Українські вчителі в Польщі: Руслана Крамар та Влад Лихота

0

Продовжуючи тему українців-представників різних професій, які нині працюють у Польщі, «Наш вибір» радий представити інтерв’ю з двома цікавими особистостями – Русланою Крамар та Владом Лихотою, учителями іноземних мов у Варшаві. Вони розповідають про власний пошук праці та інші корисні речі, із цим пов’язані.

«НВ»: Як розпочалася ваша історія у Варшаві? Що стало вирішальним у тому, що ви сюди приїхали?
Руслана КРАМАР: У кожного свої причини того, чому він зривається з насидженого місця і їде закордон. Я з дітьми приїхала до чоловіка, який уже працював у Варшаві, мав контракт на кілька наступних років. На сімейній нараді ми спільно вирішили тимчасово переїхати до польської столиці, щоб сім’я не була роз’єднана кордоном.
Влад ЛИХОТА: Вперше приїхав до Польщі в 1999 р. з економічних причин. В Україні закінчив Державний педагогічний інститут ім. Надії Крупської в Херсоні, факультет іноземних мов.

Отже, розпочався пошук роботи. Чи довго він тривав?
Р.К.: У мене педагогічна освіта, я вчитель української, англійської та російської мов, тож роботу шукала недовго.
В.Л.: Роботу знайшов доволі швидко. Моя спеціалізація – англійська та німецька мови, які на той час (та й тепер) користуються попитом у працедавців.

Якщо так швидко знайшли, розкажіть як шукали? З якими складнощами стикнулися при пошуку? Чи довелося здобувати додаткову освіту тут у Польщі або нострифікувати вже здобутий в Україні диплом?
В.Л.: Спершу почав шукати з оголошень – наприклад, «Gazeta Praca». Тоді інтернет-портали зразка pracuj.pl не були ще поширені. Мені пощастило познайомитися з особою, яка працювала вчителем іноземних мов. Саме вона сказала про затребуваність вчителів, а також про необхідність нострифікації диплому. Додаткової освіти у Польщі здобувати не мусив, оскільки отриманих в Україні кваліфікацій цілком вистачало. Процедура нострифікації була дуже швидкою – тривала два тижні.
Р.К.: Я вчитель, тому оголошення про роботу передусім переглядала на веб-сайті воєводського управління освіти. Школи, які шукають учителів, зобов’язані вміщувати на цьому сайті інформацію про вакантні посади. Саме там я натрапила на кілька оголошень, які мене зацікавили. Щодо труднощів, то 8 років тому, коли я приїхала до Польщі, для працевлаштування потрібно було отримати згоду воєводського управління праці. Ця процедура була складна, бюрократизована, не всі школи хотіли нею займатися. Тепер процедури змінилися, такий дозвіл вже не потрібен. Загалом мені не довелося здобувати у Польщі додаткову освіту, достатньо було тих кваліфікацій, які я отримала, навчаючись в Україні. Також варто зазначити, що перед тим, як я розпочала пошуки роботи, мусила подбала про те, щоб отримати підтвердження своїх кваліфікацій у Польщі. Спеціальна установа, т.зв. Бюро визнання освіти, підтвердило відповідність мого українського диплома вчителя дипломові польського магістра філології.

Якою була ваша перша робота тут? Чи щось змінилося за цей час?
Р.К.: Моя перша праця в Польщі – учителювання в технікумі у підваршавському містечку Зєльонка, де я навчала англійської мови, зокрема, викладала спецкурс «англійська для інформатиків». Як виявилося, у цій школі крім мене працювали ще дві вчительки родом з України. Ми навіть організували шкільний День України. У технікумі я попрацювала рік, після чого вирішила пошукати роботу безпосередньо у Варшаві. Я надалі працюю вчителькою англійської мови – в одному з варшавських технікумів, де навчаю майбутніх програмістів. Крім цього, я вже кілька років викладаю іноземні мови у Варшавському університеті. Обидві ці роботи приносять мені професійне задоволення, хоча поєднувати їх буває нелегко.
В.Л.: Я й досі працюю викладачем мови. Також почав свою власну підприємницьку діяльність – організував мовну школу й кадрове агентство, куди намагаюся запрошувати носіїв різних мов. Ця школа проводить курси й навчання на замовлення для фірм та організацій. За час мого перебування тут я теж був членом організації «Toastmasters», яка навчає людей навиків говорити публічно різними мовами. Я здобув досвід в англомовному клубі. Тепер організовую такий клуб китайською. Є ще й чимало хобі, якими люблю займатися у вільний від роботи час – влаштовую творчі вечори «Літмузин» для російськомовних мігрантів. Тепер у планах – організація лялькового театру.

Озираючись назад і користуючись власним досвідом – яку пораду дали б ви людям з подібною освітою, що намагаються працевлаштуватися в Польщі?
Р.К.: Передусім пройти процес визнання свого диплома про вищу освіту в Польщі, а пошуком роботи зайнятися заздалегідь. Найкраще це робити навесні, коли школи починають шукати вчителів, що працюватимуть у новому навчальному році. Якщо у вас є якась українська вчительська категорія, дізнайтеся, якій польській категорії вона відповідає й подбайте про її визнання в Польщі.
В.Л.: Уже віддавна я хочу видати книжку про те, як шукати роботу в Польщі; організовував безкоштовний тренінг для мігрантів, присвячених цій темі. Запрошую на наступні тренінги. Дуже раджу користуватися відповідними порталами для пошуку роботи – створити там свій профіль і підписатися на отримання оновлень про нові робочі вакансії, які приходять безпосередню на електронну пошту. Варто поширювати своє коло знайомих у Польщі – ходити на спеціалізовані курси та тренінги, приєднуватися до професійних клубів та товариств. На жаль, здебільшого поширена думка, що якщо ти з України, то маєш перш за все шанси на низькооплачувану роботу. Це не так. Особливо якщо люди мають диплом про вищу освіту – слід його нострифікувати й шукати роботу за фахом. Важливе також знання мов і вміння швидко вчитися.

Підписи під фото:
Руслана Крамар. Фото власне
Володимир Лихота. Фото власне

Ірина ПОЛЕЦЬ

Share.