Коли події набирають монотонності, тобто коли особливо нічим новим не відзначаються, а за лікарським діагнозом їх можна назвати «стабільно важкі», до них починають звикати й поволі забувати. Щось подібне почало відбуватись і з Україною.
З кінця лютого, щойно почалася російська операція з окупації Криму, Україна якийсь час не сходила з перших шпальт світової преси. Потім про нас почали вже говорити менше, але новий сплеск російської агресії у вигляді «ополченців» Донбасу знову повернув тему України до топових новин. Операція проти російських найманців на сході нашої країни затягнулась, хоч і переросла у справжню війну, однак і вона вже перестала бути для багатьох європейських країн такою гарячою та провідною. Нової актуальності і нового акценту вона набрала того дня, коли проросійські найманці збили пасажирський малайзійський літак біля східноукраїнського міста Торез.
Оскільки в демократичних суспільствах незалежні мас-медіа відіграють одну з ключових ролей у формуванні громадянської позиції, то для нашої країни мало б бути важливим, як українські події, весь цей російсько-український конфлікт висвітлює західна преса. Росія розгорнула потужну інформаційну війну проти України, ще починаючи з подій Майдану, а після окупації Криму ця війна тільки посилилась. Дуже часто ми спостерігали, яка на відверту російську брехню та пропаганду «купувались» західні ЗМІ. Іноді видавалось, що увесь світ готовий просто, стоячи осторонь, спостерігати за тим, як українці віддають своє життя за збереження цілісності країни – у той момент, коли Росія фактично безперешкодно та цинічно озброювала своїх бойовиків, засилаючи все нове й нове підкріплення. А 17 липня світ знову заговорив про Україну в головних темах днях і на цей раз світові мас-медіа почали глибше та детальніше вникати в те, що ж відбувається на сході держави.
Мусимо визнати: те, що відбувалось на українському Майдані, а потім весь спектр війни з Росією – від захоплення українського Криму і до проголошення самозваних «республік» у Донецькій та Луганській областях, – не в кожній країні європейської спільноті розуміли, чи пак хотіли розуміти однаково. Російські впливи робили свою справу, неоголошену російсько-українську війну почали часто бачити тільки як внутрішньо-український конфлікт, а «заангажованість» Росії, наприклад у Німеччині, часом намагались пояснити з допомогою історичних та культурних впливів, десь закриваючи очі на елементарне право на суверенітет та незалежність України. Війна, яка вже кілька місяців триває на східних теренах держави, для значної частини європейської та світової громадськості була дуже далекою і не несла особистої загрози. Так виглядає, що світова і європейська думка змінилась саме 17 липня.
На борту збитого проросійськими терористами літака було найбільше громадян Голландії, серед них чимало дітей. Також загинули громадяни: Малайзії, США, Великобританії, ПАР, Індонезії, Австралії, Німеччини, Бельгії, Канади, Філіппін, Нової Зеландії. Загалом цинічно випущена ракета терористами, забрала життя 283 пасажирам рейсу та 15 членам екіпажу. Безперечно, що це факт не зміг залишити світову спільноту бездіяльною. Після 17 липня вона вже не могла далі просто спостерігати. Основним винуватцем відкрито почали називати російського президента Путіна, а події на сході України стали набувати значення міжнародного масштабу.
Про третій пакет санкцій проти Росії досить довго говорилось, однак саме до 17 липня було мало шансів на те, щоб його таки впровадили. Смерть невинних громадян різних держав світу стала підставою для запровадження основних і найбільш болючіших санкцій проти українського агресора – Росії. Хоч слідство ще триває і нескоро завершиться, можливо, залишиться багато запитань без відповідей, але практично ні в кого не виникає сумнівів, кого варто вважати основним винуватцем цієї страшної трагедії.
Не треба сподіватися, що впроваджений третій пакет санкцій країнами Європейського Союзу, а також санкції, які ввели проти Росії США, Канада, Австралія, Японія, відразу дадуть очікуваний ефект і Росія припинить свою агресію проти України. Цей шлях довгий, але початок йому закладено, бо такі спільні дії міжнародної спільноти допоможуть Україні отримати перемогу над Росією та змусять Росію надовго забути про будь-які її імперські та протиправні амбіції. Росія опиняється в економічній, військовій та політичній блокаді.
Кожного дня в Україні гинуть десятки громадян, Росія продовжує свою активну діяльність проти України, але тепер у тому, що саме Росія є загрозою для всього цивілізованого світу, а не тільки для України, переконалась і більшість суспільств світу. Найбільшою цінністю є людське життя, але найглибше ми це розуміємо, коли починаємо втрачати своїх співвітчизників, знайомих, рідних. Дванадцять країн втратило своїх співвітчизників, сотні сімей – своїх рідних, можливо тисячі – знайомих. Це надзвичайно дорога ціна для того, щоб нарешті зрозуміти, яку загрозу для демократичного, вільного світу може нести агресивна політика Путіна.