Домашнє насильство не має національності – Наш вибір — інформаційний портал для українців у Польщі

Домашнє насильство не має національності

8 Березня 2021
Домашнє насильство не має національності

Із насильством у родині стикаєтся багато жінок, які часто не знають як себе захистити і де шукати порятунку. Ще складніше жінкам, що проживають за кордоном: на заваді стає незнання законодавства і погане володіння мовою.  Які права мають мігрантки в Польщі, та де шукати допомоги?


У Польщі кожні 30 секунд якась жінка зазнає насильства

Згідно із даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, у 2020 році понад 240 мільйонів жінок і дівчат у всьому світі стали жертвами насильства.

Як пише тижневик Forbes, у Польщі кожні 30 секунд якась жінка зазнає насильства, а щорічно помирає понад 400 із них – одні гинуть у результаті заподіяної шкоди їхньому фізичному здоров’ю, інші скоюють самогубство. 1/3 вбивств пов’язана з домашнім насильством, яке в Польщі є одним із найчастіше скоюваних злочинів.

Професорка Варшавського університету кримінолог та спеціалістка у сфері міжнародних статистик злочинності Беата Грущинська у одному зі своїй досліджень виявила,  що майже кожна третя жінка в Польщі зазнала насильства з боку чоловіка. У кожному шостому випадку це було насильство з боку партнера, а в кожному четвертому – з боку іншого чоловіка: родича, знайомого чи незнайомця. Лише в кожному третьому випадку насильства з боку партнерів було повідомлено в поліцію (Довідник для полейського. Насилля проти жінок у родині, 2013 р).

Громадські організації б’ють на сполох

Організації, які займаються протидією домашньому насильству та допомагають постраждалим від нього особам, б’ють на сполох – під час пандемії коронавіруса кількість випадків збільшиться на 20–60%.

Яна Лісна-Нозиковська з «Блакитної лінії», зазначає: «Домашнє насильство має повторювальний циклічний характер та складається з трьох наростаючих фаз: фаза зростання напруженості, коли починає проявлятися агресія, далі фаза жорстокого насильства, коли відбувається вибух цієї агресії, та фаза медового місяця, коли кривдник вибачається й обіцяє виправитися. До епідемії жінки виходили з дому, наприклад на роботу, та мали можливість уникнути контакту зі своїми партнерами. Зростання насильства та ескалація були розтягнуті в часі. Під час пандемії, через те що партнери частіше перебувають разом, усі фази насильства зміняються швидше. Тому значно зросла кількість випадків домашнього насильства».

Йоланта Гавенда з фонду «Feminoteka» бачить велику проблему в ізоляції, яку несе за собою епідемія COVID-19: «Для жінок, котрі перебувають у стосунках, де партнери по відношенню до них проявляють насильство,  ізоляція означає пастку в одному місці з кривдником. Кривдники можуть стати більш агресивними, а можливості втекти з дому при цьому обмежені. За звичайних обставин люди, які зазнають насильства, можуть звернутися за допомогою за межами дому, наприклад на роботі. Зараз багато хто з них застряг на одній території з кривдником».

Як відповідь на цю проблему, 30 листопада 2020 року набрав чинності закон проти насильства, згідно з яким після видання відповідного наказу особа, яка виявляє насильство, що представляє загрозу життю чи здоров’ю домочадців, повинна буде негайно покинути помешкання і їй буде заборонено наближатися до нього. Наказ автоматично діє протягом 14 днів із можливістю продовження цього терміну на прохання потерпілої особи.

Фото: Thiago Matos з Pexels

Проблема домашнього насильства і українки в Польщі

Мігрантки, які постраждали від домашнього насильства, перебувають у складніших ситуаціях, ніж громадянки Польщі. Адже вони знаходяться далеко від рідних та знайомих, не знають, де шукати допомоги, не обізнані зі своїми правами. Вагомим бар’єром є незнання польської мови. А в гіршому випадку поліція, почувши східний акцент, через стереотипне мислення не хоче приймати заяв.

Не складно зауважити мізерну кількість інформаційних матеріалів українською мовою щодо прав мігранток та про те, де шукати допомоги. Інфолінію українською координує лише одна організація, яка допомагає жертвам домашнього насильства.

«Мігрантки, які перебувають у Польщі тимчасово, думають, що не мають права просити про допомогу чи то в державних органах, чи в громадських організаціях. Не знають польської мови, що є одним із головних бар’єрів у пошуку допомоги. Не знають своїх прав і з якої допомоги можуть скористатися. Досить складними є ситуації жінок, які перебувають за кордоном з дітьми на підставі возз’єднання родини. Чоловік, який по відношенню до своєї дружини проявляє насильство, погрожує анулюванням карти перебування. Дружина, часто безробітна та залежна від чоловіка, не знає, як легалізувати своє перебування у випадку розлучення. Також складними є ситуації у мішаних шлюбах, де чоловік – поляк. Така жінка живе в Польщі без родини, тому не має куди піти. Вона боїться, що оскільки чоловік є громадянином Польщі й перебуває на своїй території, має більше прав», – зазначає Яна Лісна-Нозиковська з «Блакитної лінії»

Чоловік – громадянин Польщі може залякувати свою українську дружину анулюванням карти перебування та депортацією з країни, що змушує жінку мовчати.

Йоланта Гавенда звертає увагу на проблему доступності для мігранток інформації про допомогу: «В інформаційних матеріалах не зазначається, що допомогою можуть скористатися не лише громадянки Польщі. Тому мігрантки думають, що вони не є адресатами допомоги».

Юстина Кулаковська з фонду «Centrum praw kobiet» підкреслює наявність ще однієї проблеми –  видовження та спізнення судових процедур через епідемію. У зв’язку з цим, чекати на розлучення потрібно значно довше.

Іншою важливою проблемою є замовчування насильства українками через особливості виховання жінки в українському суспільстві, яке має специфічне ставлення до жертв насильства. Існує безліч прислів’їв і приказок про домашнє насильство, у яких найчастіше виправдовують кривдника: «Б’є – значить любить», «Від милого пана не болить і рана», «Бий бабу молотом, буде баба золотом» та багато інших. До людей, що постраждали від насильства в сім’ї, суспільство ставиться неоднозначно, звинувачуючи їх у провокації насильницьких дій на свою адресу: «якщо сама винна, то сама і розбирайся», «так має бути», «так завжди було», «всі бували жертвами домашнього насильства», «не винось сміття з хати».

Чим є домашнє насильство?

Згідно зі ст. 2 (2) Закону від 29 липня 2005 року про запобігання насильству в сім’ї, домашнє насильство – це одноразова чи повторювана навмисна дія або бездіяльність, яка порушує права чи особисті інтереси членів сім’ї або особи, що спільно проживає або веде спільне господарство, зокрема загрожує їхньому життю, здоров’ю, гідності, фізичній недоторканності, свободі, зокрема сексуальній, заподіює шкоду їхньому фізичному або психічному здоров’ю, а також завдає моральних страждань.

Домашнє насильство, як вказано у «Довіднику поліцейського»  може приймати різні форми.

Фізичне насильство – побиття, знущання, моріння голодом, утримання, копняки, ляпаси, шарпання, штовхання, стусани, душіння, тягання за волосся, кидання предметів у кого-небудь, використання або погроза використання небезпечних інструментів та інші способи заподіяння болю.

Психологічне насильство – здійснення психічного контролю над членом (членами) сім’ї, соціальна ізоляція (контроль і обмеження контактів з іншими людьми), погрози: вбивства, застосування насильства, відібрання дітей, знищення речей. Психічне насильство – це також приниження, використання вульгарних слів, висміювання поглядів, релігії, походження, зовнішності, нав’язування власних поглядів, постійна критика, вимога послуху і т. д.

Сексуальне насильство – примушення до статевого акту або до неприпустимих ласк і сексуальних практик, вимагання сексу з третіми особами, садистські форми сексуальних відносин, демонстрація ревнощів тощо.

Економічне насильство – утримання людини повністю у фінансовій залежності, створення умов неможливості влаштуватися на оплачувану роботу, давання недостатньої кількості фінансів для ведення домашнього господарства, вилучення зароблених грошей, постійний контроль над витратами і т. д.

Фото: Lucas Pezeta з Pexels

Де шукати допомоги?

У випадку ситуації, яка загрожує життю або здоров’ю, потрібно повідомити поліцію за телефоном 997 або 112.

Існує також безкоштовний поліційний телефон довіри для протидії домашньому насильству 800 120 226, за яким можна шукати допомоги з понеділка по п’ятницю з 9.30 до 15.30.

Усі мешканці Польщі, зокрема мігранти, навіть із короткотерміновою підставою перебування, можуть звернутися за допомогою до наступних організацій.

Національна служба з надзвичайних ситуацій для жертв насильства в сім’ї «Блакитна лінія». Інфолінія 800 120 002 працює цілодобово та без вихідних, дзвінок безкоштовний.  Також можна надіслати електронне повідомлення на адресу [email protected].

Організація надає підтримку, психологічну допомогу, інформацію про норми та процедури, які діють у Польщі, про установи близько місця проживання, що надають допомогу людям, які зазнають домашнього насильства.

Фонд «Centrum praw kobiet»: інфолінія для українських жінок 800 10 7777. За цим номером працює телефон довіри по вівторках з 10.00 до 14.00 та червергах з 14.00 до 18.00.

Також можна написати на адресу [email protected], зокрема англійською мовою. Фонд має офіси в найбільших містах Польщі: Варшаві, Ґданську, Кракові, Лодзі, Познані, Торуні, Вроцлаві та Жирардові.

Фонд надає, зокрема і для мігранток, безкоштовну психологічну допомогу, юридичні й соціальні консультації, проводить тренінги та групи підтримки, зустрічі в рамках Академії сили жінок.

Додатково фонд адмініструє Спеціальний осередок підтримки у Варшаві. Це місце, де жінки, які покинули дім через загрозу своєму життю або життю дітей, знайдуть безпечний притулок. Із допомоги осередку можуть скористатися також жінки з-поза Варшави.

Фонд «Feminoteka»: Телефон довіри фонду, призначений для українок, які знайшли прихисток в Польщі, – 888 88 79 88. Інфолінія працює з понеділка по п’ятницю з 14:00 до 17:00.

Польськомовна інфолінія 888 88 33 88,  працює з понеділка по п’ятницю з 11.00 до 19.00, можна також надіслати електронний лист на [email protected], зокрема й англійською мовою. Також, поза робочим часом інфолінії, можна контактувати за допомогою спеціального додатку  avonalert.pl.

Фонд розробив карту місць допомоги для жінок у цілій Польщі, доступну на сайті feminoteka.pl за запитом у пошуку: mapa miejsc pomocy dla kobiet doswiadczajacych przemocy.

«Feminoteka» організовує також тренінги та групи підтримки для жертв насильства.

Варшавська блакитна лінія IPZ: інфолінія 22 668 70 00 працює щодня з 12.00 до 18.00, електронна пошта – [email protected]. За необхідності надають перекладача для особи, яка зазнала насильства.

Фонд «MEDERI»: за номером 505 576 189, електронною адресою – [email protected] або за допомогою формуляра можна домовитись про індивідуальну психологічну консультацію.

Звернутись та повідомити про різні типи насильства можна також за номером: 736 380 203 – Фонд для Сомалі.

Що таке «Блакитна карта»?

У випадку підозри факту домашнього насильства з метою охорони постраждалої особи розпочинається процедура «Блакитної карти», яка доступна також для мігранток. «Блакитна карта» – це дії, що застосовуються державними службами (поліція, установи освіти, служба охорони здоров’я, соціальна допомога або Комісія по боротьбі з алкоголізмом), які співпрацюють між собою в ситуації, коли є підозра, що в сім’ї відбувається насильство, з метою його припинення.

Представник кожної із вище згаданих служб, найчастіше поліції, може заповнити форму «Блакитна карта», в присутності особи, яка постраждала від насильства. Цей документ ініціює процедуру допомоги. Людину, що піддається насильству, інформують про її права. Потім «Блакитну карту» передають Міждисциплінарній команді – фахівцям, які досліджують ситуацію й допомагають родині. У разі необхідності спільно з особою, що стала жертвою насильства, складається план допомоги родині та в рамках процедури визначається спосіб його реалізації. Команда може також прийняти рішення про створення Робочої групи з питань сім’ї. Робоча група складається з фахівців і представників організацій, що мають потенційний контакт із родиною, наприклад, соціального працівника, співробітника поліції, шкільного педагога, співробітника неурядової організації, у якій надається допомога особі, що зазнала насильства.

Процедура «Блакитної карти» закінчується після виконання індивідуального плану допомоги та припинення насильства в сім’ї або коли Міждисциплінарна команда не бачить причин для подальших дій.

Підготувала Іванна КИЛЮШИК

Новини від “Нашого вибору” в Телеграмі
підписатись