Олег Криштопа про “тітушок” – Наш вибір — інформаційний портал для українців у Польщі

Олег Криштопа про “тітушок”

10 Лютого 2014
Олег Криштопа про “тітушок”

Сучасна українська реальність дуже часто нагадує кафкіанську: процеси, замки і перевтілення. І чим глибше ти занурюєшся у цю реальність, тим все сильніше, наче головний герой роману “Процес” Йозеф К., пізнаєш усю її непривабливість і безнадійність. Для того ж щоб вийти з зачарованого кола варто цю реальність досліджувати і про неї говорити, як в цілому, так і про кожен її елемент.

Термін “тітушки” хоч і з’явився в українському лексиконі зовсім нещодавно та нині тільки лінивий не використовує його. До вашої уваги бачення сучасних реалій і власне “тітушок” у тексті українського письменника і журналіста Олега Криштопи, який безпосередньо постраждав від сучасної реальності: його автомобіль був знищений пд час “війни” тітушок з автомайданівцями.

 1. “ТІТУШКИ”

Важко пояснити іноземцям багато що з українського побуту. Знайома якось розповіла історію про гостя-француза, що дивувався майже з усього і вимагав тлумачень. Це бувало непросто або й неможливо, отож знайома вигадала на такі випадки універсальну фразу: “Це наша традиція”. Після третьої відповіді француз спохмурнів і сказав: “Але послухайте — ваші традиції дуже схожі на корупцію”…

Уже кілька днів я думаю про те, як пояснити іноземцям, хто такі “тітушки”. А й справді: термін “молодики спортивної статури”, що часто використовується у вітчизняній пресі, не витримує жодної критики — не всі ж спортсмени “тітушки”, і не всі “тітушки” – спортсмени. Ну і не розказувати ж європейцям та американцям довгу історію про хлопця з містечка Біла Церква Вадіка Тітушко, який прославився побиттям журналістів на мітингу у травні 2013го. Власне, “тітушки” були й раніше, до виникнення неологізму. Я добре пам’ятаю Мукачево 2004го року (Вадік Тітушко ходив до школи в третій клас), коли окружну виборчу комісію оточив великий гурт голомозих хлопців у спортивних костюмах, щоб впливати на результат виборів президента. Їх боялися місцеві журналісти, але з ними спокійно ручкався полковник міліції. Нас тоді дуже хотіли побити — люди в погонах разом з хлопцями в костюмах Адідас. Не вийшло.

І от, тепер знову. Сотні, тисячі суворих хлопців у спортивному вбранні виходять на вулиці різних міст. Як правило вночі — їх час, як і у фільмах жахів, “від заходу до світанку”. Тривожною була ніч на 21 січня — хоча зараз у Києві не буває спокійних ночей. Хто не був тоді на Майдані, тільки й встигав ловити в неті повідомлення про гурти оцих “тітушок”, що трощать автомобілі з українською символікою то в центрі, то на Подолі. Міліція, звісно, навіть не реагувала на виклики. Як журналіст, я звик не публікувати неперевірену інформацію. Всі все знають, все розуміють про цей зв’язок криміналу і “правоохоронців”, а доказів наче нема. Але після відео з Дніпропетровська, де чітко видно, як саме міліція дає “тітушкам” команди розганяти мирну демонстрацію палками і травматичною зброєю, вже не зосталось жодних сумнівів. Так от, 21 січня ці самі “тітушки” орудували в Києві. За кілька кілометрів від мого дому, на Подолі, їх було кілька сотень. Я нервово йорзав перед комп’ютером в очікуванні на товариша — щоб разом їхати на Майдан. І тут, раптом, почалось. Звичайні кияни на своїх авто почали десятками, сотнями об’єднуватися для захисту. Хтось жартома назвав це “Сафарі на тітушок”. Їх оточували і ловили — наче рибу в сіті. Деякі втікали. Ми з товаришем бачили одну групу на Подолі — вони боязко визирали з дверей нелегального грального клубу. Зблизька мені вдалося роздивится їх аж на Майдані Незалежності — вони стояли у Штабі спротиву на сцені, наче погані актори і нерозбірливо просили пробачення. Я дивився на них і не вірив своїм очам. Грізні “тітушки”, якими преса лякала населення, виявились зовсім не страшними. Так, у них були якісь молотки чи інша зброя, їх натовп справді здавався страшним. Але поодинці кожен виглядав… як би це сказати точніше — ущербно. Половина — взагалі підлітки (перше враження — втікачі з сиротинців). Інші — низькі, кульгаві, з вадами на обличчі, дядьки. Якихось кілька годин я був вражений, не міг нічого зрозуміти. Аж поки не прийшло єдино можливе пояснення: всі вони — дрібні правопорушники. Звичайні клієнти української міліції, які упіймалися чи то на крадіжці, чи на хуліганстві, або взагалі затримані без причин. І от просто з камер їх вивели на вулиці. Нестрашних поодинці об’єднали у величезні групи. З наміром залякати. Проте чомусь ніхто не злякався…

Поки я думав про те, як пояснити європейцям про “тітушок”, вони все самі зрозуміли. Український неологізм “тітушки” відтепер став юридичним терміном ЄС. У резолюції Європарламенту щодо України згадано “тітушок” – хуліганів, які контролюються владою.

Олег КРИШТОПА

Джерело: https://www.facebook.com/oleh.kryshtopa
Фото “тітушок”: Олексій Сокун

Новини від “Нашого вибору” в Телеграмі
підписатись