людини з місцем у виборчих списках. Навіть не думайте обманювати пані Світлану – у Вас це напевне не вийде!

IMG_6177

Нині С. Криса повернулася у Варшаву на чергову каденцію. Розповідає про працю консула: за минулий, 2014 рік, консульство у Варшаві провело понад 5 тисяч консульських дій (оформлення паспорта, внесення відомостей про дитину тощо), а ще стільки ж було усних звернень. Поки пані Світлана перераховує, до віконечка підходить кілька людей, не один раз дзвонить телефон. «Сьогодні спокійно, це ще черги немає, а от перед святами буває немало роботи», – дізнаємося.

– За останній час у Варшаві збільшується число консульських дій, – констатує дипломат. – До нас навіть з інших округів звертаються.

У консульстві тепер троє працівників: радник з консульських питань, пані Світлана – перший секретар з консульських питань і віце-консул. Окрім робочих днів, є чергування по вихідних, до цього цілодобово працює гаряча лінія, за яку відповідають працівники консульства. Половину робочого дня в консульстві відбувається прийом громадян, інша частина використовується для того, щоб опрацювати прийняті документи. Окрім цих дій, консульство відповідає на запити установ і громадян. Середа – це день, який консули використовують на виїзди: наприклад, до пенітенціарних закладів, де громадяни України відбувають покарання. Запитуємо, чи війна в Україні змінила характер звернень.

– Приходило нещодавно двоє чоловіків, питали, як стати на військовий облік тут, у консульстві. Вони давно в Україні не мешкають, їм немає з ким передати, прийшла до них повістка чи ні, – каже пані Світлана.

А чи про «Наш вибір» люди запитують?

– А ось іще є, залишився примірник, – показує пані консул. – Люди, як приходять, по столах відразу дивляться, беруть пресу, читають. Я сама читаю «Наш вибір», коли людей немає.

– Так, Світлана в нас найбільш детально читає це видання, їй воно потрібне як фахівцеві в консульській тематиці, – додає прес-секретар посольства Юлія Бородій, яка показала «Нашому вибору» найцікавіші місця дипустанови. – Я проглядаю це видання, а коли «Наш вибір» звертається з проханням надати якусь інформацію, я це роблю, координуючи працю з Консульським відділом. Рекомендую це видання іншим! – заохочує пані Юлія.

Праця без вододілу

– А я без краватки сьогодні, у нас по п’ятницях – кежуал-стайл [звичайний, повсякденний одяг – прим. ред.], – вітає «Наш вибір» Василь Зварич, радник-посланник. Він у Варшаві теж не вперше, це його друга каденція в Польщі. – Вдягатися у вільніший одяг, це практика, що в нас була введена завдяки міністру закордонних справ Павлові Клімкіну, вона є в багатьох європейських країнах.

У «Нашого вибору» відразу виникло запитання, чи посол Андрій Дещиця теж по п’ятницях на офіційні зустрічі йде без краватки. На нього відповів сам Андрій Богданович, який через пару хвилин з’явився у дверях – і у краватці. У посла була зустріч, проте після неї він пообіцяв краватку зняти.

посольство

– В чому полягає праця радника-посланника? – питаємо тим часом далі В. Зварича.

– Поділ на такі посади існує ще з часів Віденської конвенції про дипломатичні зносини, вони нею передбачені. Якщо брати ієрархію зверху вниз – спочатку іде посол, а відтак посада радника-посланника, після них радники. Найбільше плутанини з секретарями – у посольствах є перший, другий і третій, а люди часто вважають ці дипломатичні посади працею звичайної секретарки. Радників-посланників у нас двоє, Владислав Каневський і я, – пояснює В. Зварич. – У нас є поділ по напрямках: у мене гуманітарний, міжрегіональне співробітництво. А пан Каневський керує політичним, економічним та консульським напрямком.

– Нас четверо, ми відповідаємо за гуманітарні питання, – продовжує радник Микола Ярмолюк. Він теж приїхав до Варшави на початку року, проте, як і інші, працював уже тут в попередню каденцію. – Гуманітарні питання в широкому розумінні: це міжлюдські контакти, культура, освіта, питання української громади і мігрантів. Ми намагаємося знайомити польську публіку з набутками української культури, хочемо показувати сучасне мистецтво.

– Одне з наших завдань теж, – додає Ю. Бородій, – це нагадування про те, що Крим є українською територією, щоб суспільство, наприклад, польське, не мирилося з його анексією. Тому ми втягнулися в організацію фестивалю кримськотатарської культури, який відбудеться в Польщі в червні. У це задіяне все посольство і консульство.

– Так, це правда, у нас немає вододілу, що, мовляв, оце твоє, а оце моє, працюємо на одну справу, – підсумовує М. Ярмолюк.

День дипломата

Пан Зварич починає свій день з перевірки новин в Інтернеті: зізнається теж, що веде Твіттер посольства.

– Ви залежні від Інтернету? – поцікавився «Наш вибір».

– Ми всі залежні, такі події, – відповідає Ю. Бородій.

– Я переважно читаю новини в Твіттері, якось так навчився ще в МЗС, – додає В. Зварич. – Так повелося в дипломатів, що вони використовують саме цю соцмережу. А от Юлія у нас більше відповідає за Фейсбук. Ще є Твіттер посла Андрія Дещиці, та він його сам веде, ніхто в це не втручається.

– Робочий день у нас починається опів на дев’яту, а завершується офіційно о шостій, маємо півтори години на обід, – говорить далі В. Зварич. – Ми зранку в посольстві, як правило, збираємося з колегами, визначаємо пріоритети на день. Але треба пам’ятати, що ми тут у постійному закордонному відрядженні, тому в нас немає ані вихідних, ані фіксованих годин праці. Ми постійно на телефоні, навіть якщо ми за межами посольства, це не означає, що ми відпочиваємо, – каже В. Зварич і додає: два дні тому з офісу вийшов о десятій вечора, загалом, раніше восьмої не вертається.

– Або є ще в посольстві ситуативні наради, – згадує Ю. Бородій.

– От наприклад, є візит українського посадовця, – продовжує В. Зварич, – ми узгоджуємо з польською стороною програму візиту, готуємо матеріали, аналітику, які речі порушувати високопосадовцям, щоб була максимальна користь для відносин.

– Забезпечуємо теж появу українських чиновників у польських ЗМІ, – каже Ю. Бородій про свою сферу. – Бо важливо не тільки зустрічатися з польськими чиновниками, але й донести свою точку зору до польського суспільства.

А скільки загалом працівників в українському посольстві у Варшаві? – запитує «Наш вибір».

– Десь до сорока осіб усіх разом, – каже Ю. Бородій. – Це і персонал, і технічна обслуга, і прикордонники, бо в нас не охоронці в посольстві, нас прикордонники охороняють.

– А зовнішні працівники залучаються?

– Під час прийомів, коли є катерінг. Для вивозу сміття, ремонтних робіт, – перераховує Ю. Бородій. – Але на внутрішні потреби, прибирання скажімо, то посольство своїми силами справляється. Проте це не окремі посади для людей на прибирання.

– Зазвичай прибирають дружини комендантів. Така практика не тільки в нашому посольстві, однак це не примусове, – уточнює М. Ярмолюк.

посольство

Ми не могли не поцікавитися, як виглядають тепер взаємини українських дипломатів з працівниками російського посольства.

– Я не горю великим бажанням розмовляти з цими людьми, – розтягує слова М. Ярмолюк. – Безумовно, коли це стосуватиметься праці, мусимо. Ми з ними найчастіше контактуємо тоді, коли виникають якісь питання у справі радянських поховань у Польщі.

– Або коли є більші саміти, коли багато учасників з різних країн, – додає Ю. Бородій. – Але тепер, враховуючи наші нинішні відносини з Росією, на території Польщі ми вже не перетинаємося. Нині наш посол зазвичай не бачить російського на заходах у Варшаві.

Ігор ІСАЄВ

P.S. Насамкінець «Наш вибір» залишив замальовку, яка приємно здивувала в посольстві щойно ми переступили його поріг. У передпокої дипломатичної установи знаходилися студенти, що чекали на документи-підсумування практик. Потім у консульському відділі ми порозмовляли з Лілією і Валентиною з Вищої школи суспільної психології у Варшаві – як відзначають, пройти практику в консульстві запропонував їм викладач. Практика триває два тижні або 75 годин. Практиканти допомагають консулові знаходити документи, порядкувати прийняті папери, і, як зізнаються, потрапити на практику було неважко.

Новини від “Нашого вибору” в Телеграмі
підписатись