22 червня о 18.00 в Українському домі у Варшаві відбудеться відкриття виставки фотографій Параски Плитки-Горицвіт.
Два роки тому у віддаленому карпатському селі у хаті художниці і філософа Параски Плитки-Горицвіт було знайдено коробку з негативами. Понад 4000 світлин, на яких чуйне око фотографа-аматора в буденний і невимушений спосіб зафіксувало історію кількох поколінь мешканців села Криворівня.
Ця виставка – це лише дещиця величезного архіву пам’яті. Спроба зазирнути в карпатський світ, постояти на присьбі гуцульської хати, наблизитися до впритул до людей, що існують поза звичним часом і простором. Це розповідь про минущість буття і дух місця, де літопис ведеться від Різдва до Великодня, де зміна режимів і влади важить менше, ніж пори року. Зовнішній світ докочується сюди ніби луною, завжди з запізненням, змінюючи лише одяг і спосіб пересування, але залишаючи недоторканим традицію.
Століттями всесвіт гуцула обертається довкола, дерева, що дає захисток і тепло, поля, що приносить поживу, і тварин, що вірно служать людині.
Світлини Параски Плитки-Горицвіт доозволяють зазирнути у цей мікрокосмос, що існує на помежівї правди і вигадки, де реальне так тісно переплелося з містичним, що марно намагатися їх розділити.
Параска Плитка-Горицвіт (1927-1998)
Гуцульська художниця, письменниця, народний філософ, етнограф, фотограф. Типова представниця народного наївного мистецтва, яку називають “Гомером Гуцульщини”.
Народилася в сім’ї коваля Штефана та вишивальниці Анни Плитких.
Параска закіничила лише 4 класи школи, але завдяки батькові знала мови. У 1943 році самотужки дісталася до Німеччини, щоби вступити до університету, та замість навчання, потрапила на службу в німецьку родину, де потерпала від принижень.
Повернувшись до Криворівні долучилася до національно-визвольного руху, стала зв’язковою УПА (псевдонім — Ластівка). Після арешту 10 років провела в таборах.
Після амністії оселилася у батьківській кузні в Криворівні. Спершу активно включилася у громадське життя , але згодом через драму в особистому житті, поступово усамітнилася для виконання даної ще в ув’язненні обітниці — славити Мир Божий на землі. З того часу вела аскетичний спосіб життя. Жила з того, що приносили односельці. Останні роки прожила в злиднях і немощі, майже втративши зір.
Долучитись до події на facebook