Улітку в Польщі зростає попит на сезонних працівників. Пропозиціями праці щороку користуються кілька десятків тисяч українців: приваблює легкість оформлення документів, відштовхує невідповідність оголошень та умов праці.
«Робота у Польщі. Збір полуниці та інших ягід. 2–3 місяці, зарплатня від 900 зл. Для чоловіків та жінок. Досвід фізичної праці вітається», – сотні оголошень подібного змісту можна знайти в Інтернеті, у газетах та на вулицях українських міст. Якщо 10 років тому влітку до Польщі їздили переважно мешканці прикордонних областей, то тепер фірми-посередники проводять набір навіть у Харкові та Миколаєві. Хоч польська економіка останніми роками не демонструє великого зростання, однак влітку попит на робочу силу на внутрішньому ринку закономірно збільшується.
Працівників потребують польські фермери, власники будівельних компаній, менеджери готелів та ресторанів. Оскільки фортуни в цих сферах у країні над Віслою не заробиш, а пропозиції аналогічної праці з сусідньої Німеччини чи не такої далекої Британії спокушають поляків у 3–4 рази вищими ставками, польські працедавці вже кілька років надають перевагу найманим робітникам з-за східного кордону. Ті мають менші зарплатні очікування, швидко можуть дістатися на місце роботи, до того ж допомогло спрощення процесу оформлення документів.
Потенційних працівників пропозиції праці у Польщі спокушають вищою, ніж удома, грошовою винагородою, відносною простотою оформлення візи, важливим фактором є також знання або розуміння польської мови. Не останню роль, до речі, відіграє й можливість самостійно та досить дешево повернутися додому, якщо щось не сподобається. Польщу обирають, як правило, ті українці, хто вже мав досвід короткої праці у цій країні, не знає іноземних мов, тому побоюється їхати до Швеції чи Фінляндії, ті у кого паспорт не заклеєний шенгенськими візами (з ходу отримати бажану наклейку до Чехії чи Голландії буде важко). Роботу можна знайти як напряму, так і через численні агентства.
Стосовно візово-документного аспекту питань немає: як заявив у червні заступник польського міністра праці та соціальної політики Яцек Менціна, Польща зараз є країною Євросоюзу, де діють найбільш ліберальні умови щодо сезонного працевлаштування громадян країн Східної Європи. З 2009 р. діє спрощена система легалізації праці іноземців, зокрема й українців. Початково спрощення стосувалося тільки аграрної сфери, а з 2011 р. охопило всі царини ринку. Для сезонної роботи іноземці не потребують дозволу – вистачить, що власник фірми видасть спеціальну посвідку, що довіряє конкретну роботу з визначеною зарплатнею іноземцеві й зареєструє його у місцевому бюро праці (пол. Powiatowy Urząd Pracy). На підставі цього документу іноземець може отримати вдома візу. На бланку зазначаються дані працедавця та особи, яка збирається приїхати до країни. У 2011 р. у Польщі було зареєстровано понад 260 тисяч таких засвідчень, у 2012 р. їхня кількість зросла.
Більше питань виникає, коли мова йде про зарплатню. Багато хто їде до Польщі на літо, аби зібрати на ремонт квартири або на навчання для дітей у виші. Перегляд оголошень про збір фруктів та ягід доводить, що більшість працедавців пропонує оплату в межах від 800 до 1400 зл. на місяць. Дещо вищими є ставки на будівництві – тут можна заробити близько 2000. Щодо праці офіціантами в готелі у Сопоті чи в Закопаному, фіксованих ставок взагалі немає – робота на «чайові». Доволі часто від зарплатні треба відрахувати передоплату за послуги фірми-посередника, оплату за проживання на місці, витрати на харчі. Є, звісно, фірми, які спокушають рекламами «800 євро на полуниці за місяць». Чи це реально – питаю Ірину, вона через день збирає та продає ягоди у Варшаві. Та тільки усміхається:
– Минулого року я ще не знала польської мови, тому тільки збирала врожай. Тоді «чистими» отримувала 1000 зл. Зараз трохи вивчила мову, можу ще продавати, тепер зарплатня 1200, – зізнається вона.
Багато це чи мало – це всі вирішують індивідуально. Скандинавські країни за ту ж працю пропонують 1–1,5 тисячі євро. Однак там, як вже згадувалося, залишається проблема легального працевлаштування.
Переглянувши записи на Інтернет-форумах, де українці діляться враженнями від сезонної праці в Польщі, можна зробити висновок – усе залежить від власника фірми (хоча більшість дописувачів глобальної мережі воліє просто «хазяїна»). Частина працедавців в реальності пропонує абсолютно не ті умови, що були окреслені в оголошенні. Хтось селить працівників по 3–4 людини в кімнаті, а хтось – у бараці на 20 осіб. Хтось дає годинну перерву на обід, а хтось –15 хвилин. Частина дотримується 8-годинного робочого дня, тоді ж як у деяких фірмах праця триває від 4 ранку до 11 вечора. Одиниці, потрапивши в неприйнятні умови праці, тікають додому. Більшість же мовчки зносить: майже ніхто не скаржиться до Державної інспекції праці, хоча така можливість закріплена законом. Є й інші проблема – невідповідність оплати заявленій сумі. На місці «раптом» виявляється, що треба ще заплатити за гарячу воду, постіль чи транспорт до міста.
Часом українці, у надії підзаробити трохи більше, наймаються на сезонну роботу без оформлення документів. Як правило, так роблять ті, хто вже має польську візу або починає працю на умові, а далі однак воліє не віддавати кілька сотень злотих податку державі. Окрім того, що така праця суперечить вимогам законодавства і може закінчитися проблемою з прикордонною службою, вона робить працівника незахищеним. Якщо власник фірми вирішить занизити винагороду або й взагалі не заплатити – довести свою правоту буде набагато важче.
Не все виглядає ідеально і з польської перспективи. Власники фірм непокояться, що працівник може отримати візу з їхнім засвідченням, але поїхати з нею далі на Захід. Є й скарги на непорядних посередників: українські фірми чи приватні особи беруть завдаток, а пізніше або не знаходять працівників, або знаходять з невідповідними компетенціями. Тому вже під кінець цього року у Польщі планують створити базу даних фірм, які пропонують сезонну працю, та запрошених найманих працівників. На думку Міністерства праці, найкраще, аби місцеві працедавці співпрацювали з українською державною службою зайнятості – це б вирішило проблему неретельних посередників.
На що треба звернути увагу, якщо плануєте влітку працювати у Польщі? Перше – це чи фірма, у якій збираєтеся працювати, діє легально. У Польщі немає таких проблем з «тіньовою економікою», як в Україні, однак прикрі випадки теж трапляються. Те саме стосується фірми-посередника, якщо користуєтеся її послугами. Не варто покладатися на «знайомі порадили». Друге – уважно читати всі документи, які підписуєте: це запорука фізичного та фінансового комфорту у праці. Третє – перевірити інформацію про медичне страхування, те, хто його покриває, та те, як можна ним користуватися на місці. Четверте – конкретно обговорити, які додаткові кошти можуть знадобитися. Працедавець не може обтяжувати працівника коштами оплати посередництва агентства, проведення телефонних переговорів, створення тексту умови. Польське законодавство забороняє брати «залічку» чи «кауцію» перед початком трудових відносин.
За прогнозами Міністерства сільського господарства Польщі, цього року на сезонні роботи до країни над Віслою приїде навіть 100 тис. українців. Робота для них є. Головне для потенційних бажаючих попрацювати – це критично оцінити свої можливості та не обирати вакансій, з якими фізично важко буде впоратися, грамотно оформити документи в консульстві та знати, куди й на яку працю їдеш, а також уважно вивчити угоду й не боятися відстоювати свої права. Краще більше запитати перед виїздом на роботу, ніж бути розчарованим на місці.
На сторінці 14 «НВ» – контактні дані організації, яка надає допомогу в ситуації порушення прав працівників-мігрантів.
Оксана КРАВЕЦЬ