«Польський Еразмус для України» – це програма польського уряду, яка діє з 2014 року. Саме тоді по всій Польщі з’явились сотні студентів з українських вишів. Зі слів учасників, перший тур програми організовували для студентів з анексованого Криму та Донбасу. Проте наступний набір був більш збалансований – серед зарахованих до участі є представники майже всіх регіонів. Більше про програму у розповіді Івана Савича.
Як взяти участь у програмі і що для цього необхідно
Інформація про початок набору студентів на другий тур програми «Польський Еразмус для України» з’явилась на сайті Міністерства освіти і науки України ще в грудні 2014 року. Для участі було достатньо надати короткий перелік документів:
– довідка про стан здоров’я (така ж, як подаємо на вступ у виш);
– довідка з університету про те, що ви є його студентом;
– копія паспорту та ідентифікаційного коду.
Вам запропонують вибрати виш, у якому Ви хотіли б навчатися в Польщі. На цьому етапі слід зупинитись детальніше. Вибір спеціальностей і напрямків навчання вражає різноманіттям. Від невеликих вишів в Білостоці чи Любліні до найвідоміших польських вузів – Варшавського та Яґеллонського університетів. В анкеті вас попросять вказати три пари «вуз-спеціальність» у порядку пріоритетності. У моєму випадку найбажанішим варіантом була спеціальність «Європеїстика» у Варшавському університеті, альтернативними я вказав люблінський та вроцлавські виші.
Відбір учасників
Після подачі анкети та документів відбувається співбесіда з польською стороною. Відбувається вона в Міністерстві освіти і науки України в Києві. Не варто перейматись тим, хто навіть взагалі не знає польської мови: Ви самі можете вибрати мову співбесіди: польську, українську, англійську чи російську. Співбесіда триває не довше 5–7 хвилин. Вас попросять розповісти про себе, про те, чому ви вирішили взяти участь у програмі. Враховуючи той факт, що в Україні навчають на факультеті міжнародних відносин, мене попрохали розповісти про те, що я знаю про Європейський Союз, та які, на мою думку, існують проблеми цього об’єднання.
Співбесіда є останнім етапом зарахувального етапу – після цього залишається лише чекати на результати. У моєму випадку «лист щастя» прийшов за два тижні. Проте, крім інформації про зарахування на стипендіальну програму, ніякої інформації нам не надали. Невеликий шок чекав у наступному листі від організаторів. Як виявилось, більшість студентів були зараховані зовсім не в ті міста, виші та спеціальності, які обирали. Проте, враховуючи велику кількість учасників (близько 400 зарахованих до участі), організатори стикнулись з багатьма організаційними питаннями, вирішувати які довелось задовго до приїзду. Що стосується мене, то я виявився в числі 17 щасливчиків, яких скерували у найпрестижніший Польщі – Варшавський університет.
Де? Куди? Коли? – організаційні питання
Окремий респект організаторам, які самотужки вирішили візові питання. Згідно з попередньою домовленістю, консульства прийняли документи на вироблення візи поза чергою та реєстрацією, а всі документи були готові вже за день (в той час як зазвичай візу доводиться чекати від 7 до 15 робочих днів). Усе, що Вам буде потрібно, – це у визначений час принести заповнену анкету з фотографією та закордонний паспорт у консульство Республіки Польща у Вашому регіоні. За день можна йти забирати національну візу типу «D» на 365 днів перебування в Польщі.
З гіркого досвіду пораджу не нехтувати можливістю та відразу зробити візу разом зі всіма. На той момент у мене була шенгенська віза на 90 днів, а тому я вирішив їхати з нею. Проте, як згодом стало відомо, співробітниця консульства неправильно пояснила принцип обрахунку днів перебування, і а тому я змушений писати ці рядки, проїжджаючи Люблін по дорозі додому – їду робити нову візу.
Разом з листом про зарахування Ви отримаєте контакти приймаючої сторони з польського вишу. З цього моменту опіку над вами бере саме сторона, що приймає, – зі всіма питаннями та проблемами слід звертатись до контактної особи з польського університету.
На жаль, офіційного запрошення від сторони, яка приймає, ми так і не дочекались. Багатьом цей документ був потрібен для того, аби оформити індивідуальний навчальний план у своїх українських вузах. Але це не стосувалось мене – про «Польський Еразмус для України» мені розповів декан мого факультету, який всіляко сприяв від’їзду та організації навчального процесу вдома (привіт рідному факультету міжнародних відносин Східноєвропейського національного університету).
Зі студентами, зарахованими у Варшавський університет, оперативно зв’язались співробітники відділу міжнародного співробітництва. Це дещо утамувало нашу паніку: списки учасників програми є відкритими, тому до цього часу ми встигли знайти один одного в соцмережах і потроху спілкувались. Нам розповіли, у якому гуртожитку житимемо, скільки це коштує, як туди добратись і багато іншого. У листі від 20 лютого йшлося про те, що вже 3 березня ми маємо сидіти на занятті з польської мови у приміщенні найсучаснішої та найдивовижнішої бібліотеки Польщі – у бібліотеці Варшавського університету.
Як відбувається навчання
Участь у другому турі програми передбачає навчання в першому (з березня по червень включно) та другому (з жовтня по лютий) семестрах. Перші чотири місяці ви будете вчитись виключно польської мови. У кожному виші навчання організовано по-своєму, але студенти Варшавського університету щодня мають по 2 пари польської мови. По закінченню курсу нас чекає екзамен з польської мови, за результатами якого ми отримаємо сертифікати знання мови рівня В1. Наші викладачі, співробітники «Полонікуму» Варшавського університету – строгі та вимогливі, але по-іншому тут ніяк. Пані Пауліна пояснює, що «Полонікум» дорожить сертифікатами, які видає своїм учням. А тому має бути впевнена, що студент дійсно знає мову на достатньому рівні, щоб отримати документ.
Безпосередньо навчання у нас розпочнеться лише в другому семестрі. Навчальні предмети ми можемо обрати собі самотужки. До слова, серед них є чимало досить своєрідних та навіть в дечому «екзотичних» для української систем освіти: фотомистецтво, історія кіно тощо.
Чому слід взяти участь у «Польському Еразмусі для України»
Попри те, що програма обміну не передбачає отримання диплому (по закінченню навчання студенти-учасники отримують лише сертифікати з оцінками за вибрані предмети), існує безліч причин того, чому у ній варто взяти участь.
Навчання. Так, як би банально це не звучало, але це правда. Перш за все, це чудова можливість вивчити мову. Ви живете в мовному середовищі, вивчаєте мову і при цьому отримуєте стипендію. У першому семестрі від Вас більше нічого не будуть вимагати.
Культурний обмін. Усіх поселяють в гуртожиток, а також по бажанню призначають польського ментора – молоду людину, яка буде допомагати вам адаптуватись, спілкуватись та «няньчитись» з Вами. Це хороший шанс завести нові знайомства та дізнатись більше про багату польську культуру, історію та традиції.
Подорожі. Дарма розчаровано видихають ті, хто почув, що учасникам «Еразмусу» видають польську національну візу, а не шенген. Ця віза дає вам можливість перебування в країнах шенгену терміном до 30 днів. Польща знаходиться в центрі Європи, звідси літає чимало лоукостів – це один плюс в скарбничку переваг. І, як виявилось, 900 злотих місячної стипендії, якщо правильно розподілити, вистачає не лише на оплату гуртожитку й харчування – раз на місяць собі можна дозволити з’їздити в цікаве польське місто або ж навіть у сусідню Чехію чи Німеччину.
Нові можливості. 8 місяців в іншій країні достатньо для того, аби використати цей час собі на користь. Хто знає, можливо саме хтось з вас вирішить залишитись тут на навчання, знайде улюблену роботу або ж започаткує власну справу. Можливостей для цього в Польщі – безліч, особливо у великих містах.
Іван САВИЧ
Праця створена в рамках проекту «Іммігранти – особисті історії та досвід», головна мета якого зібрати 30 історій-порад іммігрантів. Проект реалізує неформальна група MEDIA IC в рамах Katalizatora Inicjatyw Wielokulturowych KIWi, який реалізує Фонд «Інший простір» у рамках проекту «Варшавський багатокультурний центр». Проект фінансується Європейським фондом інтеграції громадян третіх країн з бюджету польської держави та управління міста Варшави. Відповідальність за текст несе автор.