Доки Росія не знижує ціни на газ для України, доти існує надія, що Київ бореться за свій суверенітет та не потрапить у васальну залежність від Москви. Таку думку неодноразово доводилося чути від польських експертів.
Проте, понад 400 американських доларів за тисячу кубічних метрів газу (з урахуванням так званої «харківської знижки») стали, однак, непід’ємними для української економіки. Ця ціна, за оцінкою українських урядовців, загрожує національній безпеці України.
Ціна на газ для Києва, формула вирахування якої закладена відомими газовими контрактами від 19 січня 2009 року, дійсно є однією з найвищих у Європі. Проте, найгірше те, що ця ціна може зростати з кожним кварталом в залежності від коливання світових цін на нафтопродукти.
Наприкінці минулого року міністр енергетики України Юрій Бойко заявляв: підставою для перегляду контракту Путін-Тимошенко є той факт, що європейські держави платять за російський газ в межах 320-350 доларів за тисячу кубічних метрів, а ціна для України (без урахування «харкіської знижки») вже перевалила за 500 доларів. Проте, такі заяви «Газпром» не переконують.
Протягом останніх декількох місяців члени уряду Миколи Азарова неодноразово оголошували, що Росія та Україна майже домовилися про зменшення ціни на природний газ. Російська сторона швидко цю інформацію спростовувала та робила чергові кроки у бік позбавлення України статусу транзитної країни, урочисто вводячи в дію трубопровід «Північний потік» та домовляючись щодо «Південного потоку». Чергові раунди газових переговорів між Києвом та Москвою завершувалися невдачею.
На думку частини експертів, в України є два шляхи виходу із патової ситуації: боротися за надання «Газпромом» чергової газової знижки за існуючими контрактами, або спробувати ці контракти переглянути.
Дорога до отримання знижки неодноразово озвучувалася російськими керманичами. По-перше, Україна має змінити вектори інтеграції, обравши замість Зони вільної торгівлі з ЄС – пропозицію вступу до Митного союзу Росії, Білорусі та Казахстану. По-друге, Київ має допустити Москву до керування українськими газопроводами, створивши так званий Газотранспортний консорціум. Такі поступки, за оцінкою експертів, дійсно знизять ціну на газ, однак, призведуть до остаточного повернення України у «зону впливу Кремля».
Другий шлях – перегляд газових контрактів. Польська преса звернула увагу на те, що Київ оголосив про зменшення обсягів закупівлі російського блакитного палива, що може підштовхнути «Газпром» звернутися до Стокгольмського суду, адже газові контракти 2009 року називають конкретні мінімальні обсяги закупівлі – близько 33 мільярдів кубічних метрів на рік. Польські оглядачі прогнозують, що скорочення закупівлі газу Україною та зменшення запотребування в російському паливі в європейських державах у зв’язку із теплою зимою, змусять Москву понервувати. І хоча знавці дають Києву невеликі шанси на перемогу в міжнародних судах, передбачити, яким буде рішення Стокгольмського суду, ніхто не береться. Додатково Київ має збільшувати обсяги видобутку власних енергоносіїв та шукати альтернативних джерел постачання газу. Українські політики звертають зокрема увагу на скраплений газ з Азербайджану.
Не йти на жодні сумнівні компроміси з «Газпромом» вирішила Польща, газові переговори якої з Росією також зайшли у глухий кут. Клопотання Варшави щодо зниження ціни російського блакитного палива має вирішити саме Стокгольмський суд. Адже, як підрахували аналітики видання «Gazeta Wyborcza», в 2012 році Польща може заплатити за російський газ 516 доларів за тисячу кубометрів. Тобто чи не нейбільше в Європі та майже стільки, скільки й Україна без урахування «100-доларової харківської знижки». Чи Київ має також піти «польською доргою» та шукати справедливості у міжнародному суді?. Відповідь на це запитання дає сама Москва, яка на початку 2012 року знизила вартість блакитного палива для деяких європейських споживачів, зокрема з Німеччини, Франції, Австрії та Італії, проте не для Польщі і України.
Андрій Щеремет