Перемишль у польсько-українських стосунках

0

Останній рік відзначився насиченими подіями в польсько-українських стосунках. Переважала тематика історична, яка на якийсь час відтіснила на другий план реальність та здомінувала дискусію між обома країнами. Активно в цю дискусію почали включатися радикальні середовища, які радше апелюють емоційними гаслами, а тим самим сприяють розпалюванню ненависті між українцями та поляками. Одним із польських міст, де такі прояви знаходять своїх прихильників, є Перемишль, який за останні півроку вже двічі був у центрі уваги, коли мова йде про польсько-українські відносини.

Перший раз про Перемишль почали говорити 26 червня. Цього дня в місті відбулася вже традиційна релігійна хода, яку організовувала Греко-католицька церква у співпраці з громадськими організаціями. Ця традиція була започаткована ще в міжвоєнні роки й відновлена в 90-х роках минулого століття. Основна мета такої процесії – вшанування союзників Юзефа Пілсудського – воїнів армії УНР, могили яких знаходяться на військовому українському цвинтарі в околицях Перемишля. Маршрут ходи розпочинається від місцевої греко-католицької церкви, проходить містом та завершується на військовому цвинтарі. Цього року так звані «перемишльські патріоти» вирішили заблокувати цю процесію й організували свою акцію, яка завершилася нападом на учасників релігійної ходи. Прихильників до цієї акції мобілізовувала сторінка в соціальній мережі, яка називалася «Перемишль проти бандерівців». В якості основної причини виступити проти релігійної процесії «патріоти» вказали бажання не допустити «поширення бандеризму в Польщі». На військовому цвинтарі в Пикуличах перепоховані також останки вояків УПА, які загинули в Бірчі в 1946 році, – саме це, на думку «перемишльських патріотів», і підпадає під «поширення бандеризму та становить загрозу для Польщі». Події завершилися затриманням кільканадцяти радикалів, які атакували релігійну процесію. Однак схоже, що можливі організатори антиукраїнської акції залишилися поза увагою правоохоронних органів. Громадська ініціатива «Російська п’ята колона в Польщі», адміністратором якої є відомий у Польщі блогер Марцін Рей, описувала середовище можливих організаторів та вказувала на їхні проросійські контакти і впливи на своїй сторінці на Фейсбуці.

Нападом на учасників релігійної ходи. Фото зі сторінки expres.ua

Нападом на учасників релігійної ходи. Фото зі сторінки expres.ua

Удруге про Перемишль у ключі українсько-польських стосунків у медіах заговорили голосно після 10 грудня. В основному про це писали українські медіа. Цього дня в Перемишлі пройшов захід, який називався «Марш перемишльських та львівських орлят», приурочений вшануванню молодих поляків, які в 1918 році воювали проти вояків ЗУНРу за Львів та Перемишль. Його організували кілька націоналістичних організацій, серед яких були й ті, що брали участь у червневих заворушеннях під час релігійної процесії в Перемишлі. Цьогорічний марш (перший такий відбувся ще в 2013 році) отримав патронат офіційних інституцій, зокрема жешувського відділення ІНП, мера міста Перемишля Роберта Хоми та депутата Сейму від руху «Кукіз’15» Войцеха Бакуна. Увага до маршу з боку українських середовищ була прикута з тої простої причини, що ініціаторами виступали організації, які останнім часом доволі активно намагаються спровокувати агресію проти українців та беруть участь у різного роду антиукраїнських заходах у Польщі. А дехто з них навіть підтримує проросійських бойовиків у самозванчих республіках на Донбасі. Тож те, що під час цього маршу пролунав поодинокий викрик «Смерть українцям», а також чути було скандування «польський Львів», на жаль, не стало чимось несподіваним. Українські медіа одразу наголосили на цьому інциденті у своїх матеріалах,  відреагувало теж на цю справу українське посольство. Помітна була і реакція російських змі, які у свій звичний маніпулятивний спосіб спробували подати цей інцидент як приклад повсюдних антиукраїнських акцій у Польщі. Один з організаторів маршу, президент Перемишльського товариства історичної реконструкції Мирослав Майковський, знаний з організації реконструкції Волині’43 у Радимно в 2013 році та учасник військових історичних реконструкцій у Росії, патронатами яких виступає МО РФ, спочатку навіть заявив, що окрик було змонтовано і це маніпуляція самих українців. Діячі одного з націоналістичних рухів в Україні теж поспішили припустити, що відео було змонтоване. Однак поліція доволі швидко затримала автора окрику «Смерть українцям», і зараз проводиться слідство. Хоч і мало місце звернення депутата Сейму Міхала Дворчика та мера Перемишля Роберта Хоми провести ретельне слідство цього інциденту, однак забракло чіткої політичної реакції, яка б однозначно засуджувала подібні дії маргіналів і була сигналом до неприпустимості такого в майбутньому.

Марш перемиських і львівських орлят. Фото: Lukasz Solski/przemysl.naszemiasto.pl

Марш перемиських і львівських орлят. Фото: Lukasz Solski/przemysl.naszemiasto.pl

Те, що в обох антиукраїнських інцидентах у Перемишлі можна знайти російські сліди, на жаль, повинно непокоїти як польську офіційну владу, так і українську сторону. І тема історії – це саме та складова польсько-українських стосунків, яку активно використовує російська пропаганда. Перемишль – місто прикордонне, і розпалювання конфлікту між поляками та українцями приноситиме шкоду обом державам. Не варто легковажити такими поки маргінальними проявами, бо без чітких політичних заяв про осудження таких дій маргінали можуть користуватися правом розкручувати свої дії і таке «мовчання» офіційної влади сприймати як заохочення до ескалації. Натомість медіа варто такі події подавати в широкому контексті, щоб читач чи слухач не сприймав їх емоційно, а зумів зрозуміти складність ситуації та всі механізми, задіяні в нарощуванні антагонізмів між поляками та українцями.

Ольга ПОПОВИЧ

Ви можете також прочитати цей матеріал польською мовою

Share.