В останніх номерах ми представляли найцікавіші культурні заходи української нацменшини, розповідали про їхні мас-медіа та музичні ініціативи. Проте завжди найважливішими є люди – без них нічого б не існувало. Розповідаємо про лідерок спільноти: сестер Наталію та Анну Кертичак, які живуть у підваршавських Марках.
Попри молодий вік обидві мають за собою багаторічний досвід громадської активності. Вона, хоч і широка, найчастіше стосується або українства в Польщі, або різних форм підтримки України. Нині обидві працюють у відомому фонді «Освіта для демократії», який був заснований у 1989 році лідерами польської опозиції. Аня у фонді від 2007 року, вона є тренером та координатором проектів (зокрема, у таких питаннях, як громадянська та глобальна освіта, підтримка національних меншин тощо). Від минулого року такі ж тренерсько-координаційні завдання у Фонді виконує Наталя, яка до цього часу в інших установах займалася підтримкою громадських організацій України та тамтешніх лідерів.
Варто відзначити, що фонд «Освіта для демократії» одним з перших ініціював акції матеріальної допомоги Україні. В результаті завершеної у квітні офіційної збірки коштів отримано близько 600 тисяч злотих, за які, зокрема, надавалась медична допомога тим, хто був поранений на Майдані (чіткий розрахунок доступний на сайті фонду edudemo.org.pl – там також можна знайти координати перевірених та рекомендованих структур, за посередництвом яких можна надалі підтримувати Україну).
Сестри у громадській активності часто використовують свої перекладацькі здібності. За освітою Аня – випускниця української філології та Східних студій Варшавського університету. Наталя в цьому ж столичному виші закінчила факультет прикладної лінгвістики.
Обидві часто допомагають у популяризації українських творців для польської публіки. Лише за останні кілька місяців сестри перекладали таких представників українського творчого світу, як письменниця Оксана Забужко, режисер Олесь Санін, журналістка Крістіна Бердинських, художниця Леся Хоменко та інші.
Усі названі люди відвідали Польщу з ініціативи Об’єднання українців у Польщі (ОУП), праця в структурах якого є черговим полем активності Ані та Наталі. З організацією вони зв’язані багато років, Аня є головою варшавської ланки ОУП. Досі обидві сестри були ініціаторками або учасницями значної кількості проектів Об’єднання.
Особливо вартісним є те, що дівчата не зосереджують виключно на проектах культурного характеру. Їхня діяльність здебільшого спрямована на перспективу і структурне зміцнення ОУП. Для прикладу: обидві були серед ініціаторів молодіжного форуму, який відбувався у 2012 році в рамах ІІ Конгресу українців у Польщі. Саме тоді молоді українці вперше на високому рівні приглядалися до стану своєї громади. Аня й Наталя були тоді серед модераторів дискусії і відповідали за її активний характер. Організатори прагнули провести справжній мозковий шторм, а не традиційну дискусію у вигляді «доповідач» і «слухачі».
Якщо приглянутись до поставленого на цьому форумі діагнозу, то виразно видно, що молоді українські лідери Польщі в організованому житті своєї громади не бачили потреби якоїсь радикальної революції – швидше очікували оновлення й доповнення тих форм активності, що вже існують. До чинників, що консолідують, вони зарахували спільні забави, безпосередні людські контакти, усвідомлення єдності в ідентичності, культурі тощо. Але учасники цього форуму помітили також низку проблем – серед них найважливішими назвали закритість певних груп всередині громади, зокрема, на громадян України.
Рік потому Анна Кертичак координувала ще один, не менш вартісний проект, – «Меншини активні локально», який спільно організували фонд «Освіта для демократії» та ОУП. Метою цього проекту була підтримка розвитку громадянського суспільства у Польщі через активізацію нацменшинних середовищ. Ініціатива була адресована білорусам, литовцям, німцям, словакам, українцям і чехам Польщі – її метою було досягнення кращої співпраці з органами місцевого самоврядування держави.
Торік обидві сестри були ініціаторками розробки стратегії розвитку ОУП, її у жовтні на VII З’їзді організації прийнято як офіційний документ. На цьому форумі також оцінено працю сестер Кертичак: Анна була обрана до Головної управи, а Наталія – до Головної ради організації.
Можна сказати, що активність у межах цієї структури є традицією сім’ї Кертичаків: батько дівчат – Мирон Кертичак – від моменту утворення ОУП у 1990 році був секретарем організації, а в 1996 році очолив цю організацію. Також пан Мирон у 2001 році став заступником голови Європейського конгресу українців і членом президії Української світової координаційної ради.
Він був також співголовою – з боку нацменшин – Спільної комісії уряду та національних і етнічних меншин, яку в Польщі утворено у 2005 році. За діяльність для зміцнення польсько-українського діалогу 2004 року пана Мирона президент України відзначив державною нагородою України ІІ ступеня «За заслуги».
Мирон Кертичак несподівано помер у 2006 році. Його дружина в 2012 році в інтерв’ю для українського тижневика «Наше слово» відзначала, зокрема, що цей раптовий відхід чоловіка і батька для сім’ї залишився довготривалою раною. Водночас пані Марія наголошувала, що своїх дочок постійно вчила бути добрими людьми, відкритими, чутливими до інших.
Щодо впливу батька на формування дівчат Марія Кертичак відзначала: «Вплив на виховання наших дівчат мало й те, що Мирон любив працювати з молоддю, радів їхній присутності на всіляких заходах, підказував їй різні ідеї, включав у молодіжну діяльність і наших донь. (…) Обидві працюють у неурядових організаціях і включаються в різні українські заходи. По батькові мають пристрасть до громадської активності, бо, гадаю, змалку зростали в такій атмосфері, в такому оточенні».
Своєю діяльністю та ініціативам Наталія і Аня, мабуть, найкраще доводять, що все, що отримане вдома, вони зуміли розвинути й використати для інших, у тому числі для своєї рідної громади.
Григорій Сподарик