Незадовільна економічна та нестабільна політична ситуація в Україні змушують наших співвітчизників шукати кращої долі закордоном. Однак досить часто такі пошуки закінчуються плачевно, а однією з основних причин трагічного фіналу є незнання своїх прав, неволодіння інформацією та повна довіра незнайомцям.
Прагнучи достойно заробляти собі на життя, українці нерідко стають жертвами торговців людьми, часто надовго потрапляють у трудове рабство (тут треба наголосити, що наші співгромадяни нерідко і в Україні стають жертвами трудової експлуатації).
Україна – разом з такими країнами, як Таїланд, Китай, Нігерія, Албанія, Болгарія та Молдова – зараховується до основних постачальників так званих трудових рабів. Згідно з даними українського представництва Міжнародної організації з міграції (МОМ), за роки української незалежності більше сотні тисяч українців стали жертвами работоргівлі. Та, на думку деяких експертів, ця цифра може бути уп’ятеро більшою, оскільки не всі особи, які перебували в трудовому рабстві, зголошують це.
Транзитними країнами – тобто державами, через які перенаправляють трудових рабів до країн призначення, – вважаються Мексика та Ізраїль; а от до країн призначень відносять більшість держав Західної Європи, Індію, Японію та Сполучені Штати Америки. Однак остання статистика показує, що Україна поступово починає ставати країною-призначення для торговців людьми.
Найбільше наших співвітчизників перебувало в трудовому рабстві на території Росії. За останні дванадцять років 39% усіх українців, які стали жертвами трудового рабства, потрапили в халепу саме там. Довший час другою країною в цьому сумнозвісному списку була Туреччина, однак останнім часом її місце зайняла Польща. Так, згідно з даними МОМ, у Польщі було 14% з усіх постраждалих від трудового рабства, а в Туреччині – 13%. У самій же Україні нараховується 6% тих, хто постраждав від торгівлі людьми. А відповідно до оприлюднених даних МОМ за 2012 рік, близько 65% українців, які постраждали від рабства, експлуатувались у Росії, у країнах ЄС та Заходу таких людей було близько 18%, а в Україні – 17%.
Довший час основною формою трудової експлуатації було сексуальне рабство. До нього, як правило, потрапляли молоді жінки віком від 19 до 25 років. Майбутні жертви з повною довірою ставились до різноманітних оголошень, які стосувались роботи за кордоном, працевлаштування нянею, фотомоделлю і т.п., не перевіряючи інформації про майбутнього «роботодавця». Віддавши свій паспорт «роботодавцю» та потрапивши в середовище залякування, молоді жінки по кілька місяців, а часом і років не могли вирватись з павутиння рабства. Часто в сексуальне рабство жінки потрапляли також «завдяки» шлюбним агентствам та агентствам знайомств. Як зазначають експерти, усіх жертв сексуального рабства визначає спільна риса – довірливість.
В останні роки все більше українців потрапляє вже не в сексуальне, а в трудове рабство. Також з кожним роком зростає кількість чоловіків, які стають жертвами работоргівлі. Під приводом набору чоловіків на роботу закордоном на будівельні, ремонтні, збиральні праці, трудові агентства продають наших співвітчизників у звичайну трудову кабалу. Найчастіше такі ситуації трапляються в Росії. Основний механізм «закріпачення» – відбирання документів та накидання боргу (наприклад за те, що необережно розлив фарбу, розбив вікно, зіпсував прилад і т.п.). Переважно така рабська праця дуже низько оплачується та є досить важкою. Часто рабську працю використовують у сільськогосподарських роботах, на виробництвах та в будівництві.
Для того, щоб не стати жертвою трудового рабства, треба пам’ятати про кілька основних моментів:
- завжди дуже детально перевіряйте дані про майбутнього роботодавця (в умовах сьогодення всю необхідну інформацію можна дізнатися за допомогою Інтернету);
- за жодних обставин не віддавайте свого паспорта – бо всі дані з паспорта роботодавець може отримати у вигляді копії документу;
- уважно читайте договір, який підписуєте з роботодавцем і завжди пам’ятайте, що у Вас має бути один екземпляр цього договору.
Ніколи не варто одразу довіряти незнайомцям, тим більше тоді, коли вони обіцяють мало не «золоті гори». Якщо пропонують аж занадто привабливі умови праці та високу зарплатню, дуже ретельно перевіряйте інформацію: не варто одразу спокушатись на таку пропозицію, адже саме за ними й приховується трудове рабство, яке в реальності не має нічого спільно з пропонованими вигодами.
Слід пам’ятати, що при запрошенні на роботу закордон Вам мають відкрити робочу візу, а не туристичну. Якщо ж Вам оформляють туристичну візу, при цьому обіцяючи легальне працевлаштування за кордоном, будьте обережні, оскільки це також є однією з пасток до трудового рабства. Якщо все ж така ситуація сталася, намагайтесь подолати свій страх і знайти можливість звернутись до першого найближчого відділку поліції, загалом намагайтесь про це повідомити якомога більше людей. Тільки завдяки уважності, пильності та повноті інформації Ви зможете уникнути трудового рабства.
У Польщі за допомогою в справі трудового рабства українці можуть звертатись до українського посольства, а також до Міжнародної організації з міграції (пол. IOM – Międzynarodowa Organizacja do Spraw Migracji), Фонду проти торгівлі людьми та рабства «Ла Страда» (пол. Fundacja przeciwko Handlowi Ludźmi i Niewolnictwu «La Strada») та Державного інтервенційно-консультаційного центру для жертв торгівлі людьми (пол. KCIK – Krajowe Centrum Interwencyjno-Konsultacyjne dla Ofiar Handlu Ludźmi).
В Україні таку допомогу надає українське представництва Міжнародної організації з міграції, яке знаходиться в Києві. Український уряд пообіцяв цього року навіть надати фінансову допомогу тим, хто став жертвою торгівлі людьми.
Телефони довіри:
У Польщі
Державний інтервенційно-консультаційний центр для жертв торгівлі людьми –
+48 (22) 628 99 99
В Україні:
0-800-505-501
(дзвінки безкоштовно зі стаціонарних телефонів в Україні).
527 – безкоштовно з номерів Київстар, МТС, Life :) та Beeline.
(пн-пт з 10:00 до 21:00, суб з 10:00 до 18:00)
Ольга ПОПОВИЧ