День в Іллі зазвичай починається не тільки з домашнього сніданку, а й з огляду веб-сторінок Facebook, TechCrunch і Mashable. Міжнародні відносини він вивчав в Одесі – і вже тоді почав працювати для міжнародних корпорацій: спершу «McDonald’s», який тоді лише виходив на український ринок.
Згодом продовжив вивчати маркетинг та техніку управління у США та Угорщині. Працював у Варшаві і Женеві у великій американській корпорації «Procter&Gamble», яка виробляє товари широкого вжитку. Пізніше українського менеджера було призначено обслуговувати регіон Африки (Кенія, Нігерія, Південно-Африканська Республіка…) та країни Близького Сходу.
Коли наш герой повернувся до Варшави, йому запропонували роботу у фірмі «Facebook». Пропозиція була прийнята – бо тут новий, нестандартний, цифровий маркетинг. І сьогодні 32-річний Ілля Кондратюк управляє стратегією розвитку цієї фірми на Центрально-Східну Європу.
«НВ»: Чи легко було адаптуватися у Польщі?
Ілля КОНДРАТЮК: Легко. Коли я порівнюю її до Будапешту, у якому я також жив, чи до Сполучених Штатів або до Швейцарії, то в Польщі набагато легше адаптуватися, зокрема тому, що мова для нас легша і можна швидше порозумітися з людьми. Крім цього, Варшава зі своєю енергетикою подібна до Києва, де я також жив, тому адаптація пройшла швидко.
Ілля, ти досить непогано володієш польською мовою.
Мови навчився швидко, тим більше, що дружина – полька, а мова дуже подібна до української і російської, – володіючи ними можна було швидко навчитися спілкуватися польською. На освоєння цієї слов’янської мови у мене пішло приблизно півроку.
Чи в Польщі дійсно такі ввічливі люди, як це вважається в Україні?
Думаю, що так: тут люди справді зичливі, дуже відкриті. Звичайно, це ще залежить від типу людей, від різних суспільних груп, але ті, з ким я зустрівся, були супер і прийняли мене з відкритими обіймами. На початку я трішки остерігався, бо людину зі Сходу можуть по-різному сприйняти, але я нічого такого не відчув.
Чи місцева кухня тебе влаштовує?
Так, дуже. Вона подібна до української, до якої я найбільш прив’язаний. Єдине, що немає доброго борщу та квашених помідорів. Треба буде знайти такий ресторан, де можна їсти справжній український борщ, чи крамницю, де можна купити такі помідори. Це нелегко, тому я часто прошу моїх родичів з України, щоб вони привозили це з собою.
Часто можна почути те, що Варшава – це не дуже привабливе місто, ти згоден з цим?
Не до кінця, я дуже люблю Варшаву. Думаю, Варшаву нелегко полюбити так відразу, її треба глибше відчути, пізнати людей, цікаві місця – трохи часу в мене на це пішло. Але минуло півроку – і я закохався у Варшаву, це фантастичне місто, мені воно надзвичайно подобається.
Улюблені місця у Варшаві?
Місце, яке мені і моїй родині найбільше подобається – це бібліотека Варшавського університету на Повіслі і той фантастичний парк, який розташований на її даху. Любимо також парк Мочидло на Волі. Ну й Вілянув – це гарна резиденція, музеї, виставки, парки, штучні озера, алеї – там можна приємно відпочити.
Плюси й мінуси столиці?
Плюс – це центр міста з його хмарочосами і концентрацією у них великих корпорацій та фірм, через що легше вести бізнес, зручніше проводити зустрічі, бути свідком цікавих проектів. А серед мінусів – пересування автомобілем Варшавою, демонстрації, страйки або протести, які ускладнюють рух. Але я бачу більше плюсів, ніж мінусів.
Яку польську музику любиш?
Щиро кажучи, не дуже люблю польську музику, бо мені більше до вподоби електронна. Я сам колись нею займався і навіть створював певні композиції. А такий жанр музику серед польських виконавців знайти непросто.
Сьогодні українського чи російського менеджера можна зустріти у західних корпораціях, раніше цього не було. У чому секрет?
Думаю, західні експерти цінують наших менеджерів за підприємливість, відкритість до пізнання нових речей і гнучкість, адже ми дуже швидко пристосовуємося до різних ситуацій, уміємо імпровізувати. Часто західним менеджерам це тяжко зробити, бо вони звикли до іншого, напрацьованого роками стилю роботи. А ми, у свою чергу, можемо дуже швидко вхопити тренди швидкозмінного бізнесу. На поведінку й стиль роботи українського чи російського менеджера мають вплив ті зміни, які останніми роками переживали пострадянські країни.
А кількість українських фахівців у західних корпораціях зростатиме? Тим більше, що країни, які розвиваються, будуть набирати значення в економіці.
Захід в економіці нині трішки «просідає», тому починає більше інвестувати в такі країни, як Польща, Угорщина, Україна чи Росія. У цій справі потрібні таланти, які знають культуру і реалії роботи у цих країнах. Хоча серед найбільших перешкод для подібних кар’єр – знання іноземних мов українцями. У цьому молодим людям можуть допомогти різноманітні програми обміну із західними країнами. Щоб людина вже замолоду вивчала різні культури і мови.
Більше того, я не знаю жодного менеджера з Польщі, Угорщини чи Чехії, яких я працевлаштував, хто не брав би участі у програмах обміну, не набирав досвіду на Заході. Доки в Україні не буде такої насиченості програм обміну, як у країнах Центральної Європи, доти чисельність українських менеджерів за кордоном буде невеличкою.
Андрій ХОМЕНКО