Утрата Криму – ціна за народження нової України? – Наш вибір — інформаційний портал для українців у Польщі

Утрата Криму – ціна за народження нової України?

16 Квітня 2014
Утрата Криму – ціна за народження нової України?

Крим став російським. Україна і світ можуть не визнавати ані самопроголошеної кримської влади, ані результатів незаконного референдуму, ані зухвалого приєднання півострова до Росії – але Крим уже перебуває у складі Російської Федерації. Закривати очі на цей «доконаний факт» – це самообман та самокатування.

Найбільш болюче питання – як Україна може допомогти кримським татарам, українцям та мешканцям Криму інших національностей, які виступали проти приєднання півострову до Російської Федерації? Якщо влада в Києві не змогла вберегти їх від окупації, то прямим обов’язком українських очільників нині є захистити права мешканців Криму, які підтримували українську державність. Як допомогти кримчанам, які не погодяться прийняти російське громадянство, змушені жити на власній землі як резиденти чужої держави? Остаточна відповідь на це запитання сформується після завершення юридичного хаосу, який панує в Криму.

Верховна Рада України має в терміновому порядку прийняти Закон «Про окуповані території», який повинен врегулювати економічні та соціальні відносини на півострові й гарантувати кримчанам захист. Через міжнародні суди – адже годі уповати на справедливе російське судочинство, – слід домагатися вирішення складних питань, наприклад, права власності українських громадян на нерухомість, що розташована на окупованій території. Природнім союзником України в цьому питанні може стати Туреччина, яка є членом НАТО.

Слід постійно, за допомогою міжнародних правозахисних організацій, моніторувати дотримання «новою владою» у Криму прав і свобод місцевих мешканців, передусім національних меншин. Уже сьогодні варто думати над тим, як допомогти бажаючим переїхати з півострова в Україну та як забезпечити їх усім необхідним – житлом, працею, медичною опікою, навчанням тощо.

Як Україні жити після «Кримської війни» та як жити без Криму? Низка експертів наголошує, що без півострова Україні буде простіше, ніж півострову без України, а Києву нічого не залишається, як подумати й порахувати, що робити в новій реальності, оцінити баланс втрат і здобутків української держави.

Те, що Україна стала зовсім іншою після подій в Криму, ні в кого не викликає сумнівів. Це страшна ціна, яку Україна заплатила за своє відродження та справжнє становлення. Саме нині в Україні відбувається тектонічний зсув свідомості. Якщо навіть у Донецьку чи Харкові тисячі людей виходять на антиросійські акції протесту, а на проросійські маніфестації місцевих жителів навіть «пряником» важко заманити – це означає, що питання: «куди прямувати Україні?» зникло як роса на сонці. Ким після Криму стала Росія для України? «Другом», який вночі вліз до підпаленої ним самим хати сусіда та поцупив звідти цінні ікони. Що це за друг такий? Що це за сусід Росія? Може, Захід і не захистив України так, як нам би хотілося, але нашого добра також не крав. Тобто питання «бути чи не бути європейській інтеграції Києва» отримало однозначну відповідь – бути!

На додаток, після відходу Криму до Росії в Україні послабилися «п’ята колона» у вигляді завжди проросійсько налаштованих громадян та російських політичних лобістів. Тепер політичне гасло «дружба з Москвою» та «братня російська країна» звучить як знущання.

Зміни відбудуться також і на електоральній мапі України. Згадайте, у 2010 році «просхідний» Віктор Янукович переміг «прозахідну» Юлію Тимошенко із перевагою у менш ніж мільйон голосів. Після анексії Криму «просхідний» політик чи партія в Україні мусить мати на увазі, що отримає саме на мільйон голосів менше. А це лише укріпить Київ на шляху в бік Заходу.

Російська агресія також дала відповідь на питання, якою має бути нова Україна. Економічно та енергетично незалежною, впорядкованою, культурно різноманітною, але й політично однорідною, європейською, з сучасною армією. Адже неспрацювання Будапештського меморандуму довело, що, захищаючи свою територію, Україна може розраховувати лише на себе і своє військо. Сьогодні – відповідний момент для початку реформ.

Київ, може, і має використати той факт, що став жертвою агресора – аби зацікавити Захід спільним виробництвом із підприємствами українського військово-промислового комплексу. Це сприятиме збільшенню української обороноздатності. Що б там не казали про західний цинізм, але країни-гаранти територіальної цілісності України, які не впоралися із своїм завданням, матимуть відчуття провини перед Києвом. Це вже сьогодні помітно, коли західні установи одна за одною заявляють про надання Україні фінансової допомоги. На додаток, геополітичний злам, який розпочався після подій в Криму, може врешті-решт знищити сприйняття України як «буферної зони між Європою та Росією». Сильна країна з сильною армією, майбутній член ЄС, надійно стереже кордони з Росією – такими можуть бути аргументи Києва.

А процеси наближення України до ЄС після російської агресії в Криму значно пришвидшилися. Політична частина угоди про асоціацію підписана, економічна частина, яка передбачає створення зони вільної торгівлі, буде підписана після виборів президента. Брюссель тимчасово скасував мита на українські товари. Жорсткіший контроль Києва над кордоном з Росією може вже до кінця цього року принести безвізовий режим між Україною та Євросоюзом.

Отже, після «кримської війни» Україна вийде сильнішою, згуртованішою проти зовнішньої загрози, з новим досвідом, із розумінням, хто є другом, а хто ворогом. Нове становище змушує зробити остаточний вибір на користь європейського. А це принесе реальні перетворення. Країна просто мусить розпочати реформи, які є обов’язковою умовою євроінтеграції, – економічні, адміністративні, оборонні, соціальні. Дороги назад вже немає.

Андрій ШЕРЕМЕТ

Фото: ukranews.com

Новини від “Нашого вибору” в Телеграмі
підписатись