Описуючи «українську мапу Польщі», після Ґданська залишаємося на півночі держави, але повертаємо на захід. Перед польсько-німецьким кордоном потрапляємо у Щецин – це мета нашої сьогоднішньої екскурсії. Українці місцевий національний ландшафт «поповнили» унаслідок депортації 1947 року.
Подібна вигнанська доля раніше спіткала місцевих німців, з тим винятком, що їх із Щецина виселили. Комуністична Польща, будуючи «найщасливішу з систем», не знала таких тонкощів, як співчуття до людського горя.
Зараз українську громаду Щецина можна поділити на дві частини: перша – це майже тисяча етнічних українців, а друга – студенти та працівники з України, які все частіше обирають це місто. Більшість щецинських українців – греко-католики. Церква, яку вони відвідують, розташована на вул. Міцкевича, 43. У місті є й православна парафія св. Миколая Чудотворця, вона знаходиться в центрі міста. До вулиці Міцкевича слід повернутись: вона є основною адресою українського життя в Щецині. Тут у будинку №45 розташувалися місцевий відділ Об’єднання українців у Польщі (ОУП) та Почесне консульство України. Що цікаво: офіційне представництво України в місті очолює українець, багатолітній діяч місцевої громади Генрик Колодій.
Щецинський відділ ОУП створив Осередок української культури, який займає чільне місце в культурному та громадському житті міста. В ньому діють пункт навчання української мови, дитячі й молодіжні художні колективи (зокрема, танцювальний ансамбль «Метелиця»), студентський театр, українська бібліотека тощо. Під час канікул осередок влаштовує дитячі й молодіжні літні табори. Від 1997 р. місцевий відділ ОУП разом із щецинським Замком поморських князів щороку організовує Дні української культури (відбуваються в травні). Від 2008 р. в осередку діє Відкритий університет «На межі культур», у рамках якого проводяться зустрічі з відомими істориками й культурознавцями, видатними представниками гуманітарних наук. Польські поети з Вільнюса, розмова з Миколою Рябчуком, творчість Олега Ольжича, польське міжвоєнне кіно – це лише деякі приклади ініціатив в рамках Відкритого університету. Українською тематикою його діяльність не обмежується.
У січні 2009 року в Щецині створено Раду національних меншин, до складу якої, крім українців, входять місцеві литовці, німці, греки та євреї. З огляду на історичні обставини, українців та їхніх організованих структур не бракує у всьому Західнопоморському воєводстві: гуртки згадуваного ОУП знаходяться в Інську, Старґарді-Щецинському, Тшеб’ятуві, Ґоленюві та інших. Сам Щецин чотири роки тому здобув черговий захід, ініціаторами якого були українці: ідеться про фестиваль «Зустріч культур» (проходить наприкінці літніх канікул), основним завданням якого є популяризація ідеї толерантності та мультикультуралізму. Щотижня в ефірі Польського радіо Щецин з’являється передача «Посиденьки», яка виходить польською та українською мовами. Тут можна почути важливу для українців Помор’я інформацію, а також вісті з України. Що цікаво: у підготовці радіожурналу беруть участь, зокрема, молоді українці – студенти вищих навчальних закладів міста. Якщо в місцевому «українському меню» комусь чогось іще забракло, то він повинен відшукати ресторан «Ukraineczka» («Україночка») і перевірити: чи борщ, сало і пиво дійсно, як запевняють власники, дозволяють відчути атмосферу степів?
Григорій СПОДАРИК