Відрядження з Польщі за кордон – Наш вибір — інформаційний портал для українців у Польщі

Відрядження з Польщі за кордон

16 Травня 2018
Відрядження з Польщі за кордон

Іноземець, який працює в Польщі, може опинитись у ситуації, коли працедавець захоче відрядити його на роботу за кордон. Таке може трапитись як у випадку підписаної стандартної умови про працю, так і у випадку умови про працю, укладеної з агенцією тимчасової праці. У деяких ситуаціях роботодавець працевлаштовує конкретну особу із наміром одразу вислати її працювати за кордон.

Загалом немає перешкод, аби особа, працевлаштована в Польщі, була тимчасово відряджена (delegowana) працювати в іншу країну. Варто, натомість, пам’ятати, що це пов’язано з низкою формальних обов’язків із боку роботодавця, який висилає на роботу, а також може мати певні юридичні наслідки для працівника.

Відрядження за кордон може мати різні наслідки, пов’язані з:

а) процесом легалізації перебування та роботи,

б) соціальним страхуванням,

с)  податками.

Легалізація перебування та робота

Передусім варто пам’ятати, що факт наявності права перебування й дозволу на роботу в Польщі не означає, що працевлаштований на території Польщі робітник може автоматично виконувати роботу в інших країнах, навіть якщо це інші країни Європейського Союзу або співдружні ЄС країни в межах Європейського економічного простору (ЄЕП). Легалізація працевлаштування робітників в основному регулюється країнами – членами ЄС індивідуально та не підлягає координації на рівні всього ЄС.

Тут варто звернути увагу, що гарантована ще римськими трактатами з 1957 року свобода пересування робітників, що мігрують в межах ЄС, стосується громадян країн членів ЄС. Законодавство ЄС довший період часу не регулювало пересування робітників, що походять з третіх країн. Це питання було однозначно інтерпретоване лише в межах вироку Європейського трибуналу справедливості (ЄТС) у 1994 році (справа  C–43/93 Ван дер Ельста), коли ЄТС ствердив, що окремі держави – члени ЄС не можуть накладати обов’язок отримання дозволу на роботу на працедавців, які зареєстровані в одній країні ЄС та висилають своїх працівників з третіх країн на територію іншої держави ЄС з метою тимчасового надання послуг. Умовою вищесказаного є обов’язкове легальне працевлаштування робітників з третіх країн на підставі локальної умови про працю та їх легальне перебування в країні, де знаходиться роботодавець.

І хоча цей вирок ЄТС щодо свободи надання послуг в межах ЄС було винесено понад 20 років тому, практика показує, що делегувати працівників з третіх країн у межах тимчасового надання послуг і тепер не вдається без проблем. Частина країн ЄС запровадила до свого міграційного законодавства спрощення щодо делегованих іноземців і скасувала обов’язок отримання дозволу на роботу. Однак у деяких країнах ЄС такий обов’язок надалі формально існує або вимоги та процедури, пов’язані зі спрощеннями, що базуються на справі Ван дер Ельста (Van der Elst), є настільки складними й довготривалими, що в практиці не знаходять застосування.

Прикладом країни, яка запровадила вищезазначені спрощення, є Німеччина. Робітники, які делегуються з іншої країни ЄС (в тому числі Польщі) з метою тимчасового надання послуг через їхнього роботодавця на території Німеччини, не мають обов’язку мати дозвіл на роботу в цій державі, однак повинні отримати так звану візу Van der Elst у відповідному німецькому консульстві в країні, де легально перебувають та працюють. Віза видається на період надання послуг. Обов’язковими є наявність умови про працю, укладеної з локальним працедавцем, і підпорядкування системі соціального й медичного страхування в даній країні ЄС, що повинно бути задокументовано наявністю свідоцтва А1 та підтвердження страхування здоров’я, наприклад у формі Європейської карти медичного страхування (ЄКМС).

У випадку делегування працівників на територію окремих держав ЄС роботодавець повинен детально перевірити, які є можливості виконання роботи легально на території конкретної країни та які обов’язки з цим пов’язані, наприклад, чи є можливість скористатися спрощеною процедурою, згідно з законодавством Ван дер Ельст.

Додатковим аспектом до перевірки є питання легального в’їзду та перебування на території інших країн ЄС і сфери Шенген ЄС. Тут  слід зауважити, що в’їзд і перебування на території інших країн Шенгену на підставі польської візи (національна віза типу Д) або карти тимчасового перебування, виданої у Польщі, є можливим лише максимально на 90 днів протягом 180-денного періоду.

Соціальне страхування

Особа, яку працевлаштував польський роботодавець, повинна підпорядковуватися системі страхування в Польщі. Однак у випадку відряджень за кордон, якщо робота буде виконуватися на території Європейського Союзу, роботодавець повинен отримати для робітника свідоцтво А1 (у відповідному відділі ZUS), що підтверджує підпорядкування польському страхуванню. Такі формуляри видаються у випадку виїзду на роботу за кордон та в ситуаціях, коли робітник працює частково в Польщі і частково за кордоном, наприклад як водій (за умови виконання визначених критеріїв). Якщо для даної особи не було надано сертифікату А1, тоді країна, де буде виконуватися робота, може вимагати заплатити там страхові внески, а в деяких випадках накласти на працівника штраф (штраф за відсутність А1 є актуальним, зокрема, у Франції).

Трапляються ситуації, коли ZUS відмовляє особі, яка виконує роботу у двох або більше країнах, видати А1 з огляду на те, що іноземець не має в Польщі місця проживання. У випадку відряджень ZUS не видасть засвідчення, якщо працівник перед цим не підпорядковувався раніше системі польського соціального страхування, а роботодавець одразу вислав його за кордон. У цьому випадку може дійти до необхідності страхуватись у країні іншій, ніж Польща.

Коли робітника делегують поза межі Європейського Союзу, в більшості випадків працівник автоматично залишається в польській системі соціального страхування, хоча якщо виїзд заплановано до країни, з якою Польща має підписану міжнародну умову щодо соціального страхування (наприклад, США), тоді, як правило, необхідно отримати відповідне свідоцтво.

Податок РІТ

Система податків функціонує відповідно до дещо інших умов, ніж соціальне страхування. На практиці податки слід платити за кордоном, якщо там виконується робота. Залежно від країни, за обов’язок відрахування податку відповідає або роботодавець (або організація, що приймає), або робітник. Зазвичай працівник, що підпорядковується системі оподаткування за кордоном, має обов’язок складати там щорічну податкову декларацію.

Часто виникають ситуації, у яких, незважаючи на факт виконання роботи за кордоном, не сплачуються податки. Це пов’язано з уникненням подвійного оподаткування, умову про яке Польща уклала з іншими державами. Зазвичай відсутність оподаткування за кордоном матиме місце, якщо робітник визнається польським податковим резидентом у наступних випадках:

  • якщо його перебування з метою виконання роботи в іншій країні не перевищує 183 дні (або в календарному році, або в будь-який 12-місячний період – в залежності від умови, що об’єднує Польщу з даною державою),
  • якщо робітник надалі працевлаштований та отримує заробітну плату від польського роботодавця, а сума його платні не переноситься на закордонного суб’єкта,
  • якщо польський роботодавець не має за кордоном податкової присутності, з якою була би пов’язана робота відрядженої особи.

Порушення якоїсь із вищеназваних умов як наслідок може вимагати оподаткування в країні, де відряджений працівник виконує роботу. При чому кожна країна має власний підхід до оцінки таких умов. Наприклад, Данія підходить до цього питання дуже суворо: часом навіть кількаденне перебування в країні з метою виконання роботи може спричинити сплату податків робітником у Данії.

Кінцеві зауваження

Варто також пам’ятати про те, що в Європейському Союзі панують актуальні правила, згідно з якими роботодавець, який висилає робітника за кордон, має обов’язок забезпечити йому певні мінімальні умови працевлаштування згідно з правом праці, що панує у країні, де виконуватиметься робота. Це стосується, зокрема, мінімальної заробітної платні, обмежень годин праці чи умов безпеки праці.

Якщо вас висилають за кордон, варто узгодити із роботодавцем умови такого відрядження – зокрема, чи роботодавець виконав усі обов’язки щодо легалізації перебування та роботи, соціального страхування й податку на дохід для фізичних осіб (РІТ).

Мая ЗАБАВСЬКА,
старший менеджерка фірми
«Делойт»
Марцін ГЖЕСЯК,
старший менеджер фірми
«Делойт»

Новини від “Нашого вибору” в Телеграмі
підписатись