Важко уявити, що Владімір Путін раптом заявить, що «загрози російському населенню» в Криму вже немає, відкликає «кримську самооборону» назад до російських казарм, визнає неподільність території України. Аби знати, де шукати вихід із «кримської кризи», слід дізнатися, які цілі має Кремль.
Уже тепер зрозуміло, що «кримська операція» – це не спонтанна помста Путіна за Євромайдан, – це ретельно продумана та добре підготовлена операція, яка мала розпочатися у найгіршому для Москви випадку: коли Україна спробує рішуче вирватися з-під кремлівської руки.
Завдання-мінімум – це створити в Україні фактор постійної дестабілізації, на кшталт Абхазії чи Придінстров’я: ніким не визнану Кримську державу або ж широку кримську автономію з правом мати власні збройні сили й оборонні відомства, що не підпорядковуються Києву. Це дратуватиме європейських партнерів Києва та на довгий час перекреслить можливість вступу України до НАТО. Також до плану-мінімум належить зрив президентських виборів 25 травня, призначення голосування на кінець року, аби російські політтехнологи змогли підготувати «московського кандидата» або ж принаймні проаналізувати, з котрим новим президентом України Путіну буде легше домовлятися. Якщо не вдасться – то форсувати дострокові парламентські вибори за участі проросійської політичної сили та досягненням нею вагомого результату.
Завдання-максимум – у разі успіху «кримської авантюри», надати «братську допомогу» іншим регіонам країни над Дніпром – від Харкова до Одеси, або навіть за допомогою так званої «місцевої самооборони» вирушити на «бендерівський Київ» з метою наведення порядку та відновлення конституційного ладу. «Владімір Путін повернув Крим в лоно Росії», – це звучить сильно для мільйонів росіян, які підтримують російське вторгнення в Україну, президент увійде до історії. Увійде як «собиратель земли русской», а не завдяки трагедії підводного човна «Курськ», Ходорковському чи Чечні. Для повного успіху не вистачає України.
Усі «великі попередники» нинішнього московського керманича запам’яталися якоюсь вдалою «українською кампанією». Петро І розбив козаків разом під Полтавою, Катерина ІІ знищила Запорізьку Січ, Владімір Ленін переміг «петлюрівців», Йосип Сталін приборкав непокірних українських селян. В. Путін напевно бачить себе переможцем «бандерівців», відновителем економічної та політичної Російської імперії в форматі Євразійського Економічного Співтовариства, звичайно, за участі України або ж її більшої частини. Багато факторів вказує на те, що це завдання-максимум Путінові реалізувати не вдасться. Президент Росії це також розуміє, проте це не означає, що він не спробує…
Андрій ШЕРЕМЕТ
Карикатура: Елкин С.