27 червня у Варшаві за ініціативи депутата Європарламенту Міхала Боні відбудеться цікава і незвична подія: День України – “Згенеруй свій код про Україну”. Про саму ідею та тих, хто її творить ми розмовляли із Катериною Березовською – українкою, яка працює у команді польського політика.
– Катю, розкажи, будь ласка, що це за ініціатива.
– Ця ідея виникла під час однієї із робочих зустрічей з українцями, що відбуваються регулярно, адже у Європейському Парламенті Міхал Боні займається напрямком Східного Партнерства. Сьогодні, особливо після серії публікацій в ЗМІ про українок, які приїжджають сюди працювати, існує стереотип, що українці у Польщі придатні тільки до прибирання або приготування їжі, тобто, для роботи тимчасової, і переважно технічної. Задум виник для того, аби представити українців, які, між іншим, є на сьогодні основною міграційною групою в Польщі, з іншого боку: показати їх досягнення у сфері інноваційних технологій, у сфері мистецтва, та ін. Ми хочемо показати українця з чітким розумінням власної свободи, власного потенціалу.
– Це буде подолання стереотипів щодо українців?
– Так. І саме для цього було вигадано назву «Згенеруй свій код про Україну» – щоб кожен відвідувач міг сформувати своє власне відношення до України.
– А, власне, що означає цей код? Бо звучить якось дуже математично..
– Скоріше технічно-інноваційно, адже лого заходу це – QR-код у традиційних українських кольорах. Акцент було зроблено на новітні технології. Вигенерувати код – означає, що кожна людина, яка прийде на захід, зможе сформувати своє власне ставлення до України, побачити чим українці живуть, зрозуміти що їх цікавить, познайомитися з новими соціальними проектами. Наприклад: проект The Ukrainians, котрий був створений трьома молодими людьми, як власна ініціатива власними зусиллями. Проект у якісний інформаційний та дизайнерський спосіб знайомить читача з історіями успішних людей: політиків, артистів, письменників. Це – прекрасна України через промоцію окремої особистості. Якщо ми говоримо про інноваційні проекти, то варто згадати Андрія Фібера – засновника послуги «Доставка за одну годину». За допомогою електровелосипеда всього лише за одну годину ваше замовлення буде доставлене у вказане місце. Таке от поєднання сучаних технологій та захисту навколишнього середовища. Цей бізнес успішно діє в Україні і зараз він запускається у Варшаві. Прекрасний приклад, який можна було б презентувати, правда? Ще один чудовий приклад – Tap4parking – мобільна аплікація для пошуку паркувального місця за допомогою мобільного телефону. Уяви собі, ти ще їдеш містом, а програма вже шукає тобі паркувальне місце поблизу кінцевого пункту. Економія часу та нервів. І це теж зробив українець. Він запустив свій стартап в Києві, а зараз працює над мапою паркувальних місць тут, у Варшаві, аби зробити подібний ресурс і в Польщі.
– Що ще планується в рамках заходу? Яку Україну ви хочете показати?
– Хочемо показати сучасну, прогресивну і творчу Україну. Будуть представлені роботи молодих українських митців, зокрема тих, які зараз проживають у Польщі. Крім цього відбудеться дискусія на тему міграції. Ми б хотіли почути не тільки позицію України щодо цього питання, але й позицію Польщі. Прагнемо поєднати ці розуміння, аби відбувся був повноцінний діалог.
– Як давно ти співпрацюєш з Міхалом Боні?
– Все починалося з проекту Hackaton Bridge – Poland to Ukraine в травні минулого року. Міхал Боні хотів надати конкретну допомогу Україні, що передбачала би не в просто передачу харчових пакетів, а довготривалу інвестицію в українську і польську молодь та допомогти їм проявити себе. Обов’язковою умовою Hackaton Bridge було створення польсько-українських команд, що дозволило максимально обмінятись знаннями та досвідом. В результаті ми отримали 78 новостворених проектів. До речі, команди ніколи до цього не працювали разом, а тут такі результати. Міхал Боні хотів допомогти молоді розвинутися саме у власній країні, адже саме молодь свого часу стала рушійною силою Майдану і змін.
– Як думаєш, наскільки змінився образ пересічного українця в Польщі після подій на Майдані?
– Однозначно змінився. Якщо до цього часу Україна розглядалася просто як країна-сусід або країна-партнер, то сьогодні увага акцентується на активній громадянській позиції. Незважаючи на рівень корупції та економічну нестабільність, українець вийшов на Майдан і висловив свою позицію. Якби таке зробив політик, це було б очікувано, але своє право голосу використав звичайний громадянин, який сказав: «Я так більше не хочу!». Це дуже вразило і польське суспільство, і увесь світ. Це була така хвиля позитивних зрушень у свідомості поляків, яку варто використати, в хорошому розумінні цього слова, аби продовжувати укріплювати позиції України за кордоном.
– А як ти потрапила до Польщі?
– Приїхала сюди на танцювальний фестиваль в січні минулого року. У в мене відразу виникло якесь духовне споріднення з Варшавою, коли гуляла її вулицями. Після цього я повернулася до Києва і почала шукати можливості для подальшого розвитку, вирішила переїхати сюди, захотіла вивчити польську мову, якої абсолютно не знала. Потім отримала запрошення координувати проект Hackaton Bridge. З цього все і почалося.
– Що особисто тобі дає участь в таких проектах?
– Для мене важливо, аби те, що я роблю, було потрібно і іншим людям. Саме тому свого часу я почала працювати у Червоному Хресті, а пізніше у Парламенті України. Сьогодні читала дослідження як українці ставляться до змін. Якщо ми говоримо про короткотерміновий період (1-2 роки), то 75% українців кажуть, що нічого не зміниться і все буде ще гірше, але якщо ми говоримо про 5-річний період, то вже 52% українців каже про те, що все зміниться на краще, головне – пережити цей складний період. Ось ці 52% і дають мені мотивацію до діяльності. Я не дивлюся на тих, перших, які кажуть, що сьогодні погано, я дивлюсь на отих, других, які кажуть, що завтра буде краще. Має бути позитивна енергетика спільної дії: зібрались, пішли і зробили. Без власної ініціативи нічого не відбудеться.
Розмовляла Юлія ЛАЩУК