Ситуація української меншини та мігрантів з України в Польщі

0

Про політику пам’яті, прояви ненависті та ситуацію українських працівників у Польщі говорили 28 березня у садибі речника громадянських прав під час конференції, присвяченої  ситуації української меншини та українських мігрантів у Польщі.

Під час відкриття конференції речник Адам Боднар наголосив, що до його повноважень не входить питання закордонної чи історичної політики. Натомість речник з громадянських прав повинен дбати про те, аби в Польщі дотримувались прав людини і громадянина, міжнародних юридичних стандартів. Це стосується як національних і етнічних меншин, так і іноземців. Саме тому, після того як світ побачив звіт Об’єднання українців у Польщі “Українська меншина та мігранти з України у Польщі” було вирішено провести конференцію з метою осмислити проблеми та знайти шлях до спільного майбутнього. А також пробувати знайти рішення, як використати набутий досвід з користю для молодого покоління українців та поляків.

Боднар визнав, що говорити на історичну тематику непросто. Складно говорити також і про важкі сторінки в спільній історії країн-сусідів, адже кожна нація має право до власної ідентичності та способів її розуміння. Але існує спільний простір, основою якого є добра воля, раціональне мислення та пошуки порозуміння.

На думку речника дискусія щодо таких понять як відповідальність, вина, нація, роль персоналій може проводитись по-різному і може призвести до різних наслідків. Результати залежать від того, хто робить аналіз і якими він керується бажаннями: чи має на меті призвести до підсилення ненависті.

У своєму слові, він згадав про людей, які шукали польсько-українського порозуміння, зокрема про Єжи Гедройця, який багато зробив для боротьби із стереотипами про українців та закликав до необхідності поєднання. А. Боднар нагадав, що Польща була першою державою, яка у 1991 році визнала українську незалежність, завжди її підтримувала: під час “помаранчевої революції”, окупації Криму, конфлікту на Донбасі, чи в контексті входження до ЄС.

На думку речника, подолання ненависті, стереотипного мислення та напруги, які стають елементами політики є можливим, але це вимагає відваги, нестандартного мислення. Він навів приклад підкарпатського села Піскоровіце, де у квітні 1945 році польський відділ Національної військової організації “Волиняка” знищили понад сто українців. Зараз там знаходиться таблиця, встановлена в пам’ять цих жертв мешканцями села у 2007 році.

Піскоровіце. rpo.gov.pl

“Ми знаємо, якими заплутаними були воєнні долі українців та поляків, скільки було пролито невинної крові, скільки скоєно взаємних кривд. Це дуже глибока рана, дуже болюче місце спільної пам’яті. Однак, в Піскоровіцах знайшлися люди, які  були в стані бути вищими понад ненависть і зберегли гідність. Встановивши таблицю, вони не тільки вшанували пам’ять загиблих, але продемонстрували приклад відваги та покори. Дали шанс майбутньому,” – говорить Адам Боднар. “Якщо у Піскоровіцах це стало можливим, то можливим є і в усій Польщі, але ми повинні зрозуміти, чому наразі нам це не вдається,” – додав.

Під час конференції обговорювали питання сучасного стану польсько-українських взаємин, проявів ненависті на національному грунті та зростання негативу в інтернеті, новелізацію закону про ІНП, справи трудових мігрантів та їх проблеми у сфері працевлаштування. “Доля польської економіки вже нерозривно пов’язана із працівниками з України,” – резюмував Боднар.

МОВА ТА ПРОЯВИ НЕНАВИСТІ

З найновіших досліджень виникає, що кількість поляків, які декларують негативне ставлення до українців перевищила кількість тих, хто висловлює до них симпатію. Посол України у Польщі Андрій Дещиця зазначає, що в Україні, натомість, до поляків ставляться з симпатією.

Зі звіту, який приготували Об’єднання українців у Польщі, виникає, що кількість злочинів на ґрунті упереджень щодо української меншини та українців зростає. На думку голови ОУП Петра Тими, мова ненависті щодо перестає бути маргінальною і стає мейнстрімом. Він пригадав прецедентний напад у 2016 році на традиційну українську процесію, коли було знищено хоругви та вчинено фізичне насильство щодо учасників ходи.

“Зростає хвиля ворожості щодо присутності українських символів у публічному просторі,” – зазначив Тима. Нагадав про нищення у Польщі українських місць пам’яті чи поховань, як наприклад в Грушовицях чи Верхраті. На його думку, у країні панує атмосфера, де дозволено такі інциденти. Зазначив, що досі не знайдено злочинців, попри те, що в мережі, в основному на російських сторінках, є відеозаписи цих інцидентів, де видно виконавців. Що так само є доказом провокації.

Тима зізнався, що частина місць пам’яті постала з порушенням процедур, але підкреслив, що легальність таких пам’ятників однаково не вберігає їх від нищення.

На думку Тими, в польському парламенті сьогодні присутні угрупування, які будують свою підтримку на фундаменті ненависті до українці. Ключовими словами їх риторики є “бандеризм, націоналізм”.

Боднар погодився з Тимою, що в Польщі немає політичної реакції і морального голосу спротиву проти ненависті на національному ґрунті. Зізнався, що існує проблема із вшануванням пам’ятників, зокрема, збудованих нелегально. “Без дипломатичного діалогу такі сценарії будуть повторюватись,” – додав. Зазначив водночас, що польська поліція реагує, коли йдеться про фізичні напади. Замало однак реакцій на прояви хейту в інтернеті.

Частиною звіту ОУП був аналіз понад мільйона дописів в інтернеті на тему українців. Близько 35 відсотків дописів мали негативну конотацію, особливо якщо йдеться про історію 40-х рр ХХ ст. “Це втрачена територія. Емоції настільки сильні і дуже полярні,” – оцінює др. Марек Трошинські, директор Обсерваторії Цифрової цивілізації Collegium Civitas. Він додав, що соціальні медіа не є позицією польського суспільства і зазначив, що частина цих дописів однозначно написана на замовлення тих самих осіб.

На думку Трошинського, найбільшого порозуміння досягнено в економічній сфері, оскільки польська економіка стає структурно залежною від мігрантів. “Люди бачать, що українці в Польщі працюють так, як поляки на Заході” – зазначив.

Про величезну кількість закликів в інтернеті до вбивств чи до насилля безпосередньо щодо українців говорила Йоаннна Грабарчик, координаторка проекту  HejtStop. „Цього джина випустили ми самі, дозволяючи, аби хвиля ненависті переливалась з права наліво”, – зазначила. Водночас звернула увагу, що ті самі антиукраїнські, антисемітські чи антибіженські повідомлення з’являються і в інших державах. “Вони можуть надходити зі сходу,” – підкреслила

ДИСКУСІЯ ПРО ІСТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ

Найнебезпечнішою частиною новелізації закону про ІНП — цивільна відповідальність за порушення доброго імені Польщі, оцінює проф. Іренеуш Камінські з Інституту юридичних наук Польської Академії Наук. Згідно з ними, добре ім’я Польщі будуть оберігати суспільні організації і лише потім згадується про те, що цим питанням може займатись теж ІНП. “Відбувається передача повноважень для людей. Відтак, це відкриває поле для діяльності різного роду “шаленці”,” – говорить Камінські. Визнав, що це завдання для РГП.

Публіцист Константи Герберт під час свого виступу розважав, чому зараз відбувається “історична війна” з українцями, євреями, а не, наприклад, Росією. Він зазначає, що за допомогою новелізацї закону про ІНП урядовці намагаються визначити, хто є поляком, а хто ні, натомість забувають, що польськість випрацьовавуалась також і українцями і євреями. 

Спільна польско-українська пам’ять існує щодо фактів, натомість основна різниця полягає у їх інтерпретації, говорить професор Гжегож Януш з УМКС. На його думку, політика не сприяє творенню спільної пам’яті, особливо в період повернення до ідеї “національної держави”. Не сприяє цьому і закон про ІНП, який називає лише “українських націоналістів” серед конкретних груп які чинили злочини.

ПРОБЛЕМИ УКРАЇНСЬКИХ РОБІТНИКІВ У ПОЛЬЩІ

Невідомо скільки в загальному перебуває мігрантів з України  у Польщі. Цього не можна порахувати, говорить Томаш Цитриновіч, директор офісу очільника Уряду до справ іноземців. Достеменно відомо, що до 27 березня цього року було видано громадянам України 152 тисячі дозволів на перебування (ще у 2014 році їх було 26 тисяч). На думку Цитриновіча, це єдині достовірні дані, тоді коли загальна кількість виданих віз (1,6 млн.) ні про що не свідчить, оскільки це можуть бути візи, які видані тим самим людям і які не обов’язково приїжджають на постійне проживання.

До Польщі приїжджають в основному чоловіки. Громадян України, які працюють, зареєстровано 300 тисяч, хоча працювати може значно більше. Цитриновіч зазначив, що громадянам України не вигідно бути “нелегальними”, адже в такому випадку вони після повернення тимчасово втрачають право в’їзду.

Мігранти найбільш піддатливі до дискримінації під час працевлаштування ніж поляки. Бо вони більш залежні від роботодавців ніж інші категорії, адже в разі конфлікту, не матимуть підтримки, зазначає Катажина Слубік з Товариства юридичної допомоги, яке надає консультації таким робітникам. Роботодавці сприяють у виготовленні для робітників дозволів на роботу чи на продовження перебування у Польщі,  а отже до зловживань доходить якраз перед закінченням цього періоду. І саме тому роботодавці можуть собі дозволяти трактувати іноземців гірше, аніж інших працівників.

Багато українських працівників, на жаль, не усвідомлюють своїх прав та обов’язків, підкреслила Мирослава Керик з Фонду “Наш вибір”. Українські трудові мігранти воліють довіряти посередникам,  аніж звертатимуться до громадських організацій чи Державну інспекцію праці, де могли би отримати безплатну пораду.

У 2017 році 1600 іноземців, в основному громадян України, подали письмові скарги до Державної інспекції праці. Було створено спеціальну інфорлінію українською та російською мовами, яка є чинною три дні на тиждень. Щоденно телефонують туди близько 30 іноземців.

Читати також: Де шукати допомогу у випадку порушення трудових прав

На думку Інспекції щодругий роботодавець не дотримується прав працівників: як поляків, так і  іноземців.

Варто зазначити, що українські мігранти у Польщі це не лише робітники. Це також 50 тисяч студентів.

Українська спільнота в Польщі є такою великою, що в ній також є різні меншини. Наприклад, при організації ЛГБТ Ламбда Варшава вже діє українська група.

rpo.gov.pl

Share.