24 квітня виповнилось 85 років з дня народження польської фотографині Зоф’ї Насєровської. До цієї річниці пошукова система Google створила спеціальний дудл – тематичний малюнок на стартовій сторінці. Розповідаємо, звідки у Зофʼї зʼявилась любов до фото, кого вона закарбувала на своїх світлинах та чому весь польський культурний бомонд другої половини ХХ сторіччя мріяв мати фотографію, зроблену Насєровскою.
Зофія Насєровська народилась 24 квітня 1938 року у місті Ломянкі Мазовецького воєводства. З фотографією Зофʼя познайомилась, ще бувши дитиною, адже її батько, Євгеніуш Насєровський сам був відомим фотографом. Саме від нього майбутня фотографиня перейняла і любов до фотографії, і всі практичні знання, які потім використовувала у своїй роботі. Зофія почала фотографувати у віці 7 років, і як пізніше розповість в одному з інтервʼю для Польського радіо, її першими моделями були її батьки. На своєму першому фото, вона навіть трохи «обрізала» їм голову – так згадує це у розмові.
Так, як Євгеніуш Насєровський був фотографом пейзажів, саме в цьому на початку спробувала себе і Зофʼя. З подорожей по світу, спочатку з батьком, а потім і сама вона привозила фоторепортажі, які потім її батько друкував у місцевих газетах. Однак, сама Зофʼя завжди тяжіла до портрета. Навіть у фотографіях міст, у центрі завжди була людина. Вже пізніше, бувши самостійною фотографинею, Насєровска остаточно перейшла лише до студійного портретного знімання.
У своїй першій фотовиставці Зофія Насеровська взяла участь у віці 11 років. У 14 вона вступає до фототехнічного технікуму. Тоді ж бере участь у різних фотоконкурсах. Хоча, як сама згадує, роботи на конкурси надсилав її батько, а вона навіть не знала, що перемагала в них. Довідувалась вже потім, зі слів тата.
Тоді ж, у 14 років, Зофія виграла свій перший фотоапарат – це був Primar Reflex II. Він став її улюбленим. «До кінця життя я фотографувала моїм улюбленим апаратом, який виграла у фотоконкурсі маючи 14 років. Я мала прекрасну апаратуру, тому що мій батько, як кожен чоловік, любив техніку. Але я її виставляла тільки тоді, коли приходив тато. Решту часу ховала її, а фотографувала своїм старим, улюбленим фотоапаратом», – згадує Зоф’я Насєровська.
Після технікуму Насєровска продовжила освіту на операторському факультеті Кіношколи ім. Леона Шиллера в Лодзі. Там вона навчалась разом з молодими митцями, які пізніше, як і вона сама, стали відомими режисерами, акторами, письменниками. Це були, зокрема, Роман Полянський, Єжи Сколімовський, Агнєшка Осєцка Януш Маєвські (пізніше – чоловік Зофʼї). Саме вони – перші друзі та колеги по навчанню Зофії – стали її першими моделями.
За свою 35-річну карʼєру Зоф’я Насєровська зробила багато вже історичних фото відомих діячів культури останньої третини ХХ століття і подекуди ще сьогодення. Секретом її успіху була не тільки гарна техніка виконання, якої навчилась ще від батька, але також вміння говорити з людьми, так, щоб під час фотосесії вони показували свої найкращі сторони.
Характерною рисою портретів Насєровської є певна ідеалізація моделі, підкреслення її сильних сторін, характеру. «Я завжди хотіла бачити ідеалізований світ і завжди намагалася видобути з людського обличчя найкраще, що є – не лише у красі, а й у характері – згадувала Зоф’я Насєровська. – Але я думаю, що це багато в чому пов’язане з правдою. Вони були не просто красивими людьми. Я вважаю, що мені вдалося показати їхнє справжнє обличчя, і я лише трохи прикрила різні недоліки».
Насєровська завжди намагалась показати у своїх фото красу та чарівність жінок та витонченість і пристрасть чоловіків. Наскільки їй це вдалося, свідчить зірковий статус, якого вона досягла. Усі хотіли мати її портрет, а польський письменник та публіцист Мельхіор Ванькович навіть назвав Насєровську «божественною фотографинею».
Зоф’я Насєровська найкраще почувалась у студії – там вона могла спокійно розмовляти зі своїми моделями, діалогом змушуючи їх проявляти справжні, потрібні їй емоції. У портфоліо Зоф’ї портрети таких митців, як Беата Тишкевич, Кристина Янда, Єжи Кавалерович, Роман Полянський, Тадеуш Конвіцький, Пьотр Фрончевський, Ґустав Голоубек та сімейні портрети Калини Єндрусік із Станіславом Диґатом, Войцеха Пшоняка з дружиною, Кристини Черняк із Янушем Моргенштерном чи Кристини Захватовіч з Анджеєм Вайдою.
Через проблеми із зором Зофія відмовилась від роботи фотографом та виїхала з чоловіком до міста Елк на Мазурах. Там почала більше писати, зокрема, кулінарні книги. Взагалі Насєровська часто порівнювала готування та фотографування: «Діють ті ж правила: пропорції, склад, смак. І це найважливіший момент творення, який залежить від особистості. Попри те, що мої фотографії чорно-білі, а стіл кольоровий, основний елемент – це завжди світло».
Померла Зофія Несєровська 3 жовтня 2011 року у Варшаві, де і похована.
Підготувала Анастасія Верховецька
За матеріалами Culture.pl, Polskie Radio
Читайте також: Чотири українки увійшли до антології світової жіночої фотографії
Читайте також: Зоф’я Стриєнська. Ким є полька, який Google присвятив дудл?