21–25 липня у селі Соколовсько Нижньосілезького воєводства пройшов 7-й Міжнародний фестиваль ефемерного мистецтва під назвою «Контексти», в якому взяло участь більше 40 художників з усього світу.
Ефемерне означає «швидкоплинне» – це такий вид мистецтва, коли все відбувається в один момент, не залишаючи матеріального сліду. Цьогорічний фестиваль присвячений легендарному галеристові та мистецтвознавцю Анджею Мрочкові, а темою події стала фраза «Як воно є».
«Темою фестивалю ми хотіли спровокувати митців до рефлексії щодо соціальних, політичних, естетичних та філософських проблем», – розповідає організаторка фестивалю Малґожата Сади. Ця тема стала дуже близькою для запрошених українських художників, чиї роботи викликали багато емоцій у відвідувачів фестивалю.
Ольга Чигрик. Слід
«Захоплення на політичному підґрунті здобула українська молода художниця. Зворушливий виступ Ольги Чигрик під назвою „Слід” був дуже емоційним та завдяки справжності відчуттів, які випромінювала митець, навіть викликав сльози у деяких глядачів. Був відчутний зв’язок між художником та аудиторією», – пише у своїй рецензії одна зі студенток Ґданської академії мистецтв. У своєму перформансі художниця зачепила тему війни та нагадала про слід у пам’яті всіх, кого ця війна торкнулася, «слід болю, розпачу, нерозуміння, що у кожного свої».
Ігор Стахнів. НеВдома
Перформанс Ігора Стахніва під назвою «НеВдома» розкриває тему імміграції та українських заробітчан.
«Стан „не вдома” постійно присутній усередині кожного, хто перебуває на заробітках. Зараз дуже чітко простежується нова хвиля трудових мігрантів. І якщо у великих містах, де роботу знайти простіше, це не відчувається, то в малих містечках молодь та й старші люди почали масово виїжджати. Причому якщо раніше дуже багато людей їхало з мрією про краще життя (придбати квартиру дітям, автівку, або донька виходить заміж і їй потрібні гроші на весілля), то нині причина часто інша – людину загнано в глухий кут, бо немає можливості заробити в Україні грошей, щоб вижити. І перебуваючи в такій нелегкій ситуації, із важким серцем вона їде в іншу країну. Це всі добре зараз знають. От я і досліджував цей стан „не вдома”. Тема досить серйозна й сумна. Одна пані після перформансу підійшла, подякувала і сказала, що навіть трохи розплакалася. Хоч насправді перформанс був доволі іронічний і наприкінці глядачі дружно усміхнулися. Гасло цьогорічного фестивалю – „як воно є…”, і з цими заробітками маємо подібну ситуацію – так воно і є!», – розповідає художник Ігор Стахнів.
Олександр Максимов. Територія, анексія…
Робота Олександра Максимова коментує ситуацію анексії Криму. Перформанс мав назву «Територія, анексія…»; у ньому відтворена ситуація, що нині має місце в Україні.
«Коли я їхав до Соколовсько, мав абсолютно інший задум реалізації перформансу, але коли побачив локацію, надану організаторами фестивалю, то суттєво змінив ідею», – згадує художник. У самому перформансі автор використовує декілька речей на військову тематику, а саме: воєнну каску, якою загрібає землю та розсипає її на старі воєнні мапи Другої світової війни, потім розрізає їх ножицями, ілюструючи захоплення землі, а також морський кашкет із написом «Чорноморський флот», яким закінчує перформанс, показуючи «нечитальну» семафорну азбуку, яка символізує «незрозумілість» та «безпорадність» у даній ситуації.
Віталій Шупляк. Атлас світу
Ще один український художник Віталій Шупляк показав перформанс під назвою «Атлас світу», в якому розкрив питання кордонів, території та «ієрархію світу».
Цього року фестиваль мав дуже насичену програму: звукові проекти, інсталяції, перформанси, інтервенції в публічний простір, відкрита сцена для молодих творців, покази та виставки. Організатором фестивалю є фонд «In Situ». Наступна зупинка для художників-перформерів – у Львові 28 серпня – 3 вересня під час Днів мистецтва перформанс 2017.
Іванна БЕРЧАК