Останніми місяцями за Україною спостерігав увесь світ. Польські мас-медіа чи не найактивніше занурились у висвітлення подій в Україні. Пропонуємо аналіз того, як саме висвітлюється українська проблематика у польській друкованій пресі.
Певно, найпопулярнішими у Польщі з-поміж кольорових тижневиків є cуспільно-політичні тижневики (tygodniki opinii). Як сказав мені колись один знайомий професор – коли поляк читає десь на виду певний тижневик, він не лише читає: самою лише назвою видання він показує іншим свою громадянську позицію. Адже кожен польський тижневик презентує собою певну систему поглядів, певну позицію на політичній світоглядній арені Польщі. Якщо тижневики «w SIECI», «Do rzeczy» є консервативними, то один із найпопулярніших тижневиків у Польщі, «Polityka», представляє ліберально-ліві погляди. «Wprost» i «Newsweek» зараховуються до ліберальних.
Отож, приступаючи до аналізу польських тижневиків думки щодо українського питання, я вирішила: поділ на проукраїнські і антиукраїнські матеріали проявлятиметься згідно з позиціями тижневиків (наприклад, консервативні тижневики не підтримуватимуть Україну, а ліберальні будуть – або ж навпаки). Однак уже перше припущення потребує спростування: позиції тижневиків діляться щодо польських політиків, щодо їхньої реакцій на ситуацію в Україні, натомість щодо самої України в кожному з них трапляються статті як проукраїнського, так і антиукраїнського характеру.
Друге, що впадає в очі: в одному номері журналу зустрічаємо публікацію насичену негативом проти виграшу українського Майдану і образою за Волинську трагедію (наприклад, в одному з останніх випусків «w SIECI», автор кс. Тадеуш Ісакович-Залеський «Oni obrócą się przeciw nam»), а поряд – гостру відповідь Роберта Мазурека на цю ж публікацію, в якій автор закликає примиритися з українцями і підтримати їх у боротьбі. Таких прикладів – чимало: отже, статті про Україну останніх місяців групуються не за приналежністю тижневика до якихось політичних поглядів і не за політикою конкретного видання, а швидше за авторством.
Наступне, від перших протестів в Києві публікації про Україну у польських тижневиках, довгий час фактично ділились на 2 групи: 1) висвітлення подій на Майдані, досить об’єктивне, із виразами підтримки та солідарності; 2) повернення до історичного минулого в контексті критики портретів Степана Бандери на Майдані, пригадування всіх історичних конфліктів поміж Україною і Польщею та побоювання відродження українського націоналізму, що неодмінно нестиме в собі ненависть до поляків.
Із особливим зацікавленням Путіна Кримом з’явилася третя група публікацій, де автори наввипередки критикують російський імперіалізм та нахабність, президент Росії прирівнюється до Гітлера, а також виринають суперечки про смоленську катастрофу. Отже, дискусії на українські теми змушують польських інтелектуалів по-новому обдумати своє минуле та взаємини з Росією.
Занурюється в проблеми України тижневик «w SIECI». Починаючи від перших українських протестів на Майдані до сьогодні кількість матеріалів в кожному номері постійно росте. Якщо, для прикладу, у №47 за листопад (коли В. Янукович не підписав угоду про асоціацію з ЄС) «w SIECI» публікувало на тему України 1–2 статті, то в час розпалу революції на Майдані, розстрілу людей (лютий) кількість публікацій, присвячених України, – це 10–15 статей, переважно з позитивною оцінкою українського народу.
Консервативний тижневик «Do rzeczy» також активно висвітлює події в Україні. Тут статті не мають такого щирого емоційно-позитивного забарвлення, як у попередньому виданні, де деякі автори дослівно моляться за Україну, проте присутня критика Росії. Трапляються публікації украй негативного характеру, як наприклад публікація В. Лисяка «Ukraiński oksymoron». Автор пише: «Україна – це Азія і всі українці до сьогодні ненавидять поляків».
Тижневики «Polityka», «Wprost» i «Newsweek» також регулярно висвітлюють події в Україна, проте стиль публікацій – більш стриманий і радше спрямованими в польське русло. Мається на увазі те, що автори конкретних видань намагаються зберегти певний нейтралітет. Оцінка явища з’являється щодо конфлікту України з Росією, осмислюється те, яку роль в ньому, перш за все відіграє Польща, які наслідки будуть для польської політики, якщо раптом розпочнеться війна. Також трапляються спроби аналізу місця українського націоналізму в початках Майдану, роздуми про те, чи нестиме новий український уряд (або «Правий сектор») для Польщі більше позитиву, ніж негативу. Розглядається ймовірна небезпека для українсько-польських взаємин із приходом нових змін в українському суспільстві.
Підсумовуючи: жоден з польських тижневиків думки не є до кінця одностайним в оцінці ситуації в Україні останніх місяців і зараз. Думки авторів різняться. Це і є виявом демократичного суспільства та вільної преси, коли на сторінках видань ведуться полеміки та висвітлюються різні точки зору. Назагал можна сміливо стверджувати: якби мова йшла про детальний кількісний аналіз, то однозначно переважає позитивне сприйняття української революції 2013–2014 року. Настрої польських тижневиків думки останнього місяця можна охарактеризувати як проукраїнські та антиросійські
Дарина ПОПІЛЬ