Українська Варшава

0

Якщо говорити про українське життя у столиці Польщі, то кількість граф до заповнення не буде малою. Історичні місця, релігійні та громадські центри, дипломатичні установи, освіта, мас-медіа та події – від культурних до політичних і наукових.

Лише для прикладу: упродовж одного лише лютого у Варшаві можна було потанцювати на українській Маланці та взяти участь у концерті київського гурту «ТаРута». Після того, у рамках презентації книжки «Між Майданом і Смоленськом» польського євродепутата Павела Коваля, учасникам запропоновано «розмови про Схід» з участю, зокрема, колишнього президента Польщі Александера Квасневського та українського політика Бориса Тарасюка. Дискусія було спробою відповісти на запитання про вплив Помаранчевої революції на польську політику, а також на те, чи сьогодні сусіди – литовці, білоруси та українці – «можуть розраховувати на Польщу». День пізніше всі, хто затужив за живими звуками української музики, отримали можливість почути їх від «Горпини» – одного з найпопулярніших фольк-рок-гуртів, заснованого представниками української громади Польщі. У цьому місці варто згадати також березневий Польсько-український біржовий форум – щоб продемонструвати розмаїття українського та «навколоукраїнського» життя Варшави.

Більш-менш подібний графік можна укласти для кожного «столичного» місяця. У Варшаві дитину можна послати до міжшкільного пункту навчання української мови або самому стати студентом україністики Варшавського університету, помолитись у православних та греко-католицькому храмах, присісти на лавочці біля пам’ятника Тарасові Шевченку (зокрема, після візиту в розташованому неподалік посольстві України), віддати шану воїнам УНР, похованим на цвинтарі в районі Воля (там теж стоїть пам’ятник жертвам Голодомору) тощо. У рамках авто-реклами не пошкодить також згадати, що саме у Варшаві діє фонд «Наш вибір», а крім цього тут свій осідок має управа Об’єднання українців у Польщі, редакція «Нашого слова», видавництво «Тирса» і врешті звідси транслюються українські передачі Польського радіо та загальнопольська телепередача українською мовою «Теленовини».

Мабуть, простіше було б зосередитись на тому, чого в українському житті Варшави бракує. Імовірно, цей список теж чималенький, але в очі напевно впадає відсутність постійного заходу на кшталт вроцлавського «VIVA UKRAINA», ґданського Молодіжного ярмарку чи Днів української культури, які щороку відбуваються у Щецині. Може, це стане викликом для мігрантської та етнічної українських громад, які, хоч абсолютно не на «порожньому полі», але все ж постійно прокладають у польській столиці «взаємні мости».

Те, що варто зробити спільними силами, – показує минуле. У довоєнний час у Варшаві існував, зокрема, національний хор ім. М. Лисенка та мистецька група «Спокій», до складу якої входили архітектори, графіки, малярі тощо. Зі столицею був також пов’язаний український театр «Промінь» та літературна група «Танк», яку творили, зокрема, Олена Теліга, Євген Маланюк чи Юрій Липа. У 1930 р. у Варшаві створено Український науковий інститут, який займався питаннями економіки, правом, теологією, організовував семінари української мови, досліджував польсько-українські відносини тощо. Усе це – за участі таких визначних професорів, як-от Олександр Лотоцький, Богдан Лепкий чи Роман Смаль-Стоцький. Тоді ж у Варшаві створено українську дитячу школу, а пізніше відкрилась народна коедукаційна школа ім. Л. Українки. У місті діяли численні видавництва, виходили періодики та з’являлася щоденна преса.
Як бачимо, частина цієї традиції збереглася до сьогодні, проте «українська Варшава» – це надалі відкрита книга.

Григорій СПОДАРИК

Share.