Політичні наслідки економічної кризи на півдні Європи

0

Греція, Італія, Іспанія… Під кінець 2011 року ці південноєвропейські країни одна за однією змінили керівників своїх урядів. В Афінах та Римі кабінети зазнали краху в результаті урядових криз та введення в дію законів, що мають вберегти держави від банкрутства. У Мадриді правляча партія пішла в опозицію через волю виборців, які висловили своє незадоволення економічною політикою уряду. 

Першою в південноєвропейських країнах було відправлено у відставку Раду міністрів Греції. Лідерові партії лівого спрямування ПАСОК Георгіосові Папандреу не допомогли багаторазові перестановки в уряді. Економічна та політична кризи, боргова яма, до якої котилася країна, а також міжнародний тиск на Афіни й вимоги впровадження заощаджень – усе це призвело до того, що 6 листопада Г. Папандреу подав у відставку. Рятувати Грецію від банкрутства та скорочувати бюджетні витрати має коаліція, у якій ПАСОК змушений поділитися владою, зокрема, з правоцентристською «Новою демократією».

Керування урядом національної єдності Греції взяв на себе відомий економіст Лукас Пападімос, який свого часу був віце-президентом Європейського центрального банку, а отже, на старому континенті цього діяча знають і шанують. Громадяни Греції та європейські лідери розчарувалися політиками на зразок Г. Папандреу – підкреслюють експерти. Тепер для Афін настав час професіоналів та технократів, а Л. Пападімос – це людина саме такої категорії. Новий уряд у Греції працюватиме до парламентських виборів, які відбудуться 19 лютого 2012 року.

«Грецьким шляхом» пішла Італія, економіка якої болісно реагувала на шторм, у який потрапила Єврозона. Проте лідерові правоцентристської партії «Народ свободи» та одному з найбагатших італійців Сильвіо Берлусконі вдалося піти з посади глави уряду, як то кажуть, «красиво». Європейські партнери вимагали від Риму радикальних реформ та жорсткої економії. Парламентська опозиція погодилася проголосувати за закони, що мають стабілізувати економічну ситуацію в країні, в обмін на зняття Сильвіо Берлусконі з посади голови уряду. Прем’єр-міністр погодився, голосування «антикризових законів» завершилося успіхом, а Сильвіо Берлусконі дотримався слова і 13 листопада подав у відставку. Новим головою Ради міністрів Італії став, подібно як і в Греції, технократ Маріо Монті – відомий економіст та багаторічний член Європейської Комісії.

М. Монті, як і його грецький колега Л. Пападімос, – людина в Європі відома та шанована, а отже, його призначення на посаду глави італійського уряду (та водночас міністра фінансів) – це сигнал, що Рим зробить все можливе, аби уникнути банкрутства та врятувати спільну європейську валюту. Колишній єврокомісар, до речі, відмовився від урядової зарплатні та «безкоштовно» керуватиме кабміном Італії до парламентських виборів, які заплановані на 2013 рік.

За відставками урядів в Греції та Італії пройшла заміна владної команди також і в Іспанії. Проте якщо в Афінах та Римі зміни стосувалися лише верхівки правлячої сили, то в Мадриді партія влади повністю перейшла в опозицію, адже програла дострокові вибори. У голосуванні, яке відбулося 20 листопада, правляча Соціалістична робітнича партія прем’єра Хосе-Луїса Сапатеро поступилася правій Народній партії Маріано Рахоя.

Головна причина поразки соціалістів – економічна ситуація в Іспанії, а передусім рівень безробіття, який у цій державі перевалив за 20% і став одним із найвищих в ЄС. Проте експерти шукають причини економічної нестабільності не в тому, що на Іспанію перенеслася криза єврозони. На думку оглядачів, ця держава мала власні серйозні економічні проблеми. Як би там не було, Іспанія, подібно як Греція та Італія, перебуває на порозі глибоких реформ (передусім у фінансовій сфері) та жорсткої економії.

Якщо в Греції та Італії при владі залишилися правлячі сили, а Ради міністрів були лише «переформовані», то Іспанія провела повне урядове перезавантаження. Парламентських мандатів у Народної партії вистачить для того, щоб самостійно сформувати уряд. Чого від таких змін слід очікувати Україні? Мадрид протягом останніх років не був занадто помітним в євросоюзних дискусіях через внутрішні проблеми. Ця тенденція, на думку частини експертів, поки що збережеться, адже новий прем’єр М. Рахоя має зосередитися на вирішенні внутрішніх справ.

А якщо додати, що Народна партія входить до «родини» Європейської народної партії, яка має більшість у Європейському парламенті, то також не слід побоюватися, що Мадрид почне «встромляти палиці» в колеса євроінтеграційних амбіцій України.

З іншого боку, за даними Асоціації українців в Іспанії, на початок 2010 року в цій державі легально мешкало близько 80 тисяч громадян України. За неофіційними даними, нелегально там може перебувати навіть учетверо більше наших співгромадян. Українці, які працюють в Іспанії, з насторогою сприймають зміну влади в Мадриді. «Для мігрантів, які працюють в Іспанії, кращим варіантом була б Соціалістична робітнича партія», – говорить українка Валентина Паламарчук, яка вже багато років працює в Іспанії. Справа в тому, що соціалісти полегшили процедуру легалізації трудових мігрантів, а Народна партія – це дуже консервативна сила, до складу якої входять політики, що досить неприязно ставляться до заробітчан з-за кордону. 
Отже, економічна криза все більше відчувається та приносить політичні зміни на півдні Європи. У новий 2012 рік Греція, Італія та Іспанія увійдуть з новими урядам. Їхні прем’єр-міністри мають виконати важкі та непопулярні кроки задля виходу з економічної кризи. Відступати немає куди: «за нами – майбутнє євровалюти та цілісність Євросоюзу». І жодні пояснення, на кшталт «винна криза та наші попередники», у випадку невдачі виявляться вже просто непотрібними.

Андрій ШЕРЕМЕТ

Share.