Освітні проблеми закордонних українців та української нацменшини – це тема круглого столу, який нещодавно відбувся у Варшаві в посольстві України у Польщі. У його роботі взяла участь директор Міжнародної української школи (МУШ) Людмила Іванова, завданням якої було вивчити ситуацію щодо організації української освіти над Віслою. У дискусії участь брали посол України Маркіян Мальський, голова фонду «Наш вибір» та ноловний редактор «НВ» Мирослава Керик, голова Об’єднання українців у Польщі Петро Тима, директор української школи в Перемишлі Петро Піпка та інші.
МУШ була створена у 2007 р. Міністерством освіти та науки України. Головною метою закладу є забезпечення реалізації права громадян України на повну загальну середню освіту особам, які постійно чи тимчасово проживають закордоном. Учні школи зараховуються на екстернатну форму навчання, яке проходить при використанні інформаційно-комунікаційних технологій, або навчаються у складі українських шкіл закордоном, що найчастіше є суботніми школами. Така програма могла б бути виходом, якщо взяти до уваги проблеми з навчання рідної мови для громадян України у Польщі. Однак МУШ не може повністю фінансувати дидактичний процес і тому таке навчання – не безкоштовне. Хоч у Польщі кількість учнів з України постійно зростає, то ще не досягла того рівня, коли оплати не становили б значного обтяження. Саме на цю проблему, зокрема, звертав увагу П. Тима – на його думку, з боку України потрібна допомога у вирішенні таких питань, як-от підвищення кваліфікацій для вчителів, розробка підручників чи покращення системи прийняття студентів на навчання в Україні. У свою чергу, М. Керик звертала увагу – чимало проблем виникає з переведенням дітей громадян України до польської школи та з визнанням українських дипломів. За словами голови фонду «Наш вибір», у Польщі не бракує українських ініціатив, у тому числі освітніх, проте основна проблема – у тому, що більшість завдань виконується на основі проектів і ніколи не має гарантії, що знаходитимуться кошти на їх продовження.
Як відзначалось у ході дискусії, частину проблем усунуло б укладення польсько-українського договору про освітню співпрацю, проте досі такого документу немає. Голоси представників польського Міністерства освіти – висловлені хоч би під час засідань парламентської комісії нацменшин, – вказують на те, що саме українська сторона не зацікавлена інтенсифікацією цього роду відносин.
Зустріч у посольстві завершилась обіцянкою Л. Іванової – перевірити можливості надання вчителям у Польщі методичної допомоги у справі розробки підручників. Усі учасники погодились, що варто подумати над можливостями влаштування в Україні табору, який би збирав українських дітей з різних країн світу. Директор МУШ пообіцяла перевірити долю документа про освітнє співробітництво між Польщею та Україною. Хоч зустріч не завершилася вирішенням конкретних проблем, то важливо, що від найбільш зацікавлених представників української держави учасники почули – вони є і їх треба вирішити.
Григорій СПОДАРИК