«Turystyka zasiłkowa» – це вираз, який важко перекласти на нашу мову, ще не спаплюженому різними страхуваннями та забезпеченнями. Він – назвімо його «туризмом по соцстрахуванню» – голосно зазвучав у польських мас-медіа наприкінці року.
У грудні 2013-го прем’єр-міністр Великобританії Девід Кемерон звинуватив мігрантів із країн «нового ЄС», мовляв, ті, приїжджаючи працювати на Туманний Альбіон і маючи право на забезпечення для своїх дітей (які часто залишаються вдома), отримують гроші в рамках британського законодавства. «Відкриття нашого ринку праці в 2004 році було помилкою», – сказав Кемерон, а оскільки на такий стан речей дозволяє закон про вільне переміщення осіб всередині ЄС, то прем’єр Британії зажадав змін у Євросоюзі.
Помилка Кемерона полягала в тому, що наприкінці свого емоційного виступу він указав пальцем на громадян Польщі.
Польські політики й дипломати не змусили довго чекати з реакцією. Посол Польщі в Лондоні Вітольд Собкув озвучив просту контраргументацію голові британського уряду. «Якщо хтось платить податки у Великобританії, то його дітей не може субсидувати польський податник. Поляки, які працюють у Британії, сприяють економічному зростанню саме цієї країни», – наголошував дипломат. А польські політики не соромилися називати пропоновані зміни дискримінацією: якби нововведення прийнято, то поляк, що легально працює в Британії, позбавлявся би допомоги на дитину, у той час її би далі отримувала дружина англійця, що жила би з дітьми в Іспанії.
А вже в середині січня переважна більшість депутатів Європарламенту ухвалила резолюцію, де закликала держави-члени ЄС дотримуватися принципів вільного пересування людей. «Правила Договору на свободу пересування гарантується всім громадянам ЄС», – наголошується в документі.
Пікантністю цієї дискусія було те, що вона стосується максимум 25 тис. дітей польських іммігрантів, у той час як податки у Великобританії платять навіть кілька мільйонів громадян «нового ЄС».
Чому вчить ця історія українських мігрантів у Польщі? По-перше: антиімігрантські аргументи в сьогоднішній Європі – це чистої води популізм. Проте від нього ніхто, і ми теж, не застраховані. Не винятком є заяви Кемерона – суто популістські, вони йому більше нашкодили, ніж допомогли. Але нашкодили тільки тому, що була швидка реакція польських і європейських дипломатів. Нам такої реакції чекати нізвідки. Тому, по-друге, варто активніше взяти участь у дискусії щодо надання нам виборчого права на локальних виборах: органи місцевої влади вирішують питання не політичні, а пов’язані із нашою місцевістю, у бюджет якої ми теж переказуємо гроші. А тому – нас теж повинен «субсидувати польський платіжник податків», бо ним, зокрема, є ми.
Ігор ІСАЄВ
Фото: euroasianews.com
Підпис: Девід Кемерон