Українська дипломатія та Єврореволюція – Наш вибір — інформаційний портал для українців у Польщі

Українська дипломатія та Єврореволюція

30 Березня 2014
Українська дипломатія та Єврореволюція

Починаючи з другої половини листопада 2013 року і дотепер Україна переживає трагічні та, очевидно, знакові для свого майбутнього події. Був мирний Євромайдан, перша спроба його силового розгону, цинічні розстріли снайперами протестувальників, втеча Віктора Януковича з країни, призначення нового уряду та спроби Росії розпочати війну в Криму. Як би хотілось, щоб усі найбільші негаразди та трагедії залишились у минулому – однак ситуація, економічна і політична, надалі для України залишається складною. 

Маємо новий уряд – але найважливіше, щоб цінності та європейські стандарти, за які майданівці віддали своє життя, поступово впроваджувались в Україні. І далеко не останню роль у цьому процесі будуть відігравати українські дипломати – перш за все посли та генеральні консули, які представляють нашу державу по всьому світу.

Якою була їхня позиція під час найбільш трагічніших моментів Євромайдану? Чи можемо очікувати, що наші посольства врешті стануть справжнім домом для українців, що проживають за межами батьківщини? Чи свідомі наші дипломати того, що пережила Україна протягом останніх трьох місяців і як вона має змінитись? Спробуймо прояснити ці питання, проаналізувавши принципи дипломатичної служби та їх виконання українськими дипломатами в цей складний для українців час.

Дипломатичний корпус посольств та консульств за кордоном складається з дипломатичних працівників (надзвичайний і повноважний посол України, постійний представник України при міжнародній організації, генеральний консул, радник, консул, перший, другий і третій секретарі, віце-консул, аташе) та адміністративно-технічних працівників, які допомагають у поточній роботі дипустанов. На чолі українських закордонних дипломатичних установ стоять надзвичайні та повноваженні посли і генеральні консули.

Призначення та відкликання надзвичайного і повноважного посла є прерогативою президента України, за поданням міністра закордонних справ. Інших дипломатичних працівників призначає Міністерство закордонних справ. Плановий термін перебування всіх дипломатичних працівників підлягає ротації: як правило, ротація відбувається кожні 3–4 роки. Однак в історії української незалежної дипломатії ми знаємо не один приклад, коли ці терміни подвоювались, особливо у випадку з послами. Наприклад, по сім років у статусі надзвичайних і повноважних послів провели: Борис Алексенко в Азербайджані, Петро Чалий в Молдові, Георгій Чернявський в Італії, по шість – Микола Білобоцький в Росії, Юрій Рилач у Словаччині.

Основний закон, яким визначається та регулюється дипломатична служба, – це закон України «Про дипломатичну службу» з 2001 року. У загальних положеннях є пояснення, чим є дипломатична служба: «це професійна діяльність громадян України, спрямована на практичну реалізацію зовнішньої політики України, захист національних інтересів України у сфері міжнародних відносин, а також прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном». Також описані основні принципи дипломатичної служби: «служіння Українському народові; відстоювання національних інтересів України; пріоритет прав і свобод людини та громадянина; демократизм і законність…». Цитування закону важливе тому, що останнім часом багато чуємо про те, що наші дипломати «чітко дотримуються своїх дипломатичних принципів», а тому не можуть собі дозволити висловлювати позицію, яка буде суперечлива з політикою офіційної влади.

Однак, з аналізу цього закону, який є основою для всіх наших дипломатів, випливає, що одним з основних принципів в їхній службі є «демократизм і законність». Отже, чи вважати за недипломатичне те, коли влада країни, яку вони представляють, порушує закон і принцип демократичності, а дипломати чітко про це заявляють? Суто логічно: саме ті дипломати, які в момент силового розгону Майдану 1 грудня 2013 року, а потім після брутального розстрілу протестувальників в 20-х числах січня та 18–20 лютого, не підтримали дій української влади, засудили ці дії та висловили свою підтримку українському народові, вчинили відповідно до дипломатичних принципів.

Отож, пригадаймо: це складення повноважень першим секретарем посольства України в Канаді Наталією Голуб на знак підтримки Євромайдану і засудження силового розгону 1 грудня; висловлену підтримку Євромайдану від генерального консула України у Стамбулі Богдана Яременка, представника України в ООН Юрія Сергеєва та «Звернення українських дипломатів», під яким підписалося більше сотні дипломатичних працівників різних рангів, зокрема і деякі працівники українського посольства та консульств у Польщі.

Варто відзначити, що тільки 21 лютого – саме тоді, коли було зрозуміло, що розпочався повний процес повалення режиму Януковича, – свою підтримку Євромайдану почали оголошувати надзвичайні та повноважені посли. Одним з перших був Маркіян Мальський – посол України в Польщі. Нехай залишиться риторичними питання: чому цього не було зроблено раніше, якщо принцип дипломатичної служби давав таке право? Чому тоді, коли відбувались майже щоденні мітинги під будинками посольств та консульств, наші дипломати практично ігнорували їх, не дотримуючись принципу «служіння народові»? Очевидно, що офіційний Київ та новий очільник МЗС України мають добре подумати над тим, чи дійсно наші дипломати сумлінно дотримуються дипломатичних принципів і відповідають гордому званню репрезентанта України закордоном.

Ольга ПОПОВИЧ

Новини від “Нашого вибору” в Телеграмі
підписатись