Вечеря у посла – Наш вибір — інформаційний портал для українців у Польщі

Вечеря у посла

23 Травня 2015
Вечеря у посла

Ми відійдемо дещо від звичайної схеми нашої колонки й поговоримо про життя дипломатів, зокрема, про таку його частину як запрошена вечеря. Згадаємо про меню й дізнаємося, що з цього приводу кажуть фахівці з міжнародних взаємин. Це ціле мистецтво – воно має свої чітко визначені рамки та обмеження.

Меню на вечерю планується заздалегідь, найкраще одночасно зі складанням списку гостей та розсиланням запрошень. Вибір страв та їхня кількість залежать від характеру планованого прийому, кількості гостей, а також від пори року та клімату. При складанні меню варто пам’ятати про черговість подання страв: холодна закуска, гаряча закуска, суп, головна страва, сири, десерт, фрукти, кава. Також варто взяти під увагу кулінарні вподобання й табу гостей, яких Ви запрошуєте (наприклад, проконсультуватися з їхніми кухарями). Треба пам’ятати про обмеження з огляду на стан здоров’я або релігійні закони (як-от мусульмани не їдять свинини та не п’ють алкоголю; адепти індуїзму не споживають яловичини; гості з Китаю, В’єтнаму чи Лаосу не доторкнуться до сирів, а ізраїльська делегація проігнорує устриць та лангустів). Меню для урочистого обіду повинно бути роздруковане та розташоване на столі з лівої сторони від прибору, приготованого для гостя.

Меню повинно бути різноманітним як за смаком, так і за кольором. Воно не повинно бути важким для травлення або багатим на овочі. Страви повинні подаватися на стіл вже готовими для споживання (яйця без шкаралупи, м’ясо без кісток). Треба слідкувати, щоб на наступних прийомах не подати тим самим гостям подібних страв.

Страви з риби та морепродуктів подаються як закуска. Якщо ж ми плануємо подати гарячу рибну закуску, то перед нею можна подати холодні м’ясні закуски (паштети або м’ясну нарізку). На офіційних прийомах радше уникають меленого м’яса чи курки (за винятком спеціальних делікатесів). Вишукані страви можна приготувати з яловичини або телятини. Дичину традиційно сервують восени або взимку. Часто на вечерю подають два різні види м’яса. Як гарнір до м’яса, подають картоплю або рис, приготовані різними способами.

Головна страва подається двічі – про це треба пам’ятати, накладаючи собі їжу в тарілку. Не можна накладати дуже багато, бо етикет вимагає не залишати нічого на тарілці.

До кожної страви подаються відповідні напої, а зокрема:

  • аперитив (херес, порто, кампарі або горілка);
  • коктейлі (алкогольні або фруктові);
  • вина;
  • лікери та коньяк;
  • безалкогольні напої.

Трошки детальніше треба затриматися на питанні вин, які займають особливе місце серед напоїв, які подають на прийомах. Вони діляться на столові – сухі та півсухі, – та десертні, тобто солодкі. Вина подають згідно з прийнятими правилами: до закусок (в залежності від меню) подають сухі, білі або червоні вина. До страв з темного м’яса подають сухе червоне вино, натомість до риб, молюсків, ракоподібних та страв з білого м’яса – біле сухе. Десертне вино, півсолодке і солодке, подають до десертів, натомість сухе рожеве вино можна подавати до будь-яких страв.

На прийомі треба дотримуватися чіткої послідовності в подаванні напоїв: не подають солодкого вина перед сухим, а червоне вино подають після білого. Напої подають у відповідних фужерах чи склянках, найчастіше з безбарвного кришталевого скла. Господиня дому повинна дбати про порядок за столом та контролювати подачу страв офіціантами. Подача розпочинається згідно з принципом першості. Господар і господиня обслуговуються на самому кінці.

Тости і промови виголошує господар, на офіційних прийомах – на самому початку. На тост відповідає почесний гість.

Юрій ГЕРАСИМЧУК

Новини від “Нашого вибору” в Телеграмі
підписатись