Шендерович: Росіян протягом 15 років накачували важким наркотиком — путінською імперською пропагандою – Наш вибір — інформаційний портал для українців у Польщі

Шендерович: Росіян протягом 15 років накачували важким наркотиком — путінською імперською пропагандою

26 Травня 2015
Шендерович: Росіян протягом 15 років накачували важким наркотиком — путінською імперською пропагандою

У Варшаві у фонді ім. Стефана Баторія відбулася зустріч із відомим російським опозиціонером, блоґером, публіцистом, правозахисником, письменником та сатириком Віктором Шендеровичем.

На зустрічі, яка називалася «Росія: як про неї говорити?», російський гість та чисельна публіка дискутували на тему України, Росії, «кримнашизму» і наскільки глибоким є хворобливий стан путінської пропаганди російського суспільства нині, чи є він тривалим та чи можливо його вилікувати?

Шендерович — автор чисельних критичних статей про Путіна та путінську Росію, які неодноразово викликали і продовжують викликати нервову реакцію з боку Кремля. Апогею обурення російської влади письменник-сатирик досягнув публікацією під назвою «Путін і дівчинка на ковзанах». В цьому тексті публіциста багато прокремлівськи налаштованих росіян угледіло паралелі між Берлінською Олімпіадою 1936 року, яка проходила у передвоєнній нацистській Німеччині та  путінською Олімпіадою в Сочі. Шендерович писав свою статтю ще до анексії Криму. У ній він багато у чому передбачив агресію Росії та анексію Криму. Як сказав сам, «я випадково попав у хворий нерв і тому викликав таку болісну реакцію з боку влади».

Але вернімося до зустрічі у фонді Баторія. Що слід розуміти під «підтримкою росіянами Путіна?» У розумінні європейців це поняття означає певний відсоток людей, які підтримують якогось політика у конкурентній та рівній боротьбі. Натомість, вживати поняття «підтримка» в політиці в авторитарних країнах, якою є і Росія, як мінімум некоректно.

«Підтримка Путіна в авторитарній Росії — це ефект розтертого термометра, або страху і неврозу. Путінська соціологія записує у підтримку Путіна як тих росіян, які живуть, наче в „стійлі”, так і тих, які реагують на те, що відбувається в Росії, як на небезпечну ситуацію — певний невроз. Вони розуміють, що Росія веде проти Україну війну і їм за це доведеться відповідати. Ці люди намагаються відігнати такі думки від себе, вони не бажають знати, думати. Вони воліють накручувати себе, що це не має ніякого стосунку до них. Вони вмовляють самі собі, що так треба думати, аби не перебувати у морально подавленому стані, тому їх там само відносять до тих, хто „підтримує” Путіна. Це підтримка байдужості, підтримка нервозного стану. Серед цих людей є велика частина, хто дуже серйозно інфікований багаторічною пропагандою, яка є важким наркотиком, що протягом 15 років закачувався в кров росіян. В такому наркотичному стані людина відчуває певний „підйом”», — підкреслив сатирик, розкриваючи деякі тонкощі рейтингу Путіна серед росіян, наголошуючи, що треба розрізняти зону неврозу, тваринного буття без всіляких рефлексів та поняття «підтримка».

Не секрет, що вирішальну роль в «отруєнні» російського суспільства відіграють російські ЗМІ. Як сказав Шендерович, якби вибори в Росії проводились серед користувачів Інтернету, результат був би зовсім іншим, аніж він є нині. Контроль над ЗМІ в тоталітарних країнах, у тому числі в Росії, перетворює засоби масової інформації (ЗМІ) в «засоби масового враження». Як додав публіцист, «телебачення у моїй країні — це ядерна зброя, яке виділяє на людей жахливе опромінення».

Путін зруйнував усі механізми зворотного зв’язку. Він сам себе зіштовхнув у абсолютно безнадійний сценарій. І виходу звідти вже немає, наголосив російський літератор.

«У Ніколае Чаушеску був 100-відсотковий рейтинг за тиждень до того, як він був розстріляний. При цьому, серед цих 100% не було бажаючих заступитися за нього. Усі диктатори мають такий рейтинг незадовго до смерті. Це повязані речі. Можливо, Путін хоче піти з влади, але не може. Він перейшов кілька абсолютно кривавих меж. Після агресії в Україні Путін остаточно відрізав собі шлях відступу. З дверей влади він може вийти тільки до Гааги. І він це розуміє. Це знання разом із ядерною  зброєю робить його справді небезпечним. Йому нічого втрачати», — зазначив Шендерович.

Але проблема ще й у тому, що йдеться не тільки про Путіна. Мова про цілу «корпорацію». Нині, каже російський опозиціонер, багато людей із його оточення хотіло би «зіскочити з потяга», але не можуть. Вихід — зачинений. На кожного з них лежить досьє. Посадити когось — це питання одного дня. Тому вони сильно заздрять тим, хто встиг «зіскочити» ще 10 років тому. Бо багато з тих, які не ввійшли в санкційний список, хотіли би опинитися в своїй ідеальній ситуації першого десятиліття. В чому полягала ця ситуація?

«Вони керували Росією, як Узбекистаном, а вкраденим розпоряджалися по-європейськи. Всередині був Узбекистан, а ззовні – Оксфорд, Цюріх, Сардинія, Лазуровий берег, Лондон. Вони крали, щоб тринькати ці гроші на волі. А що вони робитимуть, якщо будуть в санкційних списках? Адже тепер, як виявляється, вони змушені відпочивати в Криму. А це не входило в їхні плани. Вони опинилися в пастці, стали заручниками Путіна. Вони б дуже хотіли, аби Путін зник, а все, що вони накрали, залишилось. Але Путін якось ніяк не зникає. Натомість ті, хто ввійшов в санкційні списки — точно за Путіна. Їм нікуди зіскакувати. Тому їм залишається зробити абсолютний Узбекистан в самій Росії», — зазначив Віктор Шендерович.

За словами п. Віктора, у багатьох бюджетників в Росії — міліціонерів, працівників спецслужб — просто відібрали закордонні паспорти. Вони не можуть виїхати з Росії. Ця «підтримка» Путіна для них стала полоном, ув’язненням, приреченістю. ,

«Подумайте, що вони бачать уві сні? Вони бачать некролог. На першій шпальті. Ось якою є путінська підтримка. Високі рейтинги Путіна — це знак катастрофи. У нормальній країні просто не може бути такої підтримки, це завжди закінчується катастрофою, як відомо з XX століття», — додав опозиціонер.

Віктор Шендерович зазначає, що в Росії продовжується розпад імперії, вищою точкою якої були післявоєнні сталінські роки, коли російська імперія контролювала півсвіту. Потім вона почала розпадатися у декілька етапів — 1989, 1991 роки, цей розпад буде продовжуватися й далі.

«Війна в Україні, Грузії, спроби провокацій в Балтійських країнах. Ця гниюча імперія продовжує воювати в провінціях, як колись це робила Римська імперія. Вона воювала декілька століть. 100 імператорів змінилося, аж поки вона розпалась. Питання в тому, що буде, коли розпадеться російська імперія. На жаль, я не бачу легких варіантів. На Росію чекає довга виснажлива стагнація: нікому непотрібна втрата історичного часу», — наголосив він.

На фоні цього українська історія, як стверджує письменник, буде продовжуватися доти, доки при владі буде Путін. Очільник Кремля не має жодних шансів залишитися національним лідером, адже все програв у європейській парадигмі, ствердив Шендерович. Однак, Путін все ж здобув перемогу в імперській парадигмі, додав він.

«Йому важливо підтримувати російський народ у стані імперського збудження. Путін може бути ким завгодно, тільки не дурнем, тому він не припинить війну в Україні, при цьому не більше нічого не захоплюючи, він підтримуватиме нинішній стан речей. Він буде обезкровлювати Україну, постійно тримати ніж біля горла у Європи і Заходу. Постійними погрозами подальшого наступу він торгуватиметься із Заходом, як бандит. Путін вимагатиме відступного: зняття санкцій, погрожуючи і відходячи, вимагаючи повернення статусу-кво. Коли почалася агресія в Донбасі, всі забули про Крим. Це тактика злочинця — створювати нові загрози, аби перемкнути вашу увагу зі старих. Він буде займатися цим поки житиме», — малює невтішний сценарій Шендерович.

А як тоді говорити про Росію? Про неї, якщо змога, треба говорити зі знанням справи, не розповсюджуючи міфи, відрізняючи і розуміючи весь об’єм і складність ситуації. Важливо також, ствердив Віктор Шендерович, не узагальнювати увесь 140-мільйонний дуже різний народ, який залишається частиною європейської цивілізації. Публіцист також закликав відрізняти жахливу путінську адміністрацію від великої цивілізації, якою є російська культура XIX — початку XX століття.

«Часто великим цивілізаціям не таланило із адміністрацією, згадаймо про німецьку цивілізацію і адміністрацію в 30-і роки минулого століття. У російського народу немає ніякого імперського менталітету. Немає ніякого особливого шляху. Є країни, які переживають власний імперський досвід, а є країни, які наполягаючи на ньому, гинуть. Росія поки що наполягає на ньому і в цьому увесь трагізм ситуації. Мова не йде про те, чи буде російська імперія — її не буде, це закономірно. Як і кожна інша імперія — вона розпадеться. Питання в тому, що буде після цієї імперії в Росії», — зазначив Шендерович.

Закінчуючи дискусію, російський опозиціонер та правозахисник зауважив, що «імперська бацила була вбита твердим стовпом у хребет росіян. Казку про „велич Росії” впихали у голови росіян довгими роками». Однак, як переконаний він, закручуючи все більше гайки, російська влада доведе ситуацію до вибуху. Але на заміну ліберальним критикам влади, прийдуть соціальні демагоги. І за путінською командою прийде не Міхнік, Ґавел чи Валенса, а соціальні демагоги з простими рішеннями: «бий інородців, відтинай у багатих». Жодних можливостей для еволюційних змін у країні немає, тому всі варіанти подальшого розвитку для Шендеровича невтішні.

«Зміни прийдуть незаконним шляхом — або апаратним і адміністративним згори, або незаконним — знизу. Європейського варіанту змін в Росії я не бачу», — підсумував Віктор Шендерович.

Опрацював Тарас АНДРУХОВИЧ

Новини від “Нашого вибору” в Телеграмі
підписатись