З 29 до 31 березня у Варшаві проходили Міжнародні зустрічі театрів одного актора, в яких взяли участь митці з Польщі, України, Білорусі, Литви та Росії. Акторів з різних країн гостинно приймав Польський Театр (Teatr Polski) на чолі з видатним польським актором Анджеєм Северином.
Тема цьогорічного фестивалю «Польський театр та східні друзі». Варшавські поціновувачі театру одного актора могли побачити моноспектакль „Річард після Річарда” (пол. „Ryszard po Ryszardzie”) за В. Шекспіром у виконанні акторки Лідії Данильчук зі Львова та незабутню виставу за п’єсою Тадеуша Ружевича „Стара жінка висиджує” (пол. „Stara kobieta wysiaduje”) Лариси Кадирової з Театру ім. Івана Франка у Києві. Лариса Кадирова талановито втілила образ самотньої жінки, яка живе на звалищі, на смітнику, і все рівно уособлює позицію: «Я не здамся обставинам, бо хочу вижити»! Ця вистава отримала «Гран-прі» на міжнародному фестивалі у Москві.
Прем‘єра моно-вистави «Річард після Річарда» відбулась 2007 року. Зі слів Ірини Волицької : „Є речі, про які хочеться говорити пошепки, є речі, які мусиш викричати. В якийсь момент я не бачила сучаснішої п’єси за шекспірівського “Річарда ІІІ”. Глядачеві дається свобода самому вирішувати, де й коли відбувається дія: чи в останню ніч перед загибеллю, чи можливо вже десь там, де існує вічне покарання за содіяні злочини і вічна приреченість на абсурдну різанину, від якої можна збожеволіти навіть у потойбіччі. Це свого роду пересторога вбивцям, політикам і надто запеклим матеріалістам. Зберігаючи основні ідеї та сентенції “Річарда ІІІ”, ми працювали не з фабулою, а з метасюжетом Шекспірівського твору. Тому немає значення, хто втілює тему протагоніста – мужчина чи жінка. Проблема Річарда чи Гамлета стосується кожного, незалежно від статі”. (за матеріалами сторінки www.tuk.lviv.ua)
Підготувала Тетяна РОДНЄНКОВА