Зелений президент?

0
Петро Андрусечко

Володимир Зеленський впевнено переміг у першому турі президентських виборів Опитування громадської думки у перерві між турами свідчать, що його підтримка зростає. Те, що рік тому здавалося жартом, сьогодні перетворилось на нову політичну реальність. Все свідчить, що новим президентом стане комік і виконавець ролі народного президента з телесеріалу «Слуга народу».

Опитування, опубліковане 11 квітня, перед другим туром виборів, показало велику перевагу Зеленського над Порошенком. Згідно з дослідженням, проведеним соціологічною групою «Рейтинг», серед виборців, які мають намір вийти на вибори, аж 60,8% бажають віддати голос за Зеленського. Лише 24,4% мають намір голосувати за нинішнього президента, а 14,8 % виборців досі вагаються.

Соціологи групи «Рейтинг» вказують, що президент сприяв високій підтримці свого опонента – 41% виборців Зеленського хочуть голосувати проти Порошенка, а не проти Зеленського. І навряд чи президент Порошенко зможе змінити ситуацію на свою користь в останню хвилину.

Несподівана зміна місць

Коли навесні минулого року у передвиборчих опитуваннях, поряд з потенційними кандидатами з великим політичним досвідом, з’явилися імена людей з шоу-бізнесу – Святослава Вакарчука та Володимира Зеленського – це виглядало надто несерйозно. Були деякі очікування щодо лідера «Океану Ельзи», але основний тон у неофіційній виборчій кампанії задавали ветерани української політики. Здавалося, що у вирішальній битві зіткнуться президент Петро Порошенко та колишня прем’єр-міністр Юлія Тимошенко.

Керівник «Батьківщини» впевнено лідирувала в опитуваннях. Її стратегія мала на меті зберегти старих виборців, для яких були підготовлені гасла про зубожіння, тарифи на житло тощо. Але Тимошенко намагалась дотягнутись й до молодих, підготувавши сучасну програму змін.

Своєю чергою президент Порошенко, чиї рейтинги після скандалу з відпочинком на Мальдівах (майже за півмільйона доларів) істотно впали, розраховував на мобілізацію патріотичної частини виборців. Його кампанія мала зосередитися на трьох складових: армії, вірі та мові. Коли Порошенко оголосив, що Україна скоро отримає Томос, навряд чи хто-небудь спочатку повірив у це. Однак незабаром з’ясувалося, що президент фактично здійснив те, що здавалося неможливим – створення за підтримки Константинополя автокефальної української церкви.

«Армія, віра, мова!». Цього могло бути цілком достатньо для зіткнення з Тимошенко у другому турі. Однак наприкінці минулого року ситуація почала різко змінюватися. Вакарчук не ризикнув вступити у боротьбу, але Зеленський поставився до опитувань як до хорошого стартового капіталу.

Те, що багато кому здавалося жартом, почало набувати усе більш чітких політичних форм. Комік Володимир Зеленський, відомий з 95 Кварталу і телесеріалу «Слуга народу», захотів зіграти роль несистемного кандидата в реальній політиці.

Якщо спочатку явище «Зеленський – кандидат» видавалося жартом, згодом навіть виникла певна недовіра, адже опитування показали, що його популярність в цій ролі зростає. У соціальних мережах супротивники коміка шукали його послідовників, стверджуючи, що вони віртуальні, і день голосування перевірить їх фактичну кількість.

Його послідовники не заперечували, що Зеленського звинувачували у проросійських поглядах і тісних зв’язках з олігархом Ігорем Коломойським. Останні опитування перед першим туром показали певну перевагу Зеленського. А так звана Команда Зе у соцмережах мобілізувала своїх прихильників, щоб ті вийшли 31 березня на голосування. Дійсно, більшість з них справді пішли на вибори.

Перший раунд вирішив усе

31 березня і Юлія Тимошенко, і Петро Порошенко продемонстрували спокій під час голосування і посміхались на камери. Щоправда, час від часу усмішка з їхніх обличь зникала.

Зеленський виглядав зовсім інакше. Він прийшов до виборчої комісії на Оболоні доволі розслаблений, принаймні так це виглядало ззовні. Пізніше аналогічну поведінку він проявляв у своєму виборчому штабі, де навіть дозволив собі грати в пінг-понг з журналістом РБК–Україна, перш ніж оголосили результати екзит-полу.

Зеленський міг дозволити собі бути спокійним, оскільки дані екзит-полів показали його вирішальну перевагу над іншими кандидатами.

Володимир Зеленський увійшов до другого туру, отримавши 30,24% голосів. Петро Порошенко набрав 15,95%. Голосів, а Юлія Тимошенко отримала 13,40% голосів. Явка становила 62,8%.

Якщо поглянути на карту результатів виборів, Володимир Зеленський здобув перемогу у більшості регіонів, за винятком Донецької та Луганської областей, де переміг Юрій Бойко. Виняток становлять також Львівська та Тернопільська області, де переміг Петро Порошенко. В Івано-Франківській області перемогла Юлія Тимошенко.

Перший тур показав, що президент Порошенко, який орієнтувався на патріотичний електорат, втрачає підтримку на заході України, яикй, зрештою, вважається найбільш патріотичною. Більш того, у західних регіонах порівняно з виборами 2014 року явка знизилася на 7%.

З іншого боку, у спеціальних комісіях для військовослужбовців, які служать на Донбасі, Порошенко переміг, набравши 11,6 тис. голосів. Однак Зеленський набрав ненабагато менше – 11,3 тис. голосів.

Президент також виграв у закордонному виборчому окрузі (майже 40% голосів українців з 53 країн). У той же час він зайняв перше місце у Західній Європі, США, Австралії та Таїланді. Зеленський переміг у країнах Центральної та Східної Європи (включно з Польщею), а також в районі колишнього СРСР, за винятком Молдови та Естонії, де зазнав поразки від проросійського Бойка.

У Польщі українці стояли в черзі на вибори. Тим не менше, порівняно до 2014 року в закордонному окрузі проголосувало на 20 тис. людей менше (загалом трохи більше 53 000 осіб). Не змогли проголосувати українці, що проживають в Росії, оскільки там ЦВК не створила комісію.

Тимошенко не вдалося виграти ніде за кордоном, але вона посіла перше місце в Качанівській колонії у Харкові. Колишня прем’єрка добре знає це місце – у грудні 2011 року вона була засуджена і відбувала покарання саме там. Міжнародне співтовариство визнало її процес політичним переслідуванням, за яким стояв президент Віктор Янукович.

Згідно з офіційними даними про витрати кандидатів на виборчу кампанію, Володимир Зеленський сплатив найнижчу суму за голос кожного виборця – 16 гривень. Петро Порошенко заплатив 141 гривню, а Юлія Тимошенко – 22 гривні.

Рекордсменом щодо вартості одного голосу виявився колишній голова Державної фіскальної служби України Роман Насіров, який у 2017 році був у центрі корупційного розслідуванні. Насіров у першому турі виборов останнє 39 місце, отримавши 2,582 голоси. Він не проводив жодної виборчої кампанії, але як кандидат вніс 2,5 мільйони під заставу, тобто видав майже тисячу гривень за один голос.

Безсумнівним позитивом можна назвати те, що, за словами «Опори» (організації, яка моніторить процес голосування) порушень виборчого процесу було менше, ніж у 2014 році. Як повідомлялося, у 16 % окружних виборчих комісіях трапились процедурні порушення на ранкових засіданнях. У 2014 році таких порушень нарахували у 20% комісій. Скарги або зауваження щодо підрахунку голосів стосуються 3% комісій.

Українці без дебатів

Більшість виборців, як показують соціологічні дослідження, очікували на дебати перед другим туром. Втім, протягом двох тижнів після першого туру події навколо дебатів нагадували скоріше шоу.

Володимир Зеленський запропонував провести збори кандидатів на головній футбольній арені України – Олімпійському стадіоні у Києві. Президент Петро Порошенко прийняв цей виклик. Він також погодився на перевірку наявності психоактивних речовин. Порошенко запропонував, щоб вони відбулися у медичному центрі на стадіоні. Персонал Зеленського відповів, що їх кандидат не довіряє державній лабораторії і запропонував приватну клініку.

Нарешті, вранці 5 квітня у приватній лабораторії здав аналізи Володимир Зеленський. Далі о 9 годині зранку у лабораторії на стадіоні здав аналізи Петро Порошенко. Результати обох кандидатів були негативними. Однак в результаті Зеленського була проставлена невірна дата – 2 квітня. Трохи пізніше був опублікований новий документ, датований 5 квітня, а представники лабораторії заявили, що дати замінили помилково.

Те ж саме відбулося і з дебатами, які пропонували провести 14 квітня – на Олімпійський стадіон прийшов лише Петро Порошенко. Невідомо, чи зустрінуться обидва кандидати 19 квітня.

Від самого початку було зрозуміло, що Зеленському дебати абсолютно непотрібні. Втім, дослідження Фонду «Демократичні ініціативи» показало, що понад 70% українців хочуть проведення дебатів. Тим не менше, це ніяк не впливає на позицію виборців Зеленського, які все одно проголосують за нього. Багато хто голосуватиме проти Порошенка. Президент зацікавлений у дискусії, хоча він, до прикладу, не прийшов до студії громадського телебачення, щоб взяти участь у розмові до початку першого туру. Порошенко хотів показати Зеленському, де його місце, ніби той не знає, що таке політика. Для Порошенка дебати стали би своєрідним порятунком.

Зустрічаючись з представниками громадських організацій та активістами у період між першим та другим туром, президент визнав, що подібні зустрічі мали би відбутись значно раніше. Він також визнав, що протягом каденції припустився двох помилок. Вони стосувалися деяких призначень та комунікації з хромадскістю.

Представники організацій, що займаються боротьбою з корупцією та реформаторською діяльністю, раніше критикували Порошенка за відсутність реакції на скандали, пов’язані з людьми на високих посадах.

14 квітня президент під час прес-конференції на Олімпійському стадіоні підтвердив, що звільнив заступника голови розвідки Сергія Семочка. Багато українців кілька місяців чекали на це рішення. У жовтні журналісти слідчого порталу Bihus.info виявили, що його майно перевищує дохід від роботи , а його дружина може мати російський паспорт.

Президент також пообіцяв провести подальші реформи. Шкода, що Порошенко раніше не слухав активістів. Навпаки, оточення президента перетворювало на ворогів та дискредитувало незалежних журналістів, громадських активістів, що займаються реформами і боротьбою з корупцією. Це призвело до того, що багато українців дали президентові червону картку, не знаючи, чого очікувати від опонента.

Петро АНДРУСЕЧКО
польський етнограф, політолог, публіцист і журналіст українського походження. Головний редактор «Українського журналу». Співпрацює з низкою польських ЗМІ. Журналіст року 2014 за версію Grand Press за «за репортажі з України, в яких він детально описував події з різних точок зору; а також за професіоналізм, знання та мужність; за матеріали з місць, куди не кожен міг би дістатися».

Share.