Хоча портал www.gastronauci.pl на слова «kuchnia ukrainska» висвітлює аж 86 позицій (для порівняння, німецька – 64, російська – 113), до цього списку входять не лише українські ресторани.
Краків
«Smak Ukraiński». Його можна вважати найстаршим українським рестораном у посткомуністичній Польщі і найвідомішим. Заступник менеджера Лідія Ґиба наголошує – на відміну від інших подібних приватних закладів, «Smak Ukraiński» діє при Фонді Св. Володимира, який з початку 90-х років функціонує як своєрідний місцевий центр української культури. Щоправда, борщ тут без м’яса (9 зл.), але є ще солянка і вареники (12 зл.). А гостей з України чи Росії найбільше під час зимових або травневих свят.
Інша атмосфера панує в «Ukrainian Pub». Його власник, 26-річний В’ячеслав, закінчив Варшавську вищу торговельну школу. Рік тому йому вдалося відкрити у центрі Кракова власний бізнес. Оплативши аренду він отримав від міста приміщення у довічне користування (99 років). В’ячеслав здебільшого розраховує на туристів та студентів і пропонує їм борщ та вареники.
Краківський ресторан «Zdybanka» – це вже 2013 рік «народження». Його співвласник, сумчанин Олексій, який вперше приїхав до Польщі 2 роки тому, переніс український досвід на польський ґрунт. Адже у Сумах заклад з такою ж назвою існує вже 7 років. У Польщі – переконує ресторатор, – не складно почати власну комерційну діяльність, поляки прихильно поставилися до його намірів заснувати фірму для відкриття ресторану. Єдине, що у Кракові не вдалося знайти такий об’єкт для кухні, де можна було б розмістити справжню піч, адже страви готуються на очах у відвідувачів. Але вдалося придбати устаткування іспанського виробника у формі гриля. І тепер відкрита кухня зосереджена навколо нього.
Вроцлав, Щецин, Познань
У Познані 2010 року діяла «Czerwona Kalina», у якій навіть встиг пообідати запрошений на фестиваль «Українська весна» екс-президент Леонід Кравчук, але власники не змогли успішно управляти рестораторським бізнесом – і «Калини» вже нема.
Але познанці мають тиху надію на Щецін. Саме там, окрім ресторану «Kuchnia ukraińsko-rosyjska», діє також «Ukraineczka».
Її власниця Ірина Ніколенко саме думає про відкриття ще одного об’єкту, можливо, у Познані (або у Вроцлаві). Вона взагалі переконана, що її заклад – найбільш український в усій Польщі: сало, помідори, горілка, пиво – з України, кухарі, офіціанти і страви – теж українські. «У нас навіть пахне українською природою», – наголошує Ірина. Спершу вона набула досвіду у ресторані на Балтійському морі, а згодом взяла курс на Щецин: пройшла всі необхідні інстанції (санепід, отримання концесії, дозволи…), використала меблі з попереднього ресторану, знайомий художник «українізував» приміщення – і так відкрила ресторан «Ukraineczka» на 60 місць.
Співвласниця вроцлавського ресторану «Kozacka Chatka» Ірина Єзьор каже, що відкриття українського ресторану у Польщі не відрізняється від відкриття будь-якого іншого, єдина проблема – це роздобути рушники, глечики та іншу «атрибутику». Сама Ірина рестораторського досвіду раніше на мала, але її подруга Олена (обидві із Запоріжжя) вже куховарила. Спершу дівчата переконалися – у Вроцлаві українських ресторанів немає. Єдине, чого, може, побоювалися – так це якихось історичних стереотипів.
«Ми пішли на ризик і не шкодуємо, від людей чуємо багато позитивних відгуків. Це був правильний вибір», – каже І. Єзьор.
Перший пункт було відкрито у січні минулого року, а через рік – другий. Ціни у вроцлавських «Козацьких хатках» не кусаються, щоб добре поїсти, потрібно 10–15 злотих.
Ірина Єзьор вважає, що українська кухня має перспективи на польському ринку: «адже всі знають італійську, іспанську чи грецьку кухню, кожний був у китайському ресторані, а така регіональна кухня, як українська чи угорська, – у них все ще попереду і перед нами хороші перспективи».
Білосток, Замость, Люблін, Бартошиці, Борне-Сулінове…
Колись у Варшаві діяв ресторан «Odessa», але згодом, як це часто буває у цьому бізнесі, закрився. Та й відлуння обізвалося у воєводському центрі Білосток. Власник білостоцького ресторану «Port Odessa» Лукаш Храбич каже, що заклад харчування існує вже рік, головна кухарка походить з України, ціна на обід починається від 15 злотих – а українські страви тут у пошані. Лукаш хвалиться справжнім українським борщем з пампушками, солянкою, варениками, млинцями з м’ясом і з кав’яром, сирничками по-українськи… Атмосфера тут – як в одеському порту: морські елементи, пляжний пейзаж, міжнародна атмосфера і завжди свіжа риба.
В історичному містечку Замостя ще донедавна діяв український бар з кириличною назвою «Слава». Але молодого польського власника звинуватили у прославлянні українського націоналізму – і сьогодні цей заклад харчування вже зник з мапи.
У Любліні діє ресторан «Pyzata Chata»: звучить майже як популярна українська мережа «Пузата хата», але як сказали в Любліні – це просто збіг. У цьому місті є також «Hotel Lwów», а за 15 км від Любліна, у Богуцiні на трасі Люблін-Варшава – «Lwowski Dwór». Власник цих двох об’єктів – той самий, він має українське коріння. Тут подають і старопольські, і українські страви. Ціни обідів починаються від 18 злотих.
Під польсько-російським кордоном, у повітовому містечку Бартошиці, поруч із греко-католицькою церквою Святого Миколая розташований ресторан «U Św. Mikołaja». Він діє в межах праці благодійної католицької організації «Caritas», збирає напрацьовані у ресторані гроші і переказує для бідних чи на організацію літніх молодіжних релігійних зустрічей у горах.
Керує рестораном україномовна полька Люцина Кравецька. Бартошицький ресторан існує вже 7 років – і він, мабуть, єдиний у Польщі ресторан української кухні, де відвідувачам не пропонуються алкогольні напої. У ньому можна замовити різноманітні, часто релігійного характеру, урочистості на п’ятдесят чи навіть сто осіб.
У колишньому центрі розташування радянських військ у Польщі – містечку Борне-Суліновому – діє «Restauracja Caffe Sasza». Колишній фотограф Будинку офіцерів Олександр Півень з Донбасу повернувся вже до вільної Польщі й організував у тепер цивільному містечку, де нині проживає чотири з половиною тисяч жителів, ресторан і крамницю. Поки у місцевості не було супермаркету, за покупками ходили до Саші. Тепер інакше – туристів поменшало, а у зменшеній крамничці здебільшого продаються товари з України й Росії. Олександр каже, що у його ресторані, якому виповнилося 8 років, куховарить український спеціаліст, напої переважно з України, а клієнти – це здебільшого туристи, яким пропонуються такі ж страви, які були у рідному місті Саші – Харцизьку.
Серед закладів харчування з українською кухнею можна було б ще назвати ресторан «Winnica» у місті Кєльце, корчму «Stary Lwów» у місцевості Корчина чи заклад «Restauracja Dumka» в Томашеві-Мазовецькому.
Окрему статтю треба було б присвятити оригінальному відпочинковому комплексові «Sioło Budy», що неподалік Гайнівки, за 12 кілометрів від білоруського кордону. Автор концепції створення скансену – будівельник Серґіуш Нічипорук, а головна кухарка – дружина Марія. Син Марек, технолог з деревообробки, уже шість років проживає в Сумах, об’їздив усю Україну і привіз у рідне село Буди український кулінарний досвід, зокрема козацький пір (з Путивля) та окрошку.
Варшава
Тут і в околицях багато україноподібних ресторанів – «Babooshka», «Kamanda Lwowska», «Kresowa Hawira», «Kołomyja» (згоріла кілька років тому), «Prima Vera» (колись пропонувала українську кухню), відкрита нещодавно «Klukovka», «Siedem Grzechów» (нині не існує). А на місці ресторану «Mariczka» тепер функціонує італійський заклад.
Але в столиці відкрили ресторан «Ukraińskie Smaki». Раніше протягом кількох років його власники займалися катерінгом і обслуговували, зокрема, посольства різних країн.
Отже, українські ресторани у Польщі, – це поки що справа не стільки прибуткова, скільки місіонерська. Їхні власники – не просто підприємці, вони також палкі ентузіасти тієї кулінарної культури, яку винесли з дому. Більшість таких рестораторів походить зі змішаних родин, вони прибули до Польщі протягом останніх 10–15 років.
Андрій ХОМЕНКО