Вони стали платити півторавідсотковий податок на війну і пригощати в соцмережах польськими яблуками. Вони вітають зі святами друзів-поляків і хваляться своїм відомим у всьому українському світі начальником. Тепер намагаються представити себе не тільки в офіційному, але й у неформальному стилі. Вони – це посольство України в Польщі. Ми, тобто «Наш вибір», вирішили перевірити, як дипломатична установа виглядає з середини після зміни на початку року майже цілого її складу.
Консульська пам’ять
– А Ви вже знаєте, що я за паспортом прийшла? – питає хтось з-за віконечка консула Світлану Крису.
– Звичайно знаю, я ж усі документи збираю, а потім ще й у систему вводжу, – відповідає пані Світлана. Каже, що знає майже всі біографії громадян України, які проживають на території варшавського консульського округу і які звертаються до консульства. І це щира правда: пані Світлану я пам’ятаю ще з попередньої каденції у Варшаві, вона саме й звернула увагу феноменальною пам’яттю. На кожних виборах, що проводилися в приміщенні посольства, пані консул знала, кого і як звуть і що в цієї людини з місцем у виборчих списках. Навіть не думайте обманювати пані Світлану – у Вас це напевне не вийде!
Нині С. Криса повернулася у Варшаву на чергову каденцію. Розповідає про працю консула: за минулий, 2014 рік, консульство у Варшаві провело понад 5 тисяч консульських дій (оформлення паспорта, внесення відомостей про дитину тощо), а ще стільки ж було усних звернень. Поки пані Світлана перераховує, до віконечка підходить кілька людей, не один раз дзвонить телефон. «Сьогодні спокійно, це ще черги немає, а от перед святами буває немало роботи», – дізнаємося.
– За останній час у Варшаві збільшується число консульських дій, – констатує дипломат. – До нас навіть з інших округів звертаються.
У консульстві тепер троє працівників: радник з консульських питань, пані Світлана – перший секретар з консульських питань і віце-консул. Окрім робочих днів, є чергування по вихідних, до цього цілодобово працює гаряча лінія, за яку відповідають працівники консульства. Половину робочого дня в консульстві відбувається прийом громадян, інша частина використовується для того, щоб опрацювати прийняті документи. Окрім цих дій, консульство відповідає на запити установ і громадян. Середа – це день, який консули використовують на виїзди: наприклад, до пенітенціарних закладів, де громадяни України відбувають покарання. Запитуємо, чи війна в Україні змінила характер звернень.
– Приходило нещодавно двоє чоловіків, питали, як стати на військовий облік тут, у консульстві. Вони давно в Україні не мешкають, їм немає з ким передати, прийшла до них повістка чи ні, – каже пані Світлана.
А чи про «Наш вибір» люди запитують?
– А ось іще є, залишився примірник, – показує пані консул. – Люди, як приходять, по столах відразу дивляться, беруть пресу, читають. Я сама читаю «Наш вибір», коли людей немає.
– Так, Світлана в нас найбільш детально читає це видання, їй воно потрібне як фахівцеві в консульській тематиці, – додає прес-секретар посольства Юлія Бородій, яка показала «Нашому вибору» найцікавіші місця дипустанови. – Я проглядаю це видання, а коли «Наш вибір» звертається з проханням надати якусь інформацію, я це роблю, координуючи працю з Консульським відділом. Рекомендую це видання іншим! – заохочує пані Юлія.
Праця без вододілу
– А я без краватки сьогодні, у нас по п’ятницях – кежуал-стайл [звичайний, повсякденний одяг – прим. ред.], – вітає «Наш вибір» Василь Зварич, радник-посланник. Він у Варшаві теж не вперше, це його друга каденція в Польщі. – Вдягатися у вільніший одяг, це практика, що в нас була введена завдяки міністру закордонних справ Павлові Клімкіну, вона є в багатьох європейських країнах.
У «Нашого вибору» відразу виникло запитання, чи посол Андрій Дещиця теж по п’ятницях на офіційні зустрічі йде без краватки. На нього відповів сам Андрій Богданович, який через пару хвилин з’явився у дверях – і у краватці. У посла була зустріч, проте після неї він пообіцяв краватку зняти.
– В чому полягає праця радника-посланника? – питаємо тим часом далі В. Зварича.
– Поділ на такі посади існує ще з часів Віденської конвенції про дипломатичні зносини, вони нею передбачені. Якщо брати ієрархію зверху вниз – спочатку іде посол, а відтак посада радника-посланника, після них радники. Найбільше плутанини з секретарями – у посольствах є перший, другий і третій, а люди часто вважають ці дипломатичні посади працею звичайної секретарки. Радників-посланників у нас двоє, Владислав Каневський і я, – пояснює В. Зварич. – У нас є поділ по напрямках: у мене гуманітарний, міжрегіональне співробітництво. А пан Каневський керує політичним, економічним та консульським напрямком.
– Нас четверо, ми відповідаємо за гуманітарні питання, – продовжує радник Микола Ярмолюк. Він теж приїхав до Варшави на початку року, проте, як і інші, працював уже тут в попередню каденцію. – Гуманітарні питання в широкому розумінні: це міжлюдські контакти, культура, освіта, питання української громади і мігрантів. Ми намагаємося знайомити польську публіку з набутками української культури, хочемо показувати сучасне мистецтво.
– Одне з наших завдань теж, – додає Ю. Бородій, – це нагадування про те, що Крим є українською територією, щоб суспільство, наприклад, польське, не мирилося з його анексією. Тому ми втягнулися в організацію фестивалю кримськотатарської культури, який відбудеться в Польщі в червні. У це задіяне все посольство і консульство.
– Так, це правда, у нас немає вододілу, що, мовляв, оце твоє, а оце моє, працюємо на одну справу, – підсумовує М. Ярмолюк.
День дипломата
Пан Зварич починає свій день з перевірки новин в Інтернеті: зізнається теж, що веде Твіттер посольства.
– Ви залежні від Інтернету? – поцікавився «Наш вибір».
– Ми всі залежні, такі події, – відповідає Ю. Бородій.
– Я переважно читаю новини в Твіттері, якось так навчився ще в МЗС, – додає В. Зварич. – Так повелося в дипломатів, що вони використовують саме цю соцмережу. А от Юлія у нас більше відповідає за Фейсбук. Ще є Твіттер посла Андрія Дещиці, та він його сам веде, ніхто в це не втручається.
– Робочий день у нас починається опів на дев’яту, а завершується офіційно о шостій, маємо півтори години на обід, – говорить далі В. Зварич. – Ми зранку в посольстві, як правило, збираємося з колегами, визначаємо пріоритети на день. Але треба пам’ятати, що ми тут у постійному закордонному відрядженні, тому в нас немає ані вихідних, ані фіксованих годин праці. Ми постійно на телефоні, навіть якщо ми за межами посольства, це не означає, що ми відпочиваємо, – каже В. Зварич і додає: два дні тому з офісу вийшов о десятій вечора, загалом, раніше восьмої не вертається.
– Або є ще в посольстві ситуативні наради, – згадує Ю. Бородій.
– От наприклад, є візит українського посадовця, – продовжує В. Зварич, – ми узгоджуємо з польською стороною програму візиту, готуємо матеріали, аналітику, які речі порушувати високопосадовцям, щоб була максимальна користь для відносин.
– Забезпечуємо теж появу українських чиновників у польських ЗМІ, – каже Ю. Бородій про свою сферу. – Бо важливо не тільки зустрічатися з польськими чиновниками, але й донести свою точку зору до польського суспільства.
А скільки загалом працівників в українському посольстві у Варшаві? – запитує «Наш вибір».
– Десь до сорока осіб усіх разом, – каже Ю. Бородій. – Це і персонал, і технічна обслуга, і прикордонники, бо в нас не охоронці в посольстві, нас прикордонники охороняють.
– А зовнішні працівники залучаються?
– Під час прийомів, коли є катерінг. Для вивозу сміття, ремонтних робіт, – перераховує Ю. Бородій. – Але на внутрішні потреби, прибирання скажімо, то посольство своїми силами справляється. Проте це не окремі посади для людей на прибирання.
– Зазвичай прибирають дружини комендантів. Така практика не тільки в нашому посольстві, однак це не примусове, – уточнює М. Ярмолюк.
Ми не могли не поцікавитися, як виглядають тепер взаємини українських дипломатів з працівниками російського посольства.
– Я не горю великим бажанням розмовляти з цими людьми, – розтягує слова М. Ярмолюк. – Безумовно, коли це стосуватиметься праці, мусимо. Ми з ними найчастіше контактуємо тоді, коли виникають якісь питання у справі радянських поховань у Польщі.
– Або коли є більші саміти, коли багато учасників з різних країн, – додає Ю. Бородій. – Але тепер, враховуючи наші нинішні відносини з Росією, на території Польщі ми вже не перетинаємося. Нині наш посол зазвичай не бачить російського на заходах у Варшаві.
Ігор ІСАЄВ
P.S. Насамкінець «Наш вибір» залишив замальовку, яка приємно здивувала в посольстві щойно ми переступили його поріг. У передпокої дипломатичної установи знаходилися студенти, що чекали на документи-підсумування практик. Потім у консульському відділі ми порозмовляли з Лілією і Валентиною з Вищої школи суспільної психології у Варшаві – як відзначають, пройти практику в консульстві запропонував їм викладач. Практика триває два тижні або 75 годин. Практиканти допомагають консулові знаходити документи, порядкувати прийняті папери, і, як зізнаються, потрапити на практику було неважко.