Українська революція розпочалась зі студентських протестів проти рішення уряду призупинити процес євроінтеграції. Тоді мало хто передбачав, наскільки трагічними й кривавими будуть ці протести, що згодом переростуть у справжню революцію. Уже під кінець лютого 2014 року менше говорилось про євроінтеграцію, а питанням номер один для країни стала проблема зміни влади та політичної системи. Тому довгоочікуване для багатьох підписання 21 березня Україною та Європейським Союзом політичної складової Угоди про асоціацію не набрало сильного розголосу й аналізу в українській пресі. Однак не варто забувати, що саме підписання Угоди якнайбільше може посприяти в зміні політичної системи та побудові справді демократичної й сильної України.
А тепер коротко про те, що саме підписала Україна в Брюселі. Як відомо, Угода становить цілісний документ, який складається з так званих двох частин: політичної складової та економічної. Повний текст Угоди містить близько тисячі сторінок. Саму Угоду ніхто не розділяв, однак розділили процедуру підписання: 21 березня український уряд підписав тільки її політичну складову. Підписання економічної складової вирішено перенести на червень, тобто на наступний місяць після президентських виборів в Україні. Для України дуже важливою є саме економічна частина документу, однак, підписуючи зараз політичну складову, Європейський Союз здійснив певну легітимізацію нового українського уряду на міжнародній арені. Враховуючи, що Україна перебуває на початковій стадії воєнного конфлікту з Росією, для офіційного Києва таке визнання є дуже важливим.
Одним із ключових моментів у підписанні Угоди була дискусія над питанням надання Україні перспективи членства в ЄС. Враховуючи важку українську реальність і політичну слабкість держави, включення такого пункту в Угоду було б дуже важливим для майбутнього країни. На жаль, від самого початку обговорення та погодження тексту документу цього пункту не було. Оскільки перегляд тексту документу був виключений, то в підписаній Угоді перспектива членства в ЄС для України відсутня. Проте не варто забувати, що існує можливість таке положення внести до окремого протоколу – для цього має бути чітка воля як української влади, так і згода всіх членів ЄС. Видається, що першочергову роль у можливій появі такого протоколу може відігравати здатність України ефективно проводити внутрішні реформи. Хоч положення про перспективу членства не матимуть жодної юридичної ваги, однак це однозначно зможе зміцнити становище України на міжнародній арені.
Однією зі складових політичної частини Угоди є принцип дотримання демократії, верховенства права та повага до прав людини і громадянина. Україна має провести ті реформи, які зможуть забезпечити відповідні принципи. А це означає, що мають відбутись системні суспільно-політичні реформи, зокрема, реформа місцевого самоврядування; повинні бути прийняті антикорупційні закони, а фінансова політика має стати прозорою. Також буде поглиблюватись діалог і співпраця між Україною та ЄС у сфері політики безпеки та в космічній сфері. У практичному використанні цей діалог може перерости в проведення спільних навчань і поліпшення військово-технічного забезпечення сторін. Саме в політичній частині Угоди йдеться про надання Україні формальних гарантій суверенітету, непорушності її кордонів та незалежності. У разі порушення цих принципів сторони зобов’язуються послідовно реагувати та намагатись зашкодити втіленню цих порушень.
Згідно з політичною частиною Угоди, Україна взяла на себе зобов’язання ратифікувати статут Міжнародного кримінального суду – Римський статут. Міжнародний кримінальний суд – це так званий Гаазький суд, який був створений в 2002 році. У цьому суді розглядають злочини пов’язані з обвинуваченням у геноциді, злочині проти людяності та воєнні злочини. Україна підписала Римський статут ще в 2000 році, але досі його не ратифікувала. Саме до цього суду нова українська влада зверталась, висуваючи обвинувачення за розстріли протестувальників (злочині проти людяності) на Майдані Вікторові Януковичу.
Хоч підписання економічної складової було відкладене, Україна домоглася відкриття європейського ринку в односторонньому порядку. Як заявив прем’єр-міністр Арсеній Яценюк, з 15 травня Україна зможе безмитно експортувати свої товари та послуги до Європи. Тож у близькій перспективі, враховуючи скорочення товарообігу з Росією, українській експорт до Європи може зрости.
Тепер варто чекати на другу частину підписання Угоди, оскільки саме вона запевнить основні євроінтеграційні прагнення України та пришвидшить чергові реформи. Однією з перспективних може бути реформа авіакосмічної галузі. Враховуючи те, що космічна галузь в Україні має дуже добрі традиції, але в період української незалежності, на жаль, була занедбана державою, українські вчені отримають можливість долучитись до європейського дослідницького простору. В перспективі це може стати добрим шансом для України – відбудувати свою космічну галузь та долучитись до країн-лідерів космічно-авіаційної сфери. Окрім цього, має відбутись створення повноцінної зони вільної торгівлі, а це своєю дорогою відкриє для українських товарів європейські ринки. Зміни також торкнуться і сільського господарства, підприємництва, металургійного комплексу. Економічна складова також вміщає в собі принцип захисту інтелектуальної власності та умови оподаткування.
Реформи, які мають пройти в Україні, з підписанням Угоди будуть підтримуватись Європейським Союзом на рівні експертської та матеріальної допомоги. Тому не зовсім справедливим є твердження, що ЄС лишень ставить вимоги перед Україною. ЄС не тільки спонукає Україну вибрати для себе демократичний шлях розвитку, але й усіляко готовий підтримати її на цьому шляху.