Сім років тому величезна кількість людських жертв змусила здригнутись українців та вивести їх з “летаргічного сну”. Ми досі прощаємось із загиблими, бо в їх переліку ніяк не поставимо крапку. Який довжелезний… Безкінечний список тих, хто помер за нашу свободу. Наймолодшому було 17, найстаршому – 83. Усі віддано вірили в те, що можуть на краще змінити долю країни. І віддали заради цієї мети найдорожче – життя.
«Небесна сотня» – так називають тих, хто загинув на Майдані. Міцним обручем горе стискає душу і серце навіть тих, хто особисто не був знайомий із уже Героями. І не сила уявити, що твориться у душі близьких, коханих, родини. Кажуть, що чим більше людей оплакуватимуть загиблого, тим більше людей візьме на себе частинку горя, тим легше буде перенести втрату близьким. Не варто стримувати сльози, але у горі ніколи не забути, за що вмирали воїни «Небесної сотні». Не дати піти у забуття жодному з них.
Войтович Назар
2 червня 1996 – 20 лютого 2014
Мешканець с. Травневе Збаразького р-ну Тернопільської області. Навчався у Тернопільському кооперативному коледжі на дизайнера. Любив живопис, цікавився Козаччиною. Приїхав на Майдан 20 лютого. Загинув на вул. Інститутській від снайперської кулі, що влучила в око. Був наймолодшим серед загиблих.
12 серпня 1994 – 20 лютого 2014
Мешкав у м. Збараж Тернопільської області. Навчався у Бережанському агротехнічному інституті. На Майдані від листопада. Під час нападу силовиків 30 листопада був сильно побитий, але згодом знову повернувся на Майдан. Поранений у праве око на вул. Інститутській, біля станції метро «Хрещатик», помер у польовому медпункті в готелі «Україна».
Гурик Роман
2 жовтня 1994 – 20 лютого 2014
Уродженець м. Івано-Франківськ. Студент філософського факультету Прикарпатського університету. Загинув під час зіткнень на вулиці Інститутській від кулі снайпера, що влучила йому в скроню. Похований у Меморіальному сквері в Івано-Франківську, поряд з могилами Січових стрільців.
Максимов Дмитро
17 листопада 1994 – 18 лютого 2014
Киянин. Мав вроджені вади слуху. Від 2011 року займався дзюдо в Київському міському центрі «Інваспорт», навчався у Київському фінансово-економічному коледжі, м. Ірпінь. Срібний та бронзовий призер з дзюдо Дефлімпійських ігор в Софії. Від вибуху гранати Дмитрові відірвало кисть руки. Помер від втрати крові.
Нігоян Сергій
2 серпня 1993 – 22 січня 2014
Народився у с. Березнуватівка Солонянського р-ну Дніпропетровської області, де оселилися його батьки – біженці з Нагорного Карабаху. Навчався у Дніпродзержинському коледжі фізичного виховання. Займався карате. На Майдан приїхав 8 грудня. Був охоронцем. Убитий на вул. Грушевського в Києві близько шостої години ранку – отримав три кульові поранення в шию, голову і груди. Похований у рідному селі.
Тарасюк Іван
28 січня 1993 – 20 лютого 2014
Уродженець с. Залісоче Ківерцівського р-ну Волинської області. Мешкав у смт. Олика. Навчався в Луцькому медичному коледжі «Монада», відбув строкову службу в армії. Грав у футбольному клубі «Олика». 20 лютого приїхав на Майдан уперше. Загинув від вогнепального поранення в голову.
Стебльов Тимофій
17 травня 1993 – 17 березня 2014
Родом із Луганська. Був круглим сиротою. Він не зміг всидіти дома, коли рідна земля потребувала захисту. Змагався в лавах “Залізної сотні”. Загинув від нападу чотирьох невідомих 17 березня у так званий вже мирний час. За словами очевидців, його застрелили на вулиці Грушевського, коли він зробив зауваження групі молодих людей за їх поведінку. Він сказав їм, що тут свята земля. Молодики сіли в машину, після чого з неї пролунали постріли. Похорони Тимофія відбулись на Майдані.
Чернявський Діма
5 березня 1992 — 13 березня 2014
Родом із Донеччини. Навчався на магістратурі в Львівському національному університеті. 13 березня Дмитро був одним із учасників мітингу за єдність України в Донецьку. Отримав там ножове поранення в сутичках із проросійськими активістами, від якого й помер. Був єдиним сином своїх батьків.
Пагор Дмитро
19 квітня 1992 – 19 лютого 2014
Родом із с. Хропотова Хмельницької області. Був студентом Кам’янець-Подільського агро-технічного університету. Прийшов на мирний протест у підтримку Євромайдану до будівлі СБУ в Хмельницькому, де й отримав вогнепальне поранення, від якого загинув. Очевидці розповідають, що Дмитро закривав собою дівчину, коли стріляли.
Мойсей Василь
23 березня 1992 – 20 лютого 2014
Народився у с. Зубрець Бучацького р-ну Тернопільської області. Був студентом Університету розвитку людини «Україна» в Луцьку за напрямком «Фізична реабілітація і здоров’я людини». Помер в 17-ій лікарні м. Києва внаслідок вогнепального поранення у груди. Похований на Меморіальному комплексі «Вічна слава» в Луцьку.
Плеханов Олександр
7 березня 1991 – 18 лютого 2014
Студент 5-го курсу архітектурного факультету Київського національного університету будівництва та архітектури. Захоплювався танцями. Помер у 17-й лікарні м. Києва внаслідок кульового поранення в голову. Не дожив лише два дні до вручення диплому.
Зубенко Владислав
22 квiтня 1991 – 28 лютого 2014
Родом з Харкова. З відзнакою закінчив Харківську залізничну академію, працював на Південній Залізниці. Захоплювався історичною реконструкцією. Брав участь у лицарських боях. Отримав кульове поранення 20 січня 2014 на вул. Інститутській в Києві. У важкому перебував в реанімаційному відділенні лікарні. Помер 28 лютого.
Костенко Ігор
31 грудня 1991 – 20 лютого 2014
Народився в с. Зубрець Бучацького р-ну Тернопільської області. Журналіст видання «Спортаналітика», навчався на п’ятому курсі географічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. Був активним дописувачем української Вікіпедії. Загинув 20 лютого під час протистояння на вулиці Інститутській, біля «Жовтневого палацу». В нього влучили дві кулі.
Байдовський Сергій
21 серпня 1990 – 20 лютого 2014
Народився в Нововолинську, у великій родині. Навчався у Луцьку, в інституті розвитку людини університету «Україна», працював на Магістральних нафтопроводах «Дружба» в Дрогобичі. Сергій часто бував на Майдані, востаннє приїхав 20 лютого. За кілька годин після приїзду загинув від пострілу в груди на вулиці Інститутській.
1988 – 20 лютого 2014
Родом із с. Грушківці, Черкаської області. За словами друзів, постійно був на Майдані. Під час заворушень 19 січня на вулиці Грушевського отруївся газом, отримав запалення легень, яке переросло у важку форму. 20 лютого Максим помер у лікарні. Його поховали у рідному селі. У нього сім братів і сестер, свою сім’ю завести не встиг. На честь Максима запропоновано назвати вулицю в Грушківці.
Жизневський Михайло
26 січня 1988 – 22 січня 2014
Уродженець м. Гомеля, громадянин Білорусі. Останнім часом мешкав у м. Біла Церква Київської області, був позаштатним кореспондентом газети «Соборна Київщина». Захоплювався історією, міфологією, військовою справою. Займався страйкболом. Загинув близько 9-ї години ранку від пострілу в серце біля стадіону «Динамо» на вул. Грушевського. Похований у с. Стяг Праці Гомельського р-ну Білорусі.
Храпаченко Олександр
18 вересня 1987 – 20 лютого 2014
Мешканець Рівного. Театральний режисер. Закінчив Рівненський державний гуманітарний університет за напрямком «театральна режисура». Захоплювався мандрівництвом, скелелазінням. Загинув від кулі снайпера.
Мазур Артем
6 серпня 1987 – 3 березня 2014
Родом із Хмельницького. Артем служив в армії. Прийшов захищати Майдан, вступив до лав 15 сотні Cамооборони. Але 18 лютого під час сутичок у Маріїнському парку від вибуху гранати хлопець отримав важке поранення. Лікарі боролися за його життя. На жаль, Артем не вийшов із коми – помер.
Бура Ольга Василівна
22 липня 1986 – 10 березня 2014
Народилася в селі Ріпнів Буського району Львівської області. Жила в селі Журатин Буського району Львівської області.Починаючи з 24 листопада 2013 року, брала активну участь в акціях протесту в Києві. На Майдані провела всі три місяці. Вона допомагала “Морській сотні” Самооборони, стояла у сторожі, працювала на складі та на кухні. До столиці Ольга Бура поїхала зі своїм чоловіком, і завжди була поруч із ним. Від отриманих під час протистоянь важких травм померла в київській лікарні 10 березня 2014 року. Поховали дівчину 13 березня у селі Ріпнів, де та народилася.
Сольчаник Богдан
25 липня 1985 – 20 лютого 2014
Уродженець м. Старий Самбір Львівської області. Закінчив історичний факультет Львівського національного університету ім. Івана Франка (бакалавр, 2006), ступінь магістра соціології здобув у Міждисциплінарному центрі магістерських програм з соціології та культурології ЛНУ ім. І. Франка (2008). Проходив докторську програму у Варшаві, готував до захисту дисертацію. Активіст громадської мережі «Опора». Викладач кафедри нової та новітньої історії України Українського католицького університету. Загинув від кулі снайпера.
Гриневич Едуард
31 травня 1985 – 20 лютого 2014
Уродженець с. Деревок Любешівського району Волинської області. Навчався на заочному відділенні Рівненського гуманітарного університету, захоплювався інформаційними технологіями. Певний час працював в «Укртелекомі» м. Луцька. 19 лютого потрапив під воду з брандспойту, але наступного дня знову повернувся на передову і загинув від снайперського пострілу в голову. Похований у рідному селі.
Жеребний Володимир
6 жовтня 1985 – 20 лютого 2014
Мешканець м. Рудки Самбірського району Львівської області. Закінчив Львівський національний університет ім. Івана Франка. Працював у Вишнянському аграрному коледжі. На Майдані від перших днів протесту. Загинув внаслідок кульового поранення в шию. Похований в Рудках.
10 березня 1984 – 19 лютого 2014
Мешкав у с. Дунаїв Кременецького р-ну Тернопільської області. Навчався у Львівському лісотехнічному інституті. Голова громадської організації «Патріот Волині». У 2012 році брав участь в акціях проти «мовного» закону, тримав 12-денне голодування-протест. Поранений 18 лютого. Помер під час операції.
Пасхалін Юрій
18 січня 1984 – 19 лютого 2014
Уродженець с. Носачів Смілянського р-ну Черкаської обл. Навчався у м. Сміла. Вихованець Школи олімпійських резервів у Харкові – займався штангою. В останні роки мешкав у Києві, працював на приватному підприємстві комірником. Разом з колегами по роботі ходив на Майдан. Розстріляний автоматною чергою в спину – отримав три вогнепальні і пневматичне поранення. Залишив стареньку маму, четверо братів і сестер, дружину і 7-річного сина.
Бачинський Ігор
1984 – 27 лютого 2014
Він круглий сирота, є тільки бабуся та дідусь, які живуть в Боярці. Родичі загиблого говорять, що Ігор отримав травми на Майдані, довго лікувався, але 25 лютого помер.
Городнюк Іван
2 червня 1984 – 20 лютого 2014
Мешканець м. Березне Рівненської області. Керував гуртком сучасних танців Березнівського будинку культури. Підприємець. 19 лютого повернувся додому з Майдану, на якому у ході протистоянь його облили водою з водометів і сильно побили. Помер внаслідок ускладнень, що виникли після побиття.
Смоленський Віталій
10 травня 1984 – 20 лютого 2014
Родом із с. Фурманка, Київської області. Жив та працював у Києві. Підтримував Майдан, де й трагічно загинув. У нього залишилось двоє маленьких дітей. Похований у рідному селі.
Дмитрів Ігор
9 жовтня 1983 – 20 лютого 2014
Уродженець м. Калуш Івано-Франківської області. Закінчив Одеську юридичну академію. У с. Копанки Калуського району збудував дім, але пожити в ньому так і не встиг. Загинув внаслідок смертельного поранення – куля снайпера прострелила легеню.
Случак Євген
1983 – 22 лютого 2014
Мешканець Кремечука, підприємець. Брав участь у протистояннях на Майдані. Загинув внаслідок вибуху пристрою, який привіз з Майдану і намагався знешкодити.
Коцюба Віталій
7 червня 1982 – 20 лютого 2014
Уродженець с. Вороблячин Яворівського району Львівської області. Мешкав у м. Новояворівську. Загинув від вогнепального поранення. Залишив батьків, дружину та двох дітей.
Слободян Тарас
10 грудня 1982 – 2014
Родом із Тернопільщини. Тарас працював у Тернопільському національному економічному університеті. Він зник на Майдані у Києві під час заворушень, а невдовзі після того його тіло знайшли у Сумському лісі.
Ушневич Олег
20 червня 1982 – 20 лютого 2014
Уродженець Дрогобича. Отримав вищу освіту, вчителював на Сколівщині, згодом виїжджав на заробітки. На Майдані перебував від листопада. 18 лютого врятував життя тернополянину Олексію Воронцову. Був застрелений снайпером на вулиці Інститутській поблизу Жовтневого палацу. Похований у м. Сколе біля могили матері.
Кемський Сергій
15 листопада 1981 – 20 лютого 2014
Народився в м. Керч. Закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка за спеціальністю «політологія». Аналітик Інституту політичних те економічних ризиків і перспектив. Писав статті для «Української правди», газети «День» та інших видань. Був засновником та адміністратором ресурсу «Кооперативний рух». На Майдан приїздив часто, допомагав виносити поранених. Загинув на вул. Інститутській від снайперського пострілу в шию. Похований в м. Коростень Житомирської області, куди переїхали його батьки.
Бондарєв Сергій
24 листопада 1981 – 18 лютого 2014
Народився у Краматорську (Донеччина), але останні кілька років жив у Києві, працював програмістом у GlobalLogic. Після роботи Сергій завжди заходив на Майдан, допомагав протестувальникам, будував барикади. Вночі 18 лютого його застрелили чотирма вистрілами: в груди, в плече і в шию, – під час першого штурму біля Будинку профспілок. У нього залишилась донька та вагітна дружина.
Пантелєєв Іван
1 грудня 1981 – 20 лютого 2014
Мешканець Краматорська. Поет, рок-музикант, соліст групи «Небо Мінуса». Останнім часом жив у с. Дмитрівка, де доглядав 90-літню бабусю. На Майдані пробув близько двох місяців. Загинув біля готелю «Україна» на вул. Інститутській – отримав сім вогнепальних поранень. Залишив маму, сестру з родиною. Похований у с. Дмитрівка Слов’янського р-ну Донецької області.
Веремій В’ячеслав
22 лютого 1981 – 19 лютого 2014
Мешканець Києва. Журналіст газети «Вести». 19 січня на вул. Грушевського від вибуху гранати отримав тяжку травму ока. 18 лютого вийшов на роботу після тривалого лікування. Повертаючись на таксі додому, захоплений невідомими на перехресті вул. Великій Житомирській і Володимирської в Києві. Жорстоко побитий, отримав вогнепальне поранення в груди. Помер у лікарні швидкої допомоги. Залишив дружину та 4-річного сина Максима. Похований на Лісовому кладовищі в Києві.
Котляр Євген
14 квітня 1980 – 20 лютого 2014
Мешканець Харкова. Закінчив Харківський інститут радіоелектроніки (ХІРЕ). Активіст екологічної організації «Зелений фронт», працював промисловим альпіністом. Активний учасник акції протесту проти вирубки дерев у парку Горького в Харкові. Тоді він разом з іншими альпіністами примотав себе мотузкою до дерева на знак протесту. Загинув від куль на вулиці Інститутській у Києві.
13 березня 1980 – 20 лютого 2014
Мешканець м. Дубляни Львівської області. Закінчив Львівське училище фізичної культури, Львівський державний університет фізичної культури, спеціалізація – гандбол. Кандидат в майстри спорту. Загинув внаслідок кульового поранення в голову.
Мовчан Андрій
17 січня 1980 – 20 лютого 2014
Уродженець с. Великі Осняки Ріпкинського р-ну Чернігівської області. Мешкав у Києві. Працював у Національному театрі ім. І. Франка майстром сцени. Член Демократичного альянсу. Був волонтером на Майдані, розносив їжу на барикади. Загинув 20 лютого внаслідок вогнепального поранення в голову. Похований у рідному селі.
Прохорський Василь
4 травня 1980 – 18 лютого 2014
Уродженець Чернігівщини. Киянин. Допомагав з постачанням медикаментів на Майдан. Він загинув від кулі снайпера на вулиці Інститутській 18-го лютого. Його вважали зниклим безвісти.
Кіпіані Давід
1980 – 20 лютого 2014
Громадянин Грузії. Член молодіжного руху «Вільна зона» та партії «Єдиний національний рух». На Майдані перебував від самого початку. 20 лютого 2014 року отримав два смертельних вогнепальних поранення на барикадах біля ЦУМу. Помер у машині «швидкої». Залишив дружину і півторарічного сина. Похований у Тбілісі.
Шимко Максим
21 жовтня 1979 – 20 лютого 2014
Мешканець Вінниці. Член клубу історичної реконструкції «Білий вовк». Загинув на барикадах від кулі снайпера.
Синенко Сергій
5 березня 1978 – 13 лютого 2014
Мешканець Запоріжжя, приватний підприємець. Активіст Автомайдану Запоріжжя. Батько чотирьох дітей: 10-річна дочка, 5-річний син і двійнята – син і дочка, народилися три місяці тому. Його тіло було знайдено у згорілому автомобілі на дорозі.
Цепун Андрій
14 жовтня 1978 – 21 лютого 2014
Киянин. Увечері 20 лютого з командою активістів блокував в’їзд в столицю з Гостомельської траси. Близько півночі Андрій пішов додому. Дорогою його зловили невідомі, по-звірячому побили (отримав черепно-мозкову травму, несумісну з життям). Тіло знайдено на вулиці Верболозній в Києві. Залишив 8-річну дитину
Черненко Андрій
9 грудня 1978 – 19 лютого 2014
Уродженець с. Слободо-Петрівка Гребінківського району Полтавської області. Дитячі та юнацькі роки провів у м. Черкаси, де й зараз мешкають його батьки і брати. У 2002 році переїхав до Києва. Закінчив Національний транспортний університет, інженер-технолог, магістр. Працював автоелектриком на станції технічного обслуговування у Києві. У 2008–2012 рр. разом з дружиною працював у Посольстві України в Нідерландах. Поранений в груди, помер у 17-й лікарні м. Києва. Залишив дружину і 7-місячну донечку Яну. Похований у рідному селі.
Варениця Роман
14 грудня 1978 – 20 лютого 2014
Уродженець с. Старий Яр Яворівського району Львівської області. Отримав педагогічну освіту в Дрогобицькому університеті. Працював вчителем математики, згодом їздив на заробітки в Росію. Мешкав у м. Новояворівську. Загинув на вулиці Інститутській від пострілу снайпера.
Васильцов Віталій
16 листопада 1977 – 19 лютого 2014
Уродженець с. Гаврилівці Кам’янець-Подільського р-ну Хмельницької області. Мешкав у с. Жорнівка Києво-Святошинського району Київської області. Закінчив аграрний університет, стажувався за кордоном. Працював ландшафтним дизайнером. Планував створити дендропарк у Жорнівці. Застрелений в ніч на 19 лютого на перехресті вулиць Велика Житомирська і Володимирська в Києві. Залишив дружину і двох донечок – семирічну і однорічну. Похований у Жорнівці.
Чернець Віктор
27 травня 1977 – 19 лютого 2014
Народився у с. Подібна, Черкаської обл. Загинув Віктор 19 лютого під колесами джипа, що намагався прорватися крізь блокпост від «тітушок» та спецпризначенців біля його рідного села. У Віктора залишилася дружина та дві донечки, 11 і 16 років.
Аметов Решат
24 січня 1975 — 15 березня 2014
Громадянин України кримськотатарського походження. Вийшов з дому з наміром піти у військкомат через оголошену часткову мобілізацію та записатися до лав добровольців. Пізніше з’ясувалося, що він брав участь у мирному протесті проти окупації Криму російськими військами на Площі Леніна, звідки троє людей з так званих «загонів самооборони Криму» повели його у невідомому напрямку. Після цього на зв’язок Решат більше не виходив.
15 березня Аметова було знайдено мертвим у селищі Земляничне Білогірського району. На тілі чоловіка були численні ознаки катування, голову було обв’язано скотчем, а поряд з ним лежали наручники. Через його смерть сиротами лишилися троє дітей.
Полянський Леонід
24 жовтня 1975 – 20 лютого 2014
Етнічний поляк. Працював залізничником в Жмеринці (Вінниччина), останні роки мешкав і працював у Києві. Член самооборони Майдану. Загинув внаслідок вогнепального поранення в груди. Похований на римо-католицькому цвинтарі в Жмеринці. Залишив дружину і двоє маленьких діток.
Ткачук Ігор
1 вересня 1975 – 20 лютого 2014
Народився у м. Калініград, Росія. Мешкав у с. Велика Кам’янка Івано-Франківської області. Займався будівництвом, реставрацією меблів. Любив плести бісером. На Майдані від січня. Загинув внаслідок вогнепального поранення. Залишив стареньку маму, дружину й троє дітей.
Паньків Микола-Олег
6 лютого 1975 – 20 лютого 2014
Уродженець с. Липники Пустомитівського району Львівської області. Мешкав у с. Холодновідка. Активіст «Правого сектору». Протягом грудня – лютого регулярно їздив до Києва; востаннє поїхав увечері 18 лютого. Снайперська куля влучила в груди, коли виносив поранених та вбитих з вул. Інститутської. Залишив двоє дітей.
Балюк Олександр
19 березня 1974 – 20 лютого 2014
Проживав в с. Пилиповичi, Новоград-Волинського району Житомирської обл. Помер 20 лютого вiд вогнепального поранення. Зi слiв очевидцiв, сам тяжко поранений, він намагався врятувати життя iншому пораненому.
Мельничук Володимир
22 серпня 1974 – 20 лютого 2014
Киянин. Допомагав активістам Майдану теплими речами та їжею. Поцілений снайпером, коли спостерігав за подіями, стоячи біля Жовтневого палацу. Помер у 17-й лікарні міста Києва. Залишив дружину і стареньку маму.
Бльок Іван
21 липня 1973 – 20 лютого 2014
Жив у місті Городок Львівської області, займався підприємництвом. За свідченнями побратимів, Іван приїздив на Майдан у найважчі моменти, востаннє приїхав 19 лютого. Був застрелений 20 лютого на вулиці Інститутській. У нього залишилося двоє дітей: донька і син.
Сердюк Ігор
1973 – 18 лютого 2014
Мешканець міста Кременчук Полтавської області. Мав дружину й доньку. Підприємець, займався ремонтом квартир. Захоплювався дайвінгом. З 1992 року брав активну участь у заходах і протестах за незалежність України, прийняття державного прапора, тощо. Вбитий пострілом в лице під час будівництва барикади в Маріїнському парку.
Дигдалович Андрій
3 червня 1973 – 20 лютого 2014
Мешканець с. Сокільники Пустомитівського р-ну Львівської області. Будівельник. Перебував на Майдані упродовж трьох місяців, належав до сотні самооборони. Був травмований в око, з лікарні знову повернувся на Майдан. Поцілений снайпером у груди, коли виносив пораненого. Куля пробила бронежилет наскрізь. Залишив дві доньки
Мазуренко Павло
1972 – 22 грудня 2013
Мешканець Києва. Закінчив радіотехнічний факультет та працював за спеціальністю. 18 грудня був побитий правоохоронцями, які пояснювали свої дії участю чоловіка в Євромайдані. У лікарні діагностували забиття та травму голови. 22 грудня Павло помер. У нього залишилася дружина та семирічний син.
Опанасюк Валерій
20 травня 1971 – 20 лютого 2014
Народився в багатодітній родині в селі Дюксин, Костопільського району на Рівненщині. У нього дві сестри і молодший брат Назар. Вчився на слюсаря, багато років працював телемайстром. Останніх п’ять років був автомеханіком. Помер, коли з передової відтягував людей, які були поранені. Залишилось четверо дітей від другого шлюбу і двадцятилітній син від першого.
Костишин Михайло
1971– 26 лютого 2014
Народився у с. Нижній Струтин, Рожнятівського р-ну, Івано-Франківської обл. З Києва 27 січня його пораненого доставили до Комунальної міської клінічної лікарні м. Львова. Він пробув у лікарні майже місяць, але травми виявились не сумісними з життям. Він проживав з мамою та не був одруженим, є ще два молодші брати. На похоронах Михайла не витримало серце його 94-річного дідуся, бійця УПА.
Чаплінський Володимир
13 січня 1970 – 20 лютого 2014
Мешканець м. Обухова Київської області. Залишив двох дітей: сина та малу доньку.
Наумов Володимир
9 березня 1970 – 18 лютого 2014
Уродженець у с. Шевченко Добропільського району Донецької області. Мешкав у м. Родинське Красноармійського району, працював у ЖЕКу. Поїхав на Майдан за покликом серця. Був викрадений і задушений. Тіло знайдено на Трухановому острові в Києві. Залишив стареньку маму і двох синів: 4-річного Арсенія та 8-річного Єгора.
Пехенько Ігор
19 липня 1970 – 20 лютого 2014
Мешканець Вишгорода, Київська область. Брав участь у археологічних експедиціях, працював у Київському зоопарку, в цирку. Ігор був на Майдані 30 листопада, сильно постраждав, але з 17 лютого знову був в епіцентрі подій. Загинув біля Будинку Профспілок від куль снайпера 20 лютого. У Ігора залишилися літні батьки.
Дідич Сергій
3 листопада 1969 – 18 лютого 2014
Мешкав у селі Стрільче Городенківського району Івано-Франківської області. Засновник і директор туристичного клубу «Золоте руно». Активний громадсько-політичний діяч: був головою районної організації ВО «Свобода», депутатом Городенківської районної ради, а на Майдані – сотником Івано-Франківської сотні самооборони ВО «Свобода». 18 лютого загинув від гранати, яка розірвала йому сонну артерію. Залишив дружину і двоє дітей.
Шаповал Сергій
5 червня 1969 – 18 лютого 2014
Киянин. Відбув строкову службу, працював охоронцем у компанії «Золоті ворота». Член самооборони. Загинув біля Будинку офіцерів від двох вогнепальних поранень. Залишив стареньку маму та доньку-школярку.
Точин Роман
6 серпня 1969 – 20 лютого 2014
Мешканець м. Ходорів Жидачівського р-ну Львівської області. Приїхав на Євромайдан 1 грудня, після побиття студентів силовиками. Належав до сотні, що охороняла першу барикаду на вул. Інститутській вулиці. Загинув від вогнепального поранення в голову. Залишив двоє дітей.
Щербанюк Олександр
2 січня 1968 – 20 лютого 2014
Мешканець Чернівців. Воїн-афганець. Працював приватним підприємцем, займався будівництвом. Член партії «Батьківщина» від 2004 року, керівник первинної партійної організації у Чернівцях. В нього залишилась дружина, хвора мама і двоє дітей – син, який навчається в 9-класі та 20-річна донька. Він був дуже активним політичним активістом. На Майдані був з самого початку з перервами. Загинув від кулі снайпера, яка поцілила його на території наметового містечка.
Сеник Роман
26 липня 1968 – 25 січня 2014
Народився в селі Наконечне Друге Львівської області. Служив миротворцем сил ООН під час війни в Югославії. Був прапороносцем та отримав бойові нагороди. На Євромайдані входив до лав 29-ї сотні самооборони у Києві. 22 січня в подіях на вулиці Грушевського Роман отримав важке поранення легені та плеча бронебійною кулею. Того ж дня понад 200 киян здали для нього кров, але Роман так і не опритомнів.
Паращук Юрій
1 липня 1966 – 20 лютого 2014
Уродженець м. Тальне Черкаської області. Мешкав у Києві, згодом переїхав до Харкова. Працював столяром, їздив на заробітки. На Майдані перебував від 1 грудня 2013 року. У лютому поїхав вдруге разом з іншими харків’янами. 18 лютого допомагав виносити поранених. Отримав кульове поранення в потилицю під час відступу силовиків на вул. Інститутській. Залишив стареньку маму, сина і двох прийомних доньок. Похований у рідному місті.
Гаджа Петро
13 липня 1966 – 23 березня 2014
Родом із Рахова Закарпатської області. Проживав у Києві. На Майдані був з перших днів, займався нічними чергуваннями, входив до 8-ої сотні. Під час подій під Верховною Радою отруївся газом та потрапив до лікарні. Майже місяць лікувався від газових опіків бронхів та легень. Петра виписали з лікарні, він збирався в санаторій, але за кілька днів помер. У нього залишилася дружина, син та старенька мама.
Вайда Богдан
28 квітня 1965 – 20 лютого 2014
Жив у селі Летня Дрогобицького району Львівської області разом з матір’ю, яка померла 2013 року. Був активним учасником національного відродження 1989–1991 років. Вступив до самооборони Майдану, перебуваючи в Києві у грудні 2013 р. Вдруге приїхав до Києва 20 лютого. Загинув від кулі снайпера.
Корчак Андрій
18 липня 1964 – 18 лютого 2014
Мешканець м. Стрий Львівської області. Походив з родини репресованих. Працював на місцевих будівництвах, їздив на заробітки до Чехії. Під час нападу силовиків на вулиці Інститутській у Києві отримав значні тілесні ушкодження та черепно-мозкову травму. Помер у столичній лікарні №17. Залишив стареньку маму.
Вербицький Юрій
25 серпня 1963 – 21(22) січня 2014
Мешканець Львова. Інженер відділу сейсмічності Карпатського регіону Інституту геофізики ім. С. Суботіна НАН України, кандидат наук. Захоплювався альпінізмом. 21 січня з ушкодженням ока потрапив до офтальмологічного відділення Жовтневої лікарні у місті Києві. Звідти його разом з Ігорем Луценком викрали невідомі. Помер внаслідок катувань. 22 січня 2014 року тіло Юрія знайшли в околицях села Гнідин Бориспільського району Київської області зі слідами тортур. Експертиза виявила численні переломи, садна, забої.
Брезденюк Валерій
17 червня 1963 – 19 лютого 2014
Український підприємець із Жмеринки (Вінниччина), художник у техніці ебру (малюнки на воді). 2013 року Валерій Брезденюк увійшов до фіналу «Україна має талант», а в рідному місті став переможцем конкурсу «Жмеринка має таланти». Загинув у ніч проти 19 лютого під час заворушень на Майдані Незалежності. У спину чоловікові влучила куля.
Ільків Богдан
1963 – 22 лютого 2014
Мешканець смт. Щирець, Львівська область. Помер у 17 лікарні м. Києва від отриманих поранень під час подій на Майдані.
Саєнко Андрій
26 жовтня 1962 – 20 лютого 2014
Уродженець м. Сміла Черкаської області. Згодом родина переїхала до м. Фастів Київської області. Відбув строкову службу. Працював електромонтером на підприємствах Фастова. Займався вільною боротьбою. Від 2000 р. приватний підприємець. Активний громадський діяч, учасник «Помаранчевої революції» 2004 року, податкового Майдану 2010 р. Загинув від кулі снайпера. Залишив стареньку маму, дружину і двох синів.
Калиняк Богдан
29 січня 1961 – 28 січня 2014
Підприємець, був вихідцем із міста Коломиї Івано-Франківської області. На Майдані перебував упродовж 2 місяців, роблячи лише невеликі перерви. У січні під час протистоянь «беркутівці» облили його водою, внаслідок чого розвинулася хвороба. Чоловік помер від пневмонії у госпіталі Івано-Франківська.
Чміленко Віктор
4 лютого 1961 – 20 лютого 2014
Мешканець с. Борисівка Бобринецького району Кіровоградської області. Фермер. Загинув від поранення в голову.
Бондарчук Сергій
9 вересня 1961 – 20 лютого 2014
Житель Старокостянтинова (Хмельниччина). Викладав фізику та астрономію у місцевій гімназії. Загинув від пострілу в спину, коли виносив з-під обстрілу пораненого юнака. У Сергія залишилася дружина і дорослий син.
Корнєєв Анатолій
23 січня 1961 – 20 лютого 2014
Господар з с. Гаврилівці на Кам’янеччині. Сільський голова с. Руда Кам’янець-Подільського р-ну Хмельницької області. Закінчив Кам’янець-Подільське військове училище, офіцер запасу. Регулярно їздив на Майдан, привозив харчі. Вбитий пострілом у серце під час відступу силовиків на вул. Інститутській.
Аксенин Василь
1961 – 12 березня 2014
Народився у с. Летячому, Тернопільська область. Був мешканецем Чернівців, де працював різноробочим. Василь був важко поранений 20 лютого у Києві. Наприкінці лютого його відвезли до Польщі на лікування. Але, не зважаючи на це, 12 березня він помер. У нього залишилася дружина та двоє синів.
Арутюнян Георгій
4 липня 1960 – 20 лютого 2014
Громадянин Грузії, вірменського походження, що жив у м. Рівне. Загинув від кулі снайпера на барикаді, що знаходилася біля Монументу Незалежності у Києві. У 2012 році Георгій втратив дружину, відтак тепер його трьохлітня донька Ашхен залишилася круглою сиротою. Залишись без батька і дві повнолітні доньки від першого шлюбу.
Хурція Зураб
29 липня 1960 – 18 лютого 2014
Громадянин Грузії. Приїхав захищати Майдан, долучився до лав Кіровоградської сотні. 18 лютого потрапив у епіцентр подій. За офіційною версією загинув через сердечний приступ, викликаний газом.
Царьок Олександр
29 січня 1959 – 20 лютого 2014
Мешканець с. Калинівка Васильківського району Київської області. Оборонець Майдану. У першій лаві відтісняв «Беркут» від барикад. Загинув від кулі снайпера, яка потрапила йому в шию.
Дзявульський Микола
1 вересня 1958 – 20 лютого 2014
Мешканець м. Шепетівка Хмельницької області. Викладач Шепетівської школи-ліцею (вчитель географії та біології). Депутат міської ради 1994–1998 років. Керівник громадської організації «Шепетівська спілка підприємців» (2002–2005). Помічник-консультант народного депутата України Ігоря Сабія. Загинув близько 9 ранку біля «Жовтневого палацу» на вул. Інститутській внаслідок кульового поранення в серце.
Хом’як Віктор
1958 – 27 січня 2014
Житель села Голишів Волинської області. Працював охоронцем у приватного підприємця та господарював. Його тіло знайшли повішеним на металевій конструкції ялинки на Майдані Незалежності у Києві.
Кіщук Володимир
22 лютого 1956 – 18 лютого 2014
Мешканець смт. Димер Вишгородського р-ну Київської області. Власник будівельного магазину. Загинув внаслідок поранення в голову під час сутичок біля Верховної Ради. Залишив троє дітей (наймолодшій доньці 11 років) та двоє онуків. Похований у рідному селищі.
Бойків Володимир
12 лютого 1955 року – 24 лютого 2014
Львів’янин, що з 2001 року мешкав у Києві. 18 лютого Володимира було поранено кулею на Майдані Незалежності, а 24 лютого він помер у лікарні. У нього залишилася дружина та троє синів.
Дворянець Антоніна
23 березня 1952 – 18 лютого 2014
Мешканка м. Бровари Київської області. Ліквідатор наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Пенсіонерка, 18 лютого приїхала до Києва у справах. Загинула під час зіткнень на вул. Інститутській. Залишила сина і двох внучок.
Шилінг Йосип
14 березня 1952 – 20 лютого 2014
Мешканець с. Вороблевичі Дрогобицького району Львівської області. Будівельник. Загинув від пострілу в голову біля Жовтневого палацу в Києві.
Швець Віктор
1951 – 19 лютого 2014
Мешканець село Гатне Києво-Святошинського району Київської області. Військовослужбовець у відставці, старший мічман. Прийшов на Майдан 18 лютого 2014 року. Його розстріляли з близької відстані співробітники «Беркуту» з помпової рушниці 12-го калібру – отримав два вогнепальні поранення у груди та одне в шию. Помер дорогою до лікарні.
Кульчицький Володимир
25 липня 1949 – 18 лютого 2014
Мешканець Києва. Загинув від вогнепальних поранень в серце і в живіт на барикадах біля Будинку профспілок. Залишив 93-річну маму, двох синів та три внучки. Похований у с. Нові Петрівці.
Шеремет Василь
21 березня 1949 – 7 березня 2014
Народився у смт. Ланчин, Івано-Франківська область. Працював у пекарні та охоронцем на будівництві. На київському Майдані отримав численні рани під час сутичок із «беркутівцями», від яких помер у лікарні. У майданівця залишилося троє дітей, три онучки та 93-річна матір.
Шеремет Людмила
1941 – 19 лютого 2014
Жителька Хмельницька, працювала лікарем-анестезіологом. Померла від важкого поранення під час подій біля обласного управління СБУ в підтримку Євромайдану.
Зайко Яків
4 квітня 1940 – 18 лютого 2014
Уродженець с. Делятичі Новогрудського району Гродненської області, Білорусь. Мешкав у Житомирі. Журналіст, редактор газети «Голос громадянина». Від 1989 р. – голова журналістського кооперативу «Посередник». У 1989–1993 рр. очолював Громадянський фронт Житомирщини. Народний депутат України першого скликання, входив до Народної Ради. Автор багатьох історичних і публіцистичних творів, зокрема, серії книг «Літопис державотворення». Помер від інфаркту під час нападу силовиків на мітингувальників на вул. Інститутській. Залишив п’ятьох дітей та сімох онуків.
