Наступним пунктом нашої подорожі українськими місцями Польщі – після Перемишля – є Люблин. Місто здавна славне національно-культурною мозаїкою, яскравою складовою якої в минулому й сьогодні є українці. Наші побратими в Люблині – це результат близькості українсько-польського етнічного та політичного кордону, а також ролі міста в минулому.
Значення Люблина почало зростати з кінця XIV ст., після підписання польсько-литовської унії. Там відбувалися Сейми, діяв Коронний трибунал – тому Люблин став важливим місцем і для руського населення тодішньої Речі Посполитої. Головним центром життя східнослов’янської спільноти була православна церква Преображення Господнього (Спаса). При ній створено школу та церковне братство, членами якого стали представники визначних руських княжих родів, зокрема, князь Костянтин Острозький. Завдяки підтримці таких людей місцева спільнота на початку XVII ст. могла спорудити нову, муровану церкву, яка збереглася до сьогодні. Цей храм є цікавим зразком люблінського Ренесансу, зараз виконує функцію кафедрального собору Люблінсько-Холмської православної єпархії. Доказом довгої присутності у місті «руської» громади є також і те, що одна з його найстаріших вулиць має назву «Руська». Черговий слід – це каплиця Святої Трійці в Люблинському замку. На її стінах знаходиться іконопис у візантійсько-руському стилі XV ст., який є найціннішою мистецькою пам’яткою міста. У колекції Люблінського музею в замку зберігаються також пам’ятки українського народного мистецтва та іконопису. Варто додати, що сьогодні одне із люблінських перехресть носить ім’я митрополита Петра Могили, а нещодавно місцева влада прийняла рішення назвати сквер у місті ім’ям Тараса Шевченка.
На початку ХХ ст. у Люблині опинилася група українських політичних та військових емігрантів, які залишили батьківщину після поразки в боротьбі за незалежність. Вони спричинили чергову хвилю розвитку українського культурного та освітнього життя у Люблині, а свідченням їхньої присутності є могили та пам’ятник воїнам армії Української Народної Республіки на православному кладовищі на вул. Липовій. Після Другої світової війни в місті оселилися українці з Холмщини та Підляшшя, багато з яких депортовано з батьківської землі в результаті акції «Вісла» 1947 року. Саме тоді в Люблині було створено один із перших гуртків Українського суспільно-культурного товариства (сьогодні – Об’єднання українців у Польщі), почали діяти українські художні ансамблі, місцеве радіомовлення готувало радіопередачі українською мовою.
Упродовж останніх трьох десятиліть відбувся розвиток української громади Люблина в галузях культури, освіти, видавничій, художній, організаційній сферах, а також у релігійному житті. Сьогодні українська громада Люблина – досить численна й різноманітна. Уже кілька років її поповнюють громадяни України. Одна з найбільш активних місцевих організацій – Українське товариство, яке має своє відділення у Холмі. Товариство в рамках культурно-громадської діяльності займається, зокрема, недільною українською школою. В Університеті Марії Кюрі-Склодовської та у Люблінському католицькому університеті існують кафедри української філології. На базі Європейського колегіуму польських і українських університетів планувалось створити спільний ВНЗ, проте з огляду на пасивність української сторони цей проект зазнав невдачі. У Люблині працює генеральне консульство України, активно діє й греко-католицька церква, представник якої о. Степан Батрух (голова Фонду духовної культури пограниччя) є організатором щорічних Європейських днів добросусідства. Цей захід відбувається в різних місцях на польсько-українському кордоні. Його мета – сприяти транскордонному співробітництву Польщі й України, як і утворенню більшої кількості місць перетину кордону на межі двох держав.
Підготував Григорій СПОДАРИК
(за матеріалами ukr-tov.pl)