Щороку все більше українців приїздить до Польщі на навчання. Я спитав про різні аспекти життя в українських студентів у Варшаві – у Алли Главацької та Владислава Ляха.
Де ви навчаєтесь ?
А.Г.: Я навчаюся на факультеті економічного управління в ІT-технологіях у Варшавській політехніці.
В.Л.: Я навчаюся на двох факультетах – міжнародні відносини і англійська філологія у варшавській Вищій школі суспільної психології (ВШСП, пол. SWPS)
Чому ви вирішили навчатися у Польщі ?
А.Г.: Я працювала в Києві, хотіла виїхати до Польщі, почала ходити на курс польської мови в Польському домі в Києві. Одного разу до Польського дому прийшов факс від Варшавської політехніки з запрошенням на безкоштовне навчання для громадян України, що не мають карти поляка. Я зробила апостиль свого диплому, заповнила документи, мене прийняли на навчання. Навчання безкоштовне, одначе за гуртожиток та матеріали до навчання доводиться платити. Місце в гуртожитку коштує 350 злотих за місяць.
В.Л.: Я потрапив до ВШСП завдяки перемозі у конкурсі, який відбувався під її патронатом, у зв’язку з чим отримав можливість навчатися в одному з найкращих приватних вишів Польщі, здобути європейську освіту. Для участі в конкурсі, який проводився у п’яти країнах СНД, було відібрано 37 творів із Білорусі, Казахстану, Росії, Таджикистану та України. Тема конкурсної роботи: «Зробити кар’єру – за кордоном чи у рідній країні?». Головна ідея мого твору – у тому, що зробити успішну кар’єру можливо як у рідній країні, так і за її кордонами.
Що найбільше вразило, коли ви тільки приїхали до Польщі ?
А.Г.: Те, що поляки були здивовані, що з ними вчаться українці. Навіть сідали на перших партах, щоб на нас подивитися. Як говорили пізніше, у них на факультеті ніколи не вчились українці. Дивувалися, що ми взагалі відважились приїхати, без знання мови, без друзів.
В.Л.: Коли я опинивсь уперше на вулицях столиці Польщі, вразили чистота й гарна якість доріг. Варшава – це спокійне та зелене місто. Більше 20% території займають парки, сади, ліси, тому тут досить чисте повітря! Незвичайним було й те, що двері в транспорті відкриваються на вимогу пасажирів – натисненням кнопки, як у салоні, так і ззовні. Тож якщо ніхто на кнопку не натиснув, автобус поїде далі. Можна так проґавити свою зупинку.
Що подобається, а що не подобається у Польщі?
А.Г.: Подобається міський транспорт, добре організований, завдяки кондиціонерам взимку тепло, улітку – приємна прохолода. Подобається можливість користатися банківськими рахунками онлайн. У гуртожитку та політехніці безкоштовні – cекція дзюдо, окремий фітнес-зал для дівчат, більярд, зал з TV. Знижка на Інтернет, басейн. Мені треба було замінити сантехніку в кімнаті та поставити додаткові меблі – усе зробила адміністрація.
Не подобаються агресивні футбольні фанати, те, що деякі студенти в гуртожитку п’ють, вмикають голосно музику та заважають іншим відпочивати та вчитися. Адміністрація не завжди на таку поведінку реагує.
В.Л.: Завдяки великій кількості навчальних закладів, різноманітних фондів і організацій у багатьох куточках Польщі доволі часто проводяться міжнародні події культурного, політичного чи іншого характеру. Серед них – безкоштовні семінари, конференції, курси й майстер-класи, де можна багато чого дізнатися, а навіть знайти працю. Також подобаються досить низькі ціни на продукти харчування і громадський транспорт, який працює чітко за розкладом. На зупинках і в самому транспорті є таблички з зазначенням назв всіх зупинок – від початкової до кінцевої. Це особливо зручно для тих, хто в місті вперше – ніколи не заблудишся і завжди доїдеш до місця призначення.
Не подобаються високі штрафи за проїзд у громадському транспорті без квитка та за перехід на червоне світло.
Чи маєте досвід праці у Польщі? Як знаходили роботу?
А.Г.: Коли я приїхала до Польщі, то випадково познайомилась з українцем у метро, він порекомендував мені агентство, де шукали статистів до реклами. Потім я працювала в супермаркеті: виставляла продукти та забезпечувала одяг чіпами від злодіїв. Студент може легко знайти працю й заробити на щоденне життя. При університетах діють бюро кар’єри, де можна дізнатися про працевлаштування, отримати поради з права праці, пройти різні тренінги. Хочу довчити румунську мову, добре вивчити англійську. Буду шукати роботу або в консульствах, або працю офіс-менеджера.
В.Л.: Через те, що навчаюся на двох факультетах, на працю часу не залишається. Але як тільки з’являється така можливість, знаходжу роботу за допомогою своїх знайомих.
Що ви плануєте робити після закінчення університету?
А.Г.: Все залежить від того, як швидко мені вдасться вивчити мову. Хочу поступити в докторантуру, там добра стипендія від 1000 до 1500 тисячі злотих, можливість жити у гуртожитку.
В.Л.: Планую продовжити навчання й здобути диплом магістра.
Плануєте повернутися в Україну ?
А.Г.: Поки що – ні. Там не бачу перспектив, не маю можливості безкоштовного навчання. Перед тим, як виїхала до Польщі, я була 9 місяців без роботи в Києві.
В.Л.: На жаль, я не можу передбачити майбутнє, чесно кажучи, із задоволенням залишився б у Польщі, але якщо вийде інакше, то залюбки використаю свій досвід і здобуті знання в Україні.
Володимир ЛИХОТА