Учень-іноземець в польській системі освіти

0

Відповідно до польського Закону «Про систему освіти» навчання осіб, яким не виповнилося 18 років, є обов’язковим – це стосується як громадян Польщі, так і іноземців. У цей обов’язок входять: дошкільне навчання для шестилітніх дітей, які зобов’язані пройти річну підготовку (т.зв. zerówku) перед початком навчання в початковій школі; шкільне навчання, яке охоплює початкову школу і гімназію, а також подальше навчання в школах і інших акредитованих установах на понадгімназійному рівні аж до 18 року життя. Навчанням у понадгімназійних школах іноземці можуть користуватися на таких же умовах, як і громадяни Польщі – тобто безкоштовно, зокрема в тих випадках, коли підліток ще не має 18 років, або продовжує навчання, яке було розпочате перед настанням 18 років. Особи, які б хотіли почати навчання в понадгімназійній школі після 18 року життя, можуть це зробити тільки на платній основі. Оплата за навчання на понадгімназійному рівні регулюється §3 Розпорядження міністра освіти в справі прийому осіб, які не є громадянами Польщі, до громадських дитячих садків, шкіл, закладів навчання вчителів, а також стосовно організації додаткового навчання мови і культури країни походження: вона коливається від 1500 до 4500 євро. Існує також можливість повного або часткового звільнення від оплат.

Учні, які від самого початку вчилися в Польщі, проходять чергові етапи навчання на тих самих підставах, що й поляки. Натомість іноземці, які продовжують навчання в початковій школі (тобто, в II–IV класах), у гімназії або понадгімназійній школі, зобов’язані надати документ, який підтверджує закінчення або школи, або чергового класу школи закордоном, який би визнавався за відповідний до польського свідоцтва або про закінчення школи, або за атестат зрілості, або документ, виданий школою про закінчення класу чи етапу навчання, який іноземець скінчив за кордоном, а також документ про суму років навчання за кордоном.

Отримати останній документ не завжди можливо: тоді батьки або опікуни, подають письмову заяву, у якій стверджують, скільки саме років навчалася дитина. Якщо ж немає можливості надати вищеназвані документи, прийом до відповідного класу здійснюється на підставі кваліфікаційної розмови. Якщо така розмова не може відбутися польською мовою через незнання мови, то розмова повинна перекладатися на зрозумілу для дитини мову.

Варто зауважити, що для учнів (поляків і іноземців), які мають обов’язок навчання, але не знають мови (або ж знають її на низькому рівні), повинні влаштовуватися додаткові безкоштовні курси з польської мови у формі додаткових занять. Аналогічно повинні організовуватися «вирівнювальні» заняття з інших предметів.

Варто також пам’ятати, що дипломатична, консульська установа або культурно-просвітницьке товариство закордоном можуть організувати вивчення мови й культури країни походження іноземців, якщо до участі в таких курсах зголосяться хоча б сім учнів. На жаль, це розпорядження не уточнює, хто несе фінансові витрати за ці заняття, з чого можна зробити висновок, що за такі курси платять учасники, а установа, яка проводить такі заняття, лише створює можливості для проведення занять.

Насамкінець – кілька слів про правила прийняття до школи. Зокрема, до початкової школи й гімназії приймаються діти, які живуть в даній адміністративній одиниці. Діти з-поза адміністративної одиниці будуть прийматися тільки за наявності вільних місць. У гімназіях також існують свої правила прийому, прописані в статуті школи. Зокрема, це можуть бути оцінки з польської мови і трьох вибраних обов’язкових предметів, кількість отриманих за іспит за останній рік пунктів навчання в гімназії з гуманітарних і природничо-математичних предметів; інші досягнення, про які згадується в довідці про закінчення гімназії.

 

Івона ТРОХІМЧИК-САВЧУК

Share.