Пропонуємо інтерв’ю з двома українськими співаками, котрі вже багато років мешкають у Польщі, мають своїх слухачів, дають концерти. Ось вони: Євген Темніков – cпівак-бас, колишній мешканець Харкова, варшавський «старожил» (живе у Варшаві з 1981 року) та Олександра Журавель з Тернополя, співачка, яка виконує українські пісні й пісні Анни Герман. Олександра – українка польського походження, багато років живе у Польщі та концертує по всій країні і за її межами. На початку свого перебування виконувала пісні на благодійних концертах для знедолених родин.
Як і коли ви починали співати?
Олександра ЖУРАВЕЛЬ: Моє зацікавлення піснею зародилося в нас вдома, моя мама співала українські пісні та пісні Анни Герман. Я співала з нею. Пізніше я вчилася вокалу у викладачів московської консерваторії ім. Гнесіних. Закінчивши навчання, я переїхала до Польщі.
Євген ТЕМНІКОВ: Мені 69 років. Скільки себе пам’ятаю, стільки співаю. У наших краях прихильно ставляться до співу. Я співав у шкільному хорі, часто був солістом. Після закінчення середньої школи я працював слюсарем, але мене тягло до музики. Я почав вчитися в музичній школі на факультеті диригентів. На жаль, уже на другому курсі мене досягла «військова рука»: забрали до армії на 3 роки. Але й там охоче співали, щоб весело провести час та забавити місцевих. Пізніше я вчився у Московському університеті, там я співав на відпочинку, на різних державних святах. Не забував про спів в університетах, де працював викладачем, не забував про нього й протягом навчання в аспірантурі наприкінці 70-х років.
Як ви потрапили до Польщі, що було найважче? Як склалося ваше життя у цій державі?
О.Ж.: Тяжко було влаштуватися на початку, я не знала мови, треба було вчити її, та одночасно реалізувати свої творчі плани.
Є.Т.: У 1981 я переїхав з СРСР на постійне проживання до Польщі до своєї дружини Йоанни. Хоча ті часи й не були веселі, ми досить багато співали. Я деякий час співав у церковному хорі під керівництвом Василя Калиновського. Пізніше був перерив в моїй пісенній діяльності.
Коли Ви повернулись до співання, як це сталося?
Є.Т.: У 2008 році мене запросили до варшавської арт-групи «ЛітМузиН», до її складу входять співаки, письменники, поети та митці з колишнього СРСР, на зустрічах цієї арт-групи я виконував традиційні російські романси та українські пісні. У 2011 році я приєднався до хору «Con Passіone» при академії мистецтв у Варшаві, де багато навчився, приємно згадую цей час. На початку 2012 року я вирішив почати сольну кар’єру, на 90-річний ювілей польського співака Бернарда Ладиша я опрацював програму «Романс у творчості Б. Ладиша».
У яких конкурсах та фестивалях ви брали участь?
О.Ж.: Я півфналістка міжнародного конкурсу «Танцюючі Евридики» в Зеленій Ґурі, лауреатка (2 місце) міжнародного фестивалю «Без паспорту», що його організовує Антоній Мурацький. Я брала участь в XІІІ фестивалі націоанальних та етнічних меншин «Спільнота в культурі». Нещодавно я виступила у конкурсі «The Voіce of Poland».
Які ваші творчі плани та чим займаєтесь тепер?
О.Ж: Пробую своїх сил у акторському мистецтві. Я виступила в епізоді фільму «Drogówka» режисерa Войцехa Смажовськoгo, він зробив фільм «Róża». Нещодавно зіграла роль у комедійному серіалі «Ja to mam szczęścіe».
Я продовжую реалізувати свої мрії. Я вже виступала закордоном, та маю намір далі поширювати свою діяльність. Буду співати нові пісні, грати у фільмах, випробовувати себе в нових ролях.
Я співпрацюю з молодою українською діаспорою, зокрема з молодіжною організацією «ЦУКор» (Центр української культури). Створила та заспівала власну програму на вірші Ліни Костенко. Слухачі говорили, що вийшло цікаве поєднання романсу з народною музикою. Запрошую читачів на свої концерти!
Є.Т.: Минулого року та цьогоріч я дав 14 концертів у Варшаві та по всій Польщі. У квітні цього року я брав участь у VІ конкурсі пісні «Словікіада», де зайняв 1-ше місце в ІV групі (вік 35–55+). Cьогодні працюю над ще одним польськомовним та україномовним концертом.