Плануючи літню мандрівку, варто подумати про Північне Підляшшя – історичні землі, розташовані в межиріччі Нарви й Бугу в межах сьогоднішнього Підляського воєводства. Цей зелений, чистий регіон відомий не лише надзвичайною природою, зокрема Біловезькою пущею, але й неповторним культурним колоритом і цікавими пам’ятками, які пов’язані з руською (як тут до сьогодні кажуть), тобто українською традицією. Бо мало хто знає, що клаптик землі неподалік від польсько-білоруського кордону – це насправді українська периферійна етнічна територія.
Подорож Підляшшям варто почати з невеличкого містечка Дорогичин над Бугом, історія якого сягає часів Київської Русі. Уже в ХІ ст. тут виник укріплений град. Його залишком є городище, з якого простягається мальовничий вид на Буг – обов’язковий пункт програми туристів.
У XIII–XIV ст. Дорогичин перебував у складі Галицько-Волинського князівства. Можливо, мало хто знає, що саме тут 1253 року коронувався князь Данило Галицький.
Окрім Дорогичина, варто відвідати інші колишні гради, які входили до складу Київської Русі. Це мальовничий Мельник, розташований над Бугом, Більськ-Підляський, у якому знаходиться найстаріший дерев’яний храм Підляшшя – Пречистенська церква ХVІІ ст. Не можна забувати також про Сураж – північно-західний форпост Київського князівства, у якому варто зайти до приватного Археологічного музею Віктора Літвіньчука та піднятися на середньовічне городище, звідки простягається мальовничий вид на Нарву.
З пам’яток минулого варті уваги також городища коло сіл Гатьки, Збуч, Клюковичі та інші. Городище VI–XIIІ ст. у Гатьках неподалік від Більська-Підляського – одне з найстаріших. Це унікальна пам’ятка з історичної та природничої точки зору на русько-мазовецькому пограниччі. Воно є частиною великого природничо-археологічного комплексу.
Підляшшя – це не лише історичні місця, але й живі україномовні села, в яких можна почути архаїчні північноукраїнські говірки. У регіоні дуже багато місцевостей, в яких понад 90% мешканців – це православні автохтони. Ще й досі вони розмовляють українськими говірками, в церкві моляться церковнослов’янською мовою з російською вимовою, до дітей звертаються польською та себе вважають… білорусами.
Підляські села дуже характерні. Тут збереглася цікава дерев’яна архітектура – традиційні загороди й хати зі своєрідними різьбленими прикрасами, яких не побачимо в жодному іншому регіоні Польщі. Правдоподібно, на Підляшші вони з’явилися після «біженства» 1915 року (примусова евакуація населення регіону) та є однією з туристичних атракцій регіону.
У деяких підляських селах або неподалік від них можна ще побачити пам’яткові стовпові каплички, дерев’яні хрести, закінчені майстерними ковальськими хрестиками, вітряки, старі кузні тощо. Однак увагу туристів привертають перш за все церкви. Варто відвідати, зокрема, храми, які були споруджені до 1839 року, ще за часів унії. Найцікавіші з них побачимо в Щитах, Козликах, Старому Корнині та Новому Березові. Своїм стилем вони нагадують народну архітектуру. Біля однієї з найгарніших – церкви Усічення Голови св. Івана Хрестителя у Щитах з кінця XVIII ст. – і досі стоїть пам’ятник Яну Непомуцену, який місцеві православні не дозволили забрати після ліквідації унії.
Підляські церкви дуже різноманітні за своїм стилем. Тут збереглося багато споруд ХІХ ст., які нагадують зразки російської архітектури. З-посеред модерних храмів на увагу заслуговує собор св. Трійці в Гайнівці, запроектований Олександром Григоровичем. Співпроектантом храму був Юрій Новосільський, відомий український іконописець.
Зразки підляської дерев’яної архітектури можна побачити в різних музеях під відкритим небом, також у зелених садибах, які пропонують туристам відпочинок, поєднаний із ознайомленням з підляською культурною спадщиною. Варті уваги, зокрема, пансіонат «Село Буди», осередки в Новому Березові, Біловежі чи Козликах. «Загорода» в Козликах над Нарвою – це не лише музей, у якому зберігаються зразки традиційного сільського будівництва регіону, але й місце зустрічей українців Підляшшя на різного роду культурних заходах.
Ті, хто шукає сліди більш сучасної української історії, можуть заїхати на старий цвинтар у селі Дубини коло Гайнівки, де стоїть пам’ятник борцям за волю України, споруджений у міжвоєнному періоді колишніми воїнами УНР, які поселилися в Гайнівці, Біловежі та інших місцевостях регіону.
Не можна обійти увагою містечка Мілейчиці й Орля, в яких руське минуле переплітається з єврейським. В Орлі обов’язково слід зайти до синагоги XVIII ст., яка зберігає клімат часів, коли більшість жителів містечка становили євреї.
Підляшшя – регіон на стику культур, де можна відпочити на чистому повітрі, здорово поїсти та подивитися гарні краєвиди. Що ще може приваблювати сюди туристів? Невелика кількість інших туристів, яких радше зустрінемо в Біловежі, ніж у спокійних селах і містечках регіону на узбережжі Біловезької пущі. Тому хто хоче відпочити на природі, далеко від туристичного натовпу, ще й побачити гарні хатинки та церковки, відвідайте підляські села й містечка.
Людмила ЛАБОВИЧ
Фото авторки статті