«Інтернат»: від сплячки до пробудження

0

Багато читачів і літературних критиків називають «Інтернат» Сергія Жадана найголовнішою українською книгою про війну. Сам письменник каже, що просто хотів надати слово тим мешканцям сходу України, яких не чути на тлі вибухів, хаосу й великої політики. Отже, йдеться про звичайних людей, які несподівано опинилися на лінії фронту і яким доводиться жити в новій реальності.

Головний герой «Інтернату» – вчитель української мови в маленькому прифронтовому містечку на сході Україні Паша – далекий від політики, новин і війни, яка точиться за вікнами його будинку. Місто, де живе Паша, спочатку було захоплене сепаратистами, а згодом звільнене українською армією. На тлі переміщення військ і зміни місцевої влади Паша вирішує гайнути на інший бік фронту, щоб забрати племінника з інтернату. Задум цей видається ризикованим з огляду на страшенну небезпеку через постійні обстріли, перевірку документів, звук гармат і підступні міни під ногами.

Варто підкреслити, що до дій Пашу підштовхує не любов до племінника, безстрашність чи героїзм. Насправді це батько благає Пашу забрати онука додому. Зрештою, Паша мало що в житті робить із власної ініціативи. Він постає перед нами як людина, яка не має особливих амбіцій, цілей і потреб. Не має головний герой і політичних уподобань або чіткої громадянської позиції. І тим більше не готовий їх відстоювати чи, боронь Боже, воювати. Більше того, у школі Паша постійно уникає теми війни, тимчасом як батьки деяких його учнів воюють на боці сепаратистів. Герой Жадана робить усе можливе, щоб витіснити війну й необхідність робити вибір зі своєї свідомості: він не дивиться новин, не слідкує за подіями, зайвий раз не виходить із дому. Українською говорить лише на уроці, а на перерві переходить на російську. Він сам подумки зізнається, що вчить учнів писати й говорити без помилок, але не вчить їх тому, як говорити і про що. Не торкається тем, які насправді є важливими, уникає щирої розмови.

Попри свою мляву життєву позицію Паша все ж вирушає в небезпечну подорож до інтернату, що змушує його переосмислити своє життя та почати брати відповідальність за те, що відбувається з ним і навколо нього. З кожним новим викликом дорогою до інтернату він усвідомлює, що завжди ховався від світу, ніколи не пробував нічого змінити, уникав конфронтації з іншими, боявся конфліктів і не хотів ні з ким сперечатися. Найяскравіший приклад такої поведінки – це пасивна позиція Паші перед сестрою щодо племінника, якого та вирішила віддати до інтернату. Головний герой не погоджувався з таким рішенням, але не зробив нічого, щоб відстояти хлопця. Тепер він розуміє, що ця війна не повинна стати приводом до того, щоб впасти в мертву сплячку. Навпаки – небезпечна пригода стає пробудженням для героя. Він раптом бачить, що кожна зміна починається тут і зараз, а брати на себе відповідальність не так уже й страшно. Не лише племінник починає ставитися до Паші по-іншому, а він сам змінює ставлення до себе.

У 2019 році видавництво «Чорне» видало роман у перекладі на польську мову. Запрошуємо читати в оригіналі або в перекладі.

Олександра ІВАНЮК

4 квітня о 18:00 у приміщенні «Нового театру» у Варшаві (Madalińskiego 10/16) Сергій Жадан розповість про роман «Інтернат». Розмову проведе Лукаш Гржимиславскій. Вхід вільний.

Share.